На Київщині вирощують фундук і спаржу з біодинамічним підходом
П’ять спаржевих історій: як виробники розвивають ринок
21 листопада 2025, 06:09 215
Обсяги виробництва спаржі в Україні щороку незначно, але збільшуються. Аспарагус із вузької ніші перейшов у лігу прибуткових культур, адже щороку ціна на цей овоч зростає. Тим часом фермери вже освоїли технології вирощування, напрацювали досвід і пропонують ринку якісний продукт.
Українські фермери поділилися практичними кейсами розвитку спаржевих господарств — від перших спроб на невеликих ділянках до створення впізнаваних брендів і виходу на полиці національних торговельних мереж — під час другої міжнародної онлайн-конференції «Спаржа: престижно, корисно та прибутково».
Перша промислова плантація спаржі на Закарпатті
Компанія Myron Agro стала першим підприємством, яке заклало промислову спаржеву плантацію на Закарпатті. Не маючи аграрної освіти, Мирон Макаров почав бізнес у цьому регіоні з нуля після вимушеного переїзду з Криму в 2014 році.
Власник господарства розповідає, що перші кроки були далекими від ідеалу: відсутність землі, вирощування розсади у звичайних пакетах, а згодом — пожежа, яка знищила перше поле. Однак саме помилки стали ключовим джерелом знань.
«Ми зрозуміли: головне — якісний плуг, підготовка ґрунту і контроль бур’янів. Без цього жодна технологія не працює», — зазначає Мирон Макаров.
Серед основних проблем він називає нестачу працівників, а також потребу в механізації процесів збирання спаржі, що стане визначальним фактором конкурентоспроможності українських виробників найближчими роками.
Спаржа на прифронтових територіях
Фінансова підтримка через державні й ветеранські грантові програми відкриває нові можливості для аграріїв навіть у прифронтових громадах. Представниця ФГ «Зміївське» на Харківщині Маргарита Чепелюк розповіла, що повномасштабна війна суттєво вплинула на розвиток господарства, адже село розташоване поблизу зони бойових дій. Однак участь у державній програмі «Власна справа», яку реалізує Державна служба зайнятості, дала змогу відновити діяльність і розпочати вирощування спаржі.
Ця програма передбачає надання безповоротних грантів на започаткування або розширення малого бізнесу. Маргарита Чепелюк подавала заявку двічі, і під час другої спроби отримала фінансування на суму близько 500 тис. грн. Кошти спрямували на закладання першого поля спаржі та встановлення системи крапельного поливу. У межах грантових умов господарство створило два робочих місця, одне з яких — для учасника бойових дій.
Маргарита Чепелюк зазначила, що участь у програмі стала не лише фінансовою підтримкою, а й стимулом до розвитку: грант дозволив запустити новий напрям і сформувати власну торгову марку. Наразі у «Зміївському» ростуть саджанці спаржі класів А та B, а фермерка планує розширення площ і створення ширшого асортименту овочевих культур.
Повний цикл виробництва та переробки спаржі
Підприємство «Бадеко» на Одещині з маленької присадибної ділянки розширилося до 4,5 га промислових насаджень спаржі.
Одещина — зона ризикованого землеробства, де на врожай серйозно впливають спека, посуха та суховії. У відповідь на це команда «Бадеко» впровадила крапельне зрошення з датчиками вологості та власний басейн для зберігання води. Важливе значення також мало розуміння ринку.
«Перший урожай ми просто роздали людям безкоштовно, щоб сформувати попит і пояснити, що таке свіжа спаржа», — розповідає засновниця ТОВ «Бадеко» Ірина Бадюк.
Поступово підприємство розширилося, а згодом — розробило власну рецептуру консервації, що стало наступним кроком до створення повного циклу виробництва.
В основі спаржевого бізнесу — збут продукції та співпраця з ритейлом
ТОВ «Ферма-Нова» — одна з найвідоміших компаній на ринку української спаржі. Підприємство має 8 га спаржевого поля, на якому вирощують шість сортів.
Для господарства стратегічним рішенням стала співпраця з торговельними мережами.
«Такий підхід продиктований попереднім бізнес-досвідом. Ми займаємось і тепличним бізнесом, і маємо власну мережу квіткових магазинів в Одесі. Якось ми отримали надто великий урожай лютиків, який просто не змогли реалізувати — довелося викинути. Після цього я вирішив: перш ніж садити спаржу, треба домовитися з ритейлом», — ділиться досвідом власник ТОВ «Ферма-Нова» Віталій Мірошников.
Нині підприємство працює з «МЕТРО», «Сільпо», а також веде переговори з «Новусом», «Варусом», «Обжорою» та місцевою мережею «Копійка». За словами фермера, вийти в торговельну мережу непросто — цей процес займає приблизно рік активних перемовин.
Віталій Мірошников переконаний: виробникам варто створювати власні бренди спаржі, щоб формувати довіру споживачів і вирізнятися серед конкурентів.
«На ринку два типи конкурентів: імпортери, які скуповують і перепродають навіть українську спаржу, і великі господарства з потужними площами, але без уваги до якості. Ми хочемо, щоб наша продукція асоціювалася з якістю. Це не відбудеться за рік чи два, але за п’ять років бренд стане впізнаваним»,— каже він.
Компанія активно контролює якість продукції у мережах, команда має контакти менеджерів кожного магазину, проводить фотозвіти та щоденний моніторинг викладки. Якщо спаржа втрачає свіжість, товар оперативно замінюють.
«У роботі з мережами головна відповідальність фіксується на постачальнику. Договори стандартні, змінити їх майже неможливо, максимум — узгодити відтермінування платежів», — пояснює фермер.
Для постачання спаржі в мережі потрібен повний пакет документів:
- сертифікати якості;
- лабораторні висновки;
- карантинні дозволи для перевезення між областями;
- супровід фахівців Держпродспоживслужби.
Важливим елементом є логістика — особливо з огляду на воєнний стан. У звʼязку з комендантською годиною продукт може зіпсуватися, тому Віталій Мірошников радить виробникам спаржі працювати з рефрижераторами (+5…+7°C). Якщо немає змоги, то використовувати термобудки.
Підприємець наголошує, що робота з мережами вигідна лише для господарств із більшими площами. «Для невеликих полів співпраця з ритейлом зазвичай не виправдана. Мережам цікаво працювати з виробниками від 10 га»,— зазначає він.
Попри нижчу ціну, ніж на ринку, перевагою роботи з торговельними мережами є стабільність збуту та великі обсяги.
Популяризація спаржі та науковий підхід у вирощуванні
Власник спаржевої садиби Павло Булгаков (ФОП Булгаков) відомий як перший в Україні, хто використав саджалку-машину для саджанців класу А70+ у поєднанні з підземним крапельним зрошенням. Його господарство вирізняється багатофункціональністю — тут поєднується вирощування, переробка, експерименти з технологіями та популяризація спаржі через соціальні мережі.
«Зі спаржею я знайомий із 2013 року. Саме тоді вперше спробував білу спаржу й почав вивчати технологію її зберігання. У 2025 році я захистив дисертацію на тему «Удосконалення способу зберігання спаржі із застосуванням біополімерного покриття»», — розповідає експерт.
У власному господарстві він застосовує однорядну схему висаджування, хоча визнає, що дворядна теж має переваги для обмежених площ і ручної праці.
«За використання підземного крапельного зрошення однорядна схема спрощує агротехнологію. Але якщо навчитися працювати вручну або з гербіцидами — дворядна також доволі ефективна», — пояснює Павло Булгаков.
Фермер наголошує, що брендування продукції — важливий чинник для успішних продажів навіть через онлайн-канали. Саме через соціальні мережі він активно популяризує спаржу й реалізує як свіжу продукцію, так і посадковий матеріал.
«Навіть якщо ви продаєте через «Нову пошту» — власна торгова марка додає бонусів. Український споживач тільки починає відкривати для себе спаржу, тому освітній та комунікаційний складники тут надзвичайно важливі», — зазначає Павло Булгаков.
За словами експерта, ринок спаржі в Україні залишається невеликим. За його підрахунками, наразі під цим овочем — близько 500 га, тоді як у Німеччині — понад 26 тис. га.
Єлизавета Котенко, AgroPortal.ua
