Клуб агроефективності

Аграрії змінюють підхід до елеваторного бізнесу, фокусуючись на автоматизації, енергоефективності обладнання та використанні для сушіння зерна альтернативних видів палива. Ці рішення дозволяють сільгосппідприємствам отримувати високі економічні показники та бути енергонезалежними.

Чотири роки тому в Україні стартувала реформа меліорації, у межах якої держава впроваджує децентралізовану модель управління зрошенням, передаючи інженерні меліоративні споруди ОВК та стимулюючи інвестиції в оновлення мереж. Так, у 2025 році держава спрямувала 34 млн грн на підтримку 10 сільгосппідприємств у семи областях, що забезпечило зрошення на площі 2,5 тис. га.

Досвідчені фермери «пускають» на свої поля інноваційні продукти не раніше, ніж після трьох років випробувань на дослідних ділянках. Саме стільки часу їм потрібно, щоб зрозуміти — чи справді працює технологія і чи забезпечує вона додаткову врожайність, а, відповідно, чи можна отримати додатковий прибуток.

Українські виробники органічної продукції потерпають від нестачі енергоресурсів, робочої сили, ускладненої логістики. Для багатьох 2025 рік був найскладнішим за весь час діяльності. Вітчизняний ринок у стагнації, тому, щоб вижити, компанії насамперед орієнтуються на експорт.

В агрооб’єднанні «Теком Агро Групп» уперше посіяли озимий горох і розраховують зібрати щонайменше 3 т/га. Посів розпочали у жовтні і завершували аж у грудні, проте сходи встигли розвинутися до морозів.

На середину січня 2026 року Україна зібрала приблизно 28,9 млн т кукурудзи з майже 90% засіяних площ, показавши середню врожайність близько 7,17 т/га. Попри непоганий урожай, для аграріїв цей сезон видався складним через надмірну вологість кукурудзи. Сільгоспвиробники зазначають, що в окремих партіях вона сягала 40%.

Заходячи зараз у зрошення або розширюючи площі під поливом, аграрії вже розраховують можливий дефіцит водних ресурсів, оскільки внаслідок війни зруйновано багато каналів, дамбу Каховської ГЕС, а частина територій, де історично були зосереджені значні водні ресурси, залишається окупованою. Тож зараз фермери починають конкурувати за воду і розробляють проєкти одразу на великі площі поливу, щоб швидше запустити системи зрошення та законтрактувати за собою певний обсяг води.

Зміна клімату знижує прибутковість вирощування сільськогосподарських культур в Україні, тому для аграріїв зрошення стає рішенням, яке дозволяє зберегти маржинальність агробізнесу. Адже лише за наявності достатнього вологозабезпечення можливо ефективно реалізувати всі інші агрономічні технології.

Збільшення площ під кукурудзою підштовхнуло СФГ «Надія» на Івано-Франківщині збудувати власний сучасний елеваторний комплекс. Проєкт окупився за 4 роки.

Обсяги виробництва спаржі в Україні щороку незначно, але збільшуються. Аспарагус із вузької ніші перейшов у лігу прибуткових культур, адже щороку ціна на цей овоч зростає. Тим часом фермери вже освоїли технології вирощування, напрацювали досвід і пропонують ринку якісний продукт.

Незважаючи на складну кліматичну ситуацію, підсумками сезону в агрооб’єднанні «Теком Агро Групп», яке працює в південних областях України, задоволені. По деяких культурах фактична врожайність навіть більша від запланованої. Найкращі економічні показники мають пшениця озима тверда, озима м’яка та ячмінь озимий.

Кожен сезон приносить аграріям нові виклики та випробування. Однак, незважаючи на нестабільний погодний фактор, у ПОСП «Нива» на Київщині з року в рік отримують високі врожаї. Таких результатів досягають завдяки сучасним технологіям вирощування, високопродуктивним сортам та ефективним системам захисту від бур'янів, шкідників і хвороб.

Що таке 10 років у розрізі агро? Це лише десять сезонів. Але за ними — тектонічні зміни. Те, що ще вчора здавалося новаторством, сьогодні стало звичною практикою.

У фермерському господарстві «Моя Надія» на Житомирщині будувати власний елеватор почали у 2021 році. Власник і директор підприємства Юрій Калінчук свідомо прийшов до цього рішення, адже послуги із сушіння та зберігання зерна на елеваторах і логістика забирали значну частину прибутку.

Фермерські господарства дедалі активніше інвестують у власні елеваторні комплекси, адже з початком повномасштабної війни послуги зберігання зернових здорожчали. Розраховувати лише на себе та мати енергонезалежність — головні лейтмотиви сучасного фермерського бізнесу.

Переведення овочівництва та ягідництва в закритий ґрунт у європейських країнах стає з кожним роком дедалі більше затребуваним, адже для виробників це означає прогнозоване вирощування та уникнення погодних ризиків. За даними Вагенінгенського университету (Нідерланди), ефективність виробництва в теплицях у 15 разів вища, ніж у відкритому ґрунті. Українські аграрії теж почали активно освоювати тепличні технології.

Найголовніший ресурс в агровиробництві — вода. Максимально використати вологу, а також економити на пальному допомагають мінімальні технології обробітку ґрунту — no-till та strip-till. Багато аграріїв в умовах зміни клімату, постійних посух і дефіциту вологи обирають саме цей шлях.

Аграрний бізнес активно євроінтегрується в питаннях стандартизації, норм та впровадження ощадливих технологій. Сьогодні аграрії вже зрозуміли, що потрібно рухатися від агрономії до агроекології, де такі показники як екологічний складник, декарбонізація, регенеративні практики стають звичною нормою. В основі цього лежить відновлення родючості та здоров'я ґрунтів і перехід на органічні добрива.

Підприємство «Альянс-Бекон» на Житомирщині має в обробітку 1800 га землі. Вирощують сою та кукурудзу, невеликі площі займають озимі ячмінь і пшениця. Наявність власного елеватора дає можливість господарству економічно вигідно зберігати та сушити власне зерно, а також закуповувати продукцію у фермерів і розвивати трейдинг.

Після збору врожаю перед аграріями стоїть завдання якісного зберігання зерна. Провідні господарства вже не один рік використовують для цього технологію небулізації (холодного розпилення). Вона з’явилася в Україні з появою компанії Sojam, яка запропонувала лінійку інсектицидів для обробки врожаю.