Змінюю професію

Ідею виробляти рослинну олію підприємець із Черкас обмірковував близько пів року. Серед інших напрямів для бізнесу були ще часник і мед, але після спілкування з виробниками цієї продукції зупинився на рослинній олії. Далі стандартно: вивчив попит, принцип виробництва, необхідне обладнання та його виробників.

Сoyote — це позивний Володимира Майструка, який влітку 2024 року був демобілізований та отримав посвідчення ветерана ЗСУ. Адаптація до цивільного життя, як зізнається військовий, дається важко. Але він зумів знайти справу, яка почала приносити йому задоволення. Йдеться про виготовлення печива.

Родина Михайла та Богдани Горюк із Чернівецької області почала займатись сироварінням кілька років тому. Спочатку це було хобі, згодом їхні сири набули популярності, й уже зараз за тиждень подружжя переробляє близько 1 т молока, яке закуповують у місцевого населення.

Жінка за кермом трактора — вже не дивина. Через дефіцит кадрів усе більше українок освоюють новий фах, і причини для цього в кожної свої. Нині на базі Олександрійського навчального відділення Рівненського центру ПТО ДСЗ на підставі ваучерів, виданих Хмельницьким ОЦЗ, професію тракториста опановують троє слухачок.

У багатьох регіонах України вже завершився сезон збору спаржі, та сім'я Шаповалів із села Миротин на Рівненщині буде зрізати її ще тиждень точно, можливо, й більше.

Кількість можливостей для жінок стати трактористкою стрімко зростає. Через війну в країні агропідприємства відчувають дефіцит кадрів саме у тих спеціальностях, які раніше вважалися суто чоловічими.

Харків’янин Володимир Мироненко під час повномасштабного вторгнення змінив не лише місце проживання, а й професію айтішника на сіті-фермера. Його бізнес почав стрімко розвиватися — лише за декілька місяців після заснування в Івано-Франківську ферми «Micro Green Прикарпаття» мікрозелень з’явилася на полицях супермаркетів «Сільпо».

Головним бажанням родини Кириленків під час першої хвилі коронавірусу в Україні було забезпечити себе якісними продуктами, адже попереду чекала невідомість. Ті події стали поштовхом до того, що незабаром у них з’явилася перша коза Леся.

Сироварня «Мольфар» на Львівщині була створена уже після початку повномасштабної війни подружжям Ярослава та Наталі Сиваків, які до того займалися винятково офісною роботою.

У XIX сторіччі пів фунта (200 г) пастили коштувало дорожче яловичини: 25 копійок — пастила, 5 — м’ясо. Сьогодні ж цей смаколик доступний кожному поціновувачу здорового харчування. У крафтової майстерні Pastilomania, що на Вінниччині, одна смужка в 5 грамів пастили коштує 8 гривень.

Під час карантину власник IT-компанії Микола Мельник вирішив свої комп’ютерні навички застосувати у виробництві агропродукції. Експеримент вдався. Сьогодні у ФГ «Мельник-Агро», що на Хмельниччині, вирощують овочі та зелень в 15-ти теплицях та у відкритому ґрунті на площі 300 га.

На території, де майже 30 років тому знаходилася військова частина, сьогодні росте сад яблунь, груш, жимолості та лісового горіху. З урожаю виробляють корисні, а головне — без жодних барвників, консервантів та з мінімальним додаванням цукру варення та соки під маркою «Крамаренків сад».

Люди йдуть на людей. Усвідомлення цього факту дало поштовх виховательці з Полтавщини Мирославі Сапченко розпочати свою справу та фермерський блог в Instagram.

Переїхати зі столиці до села на березі моря подружжя Гуржій мріяло ще 10 років тому. Сьогодні ж вони розширюють сад, виноградник, продають саджанці рослин та екзотичних дерев. Також заклали лавандове поле на березі Чорного моря.

У СФГ «Сонячна земля» на Чернігівщині вирощують понад 20 видів різних органічних культур, збирають трави для чаїв та популяризують сільське господарство через соціальні мережі.

Фермі «Пухнастий дзьоб» лише 10 місяців, 5 із яких вона існує в умовах повномасштабної війни і місяць знаходилася в окупації.