Блоги

Ми постійно акцентуємо: щоб вистояти у війні на виснаження, українська економіка має стати більш ефективною. Раціонально використовувати ресурси, збільшувати додану вартість, генерувати більше грошей на оборону і підтримку наших людей. На прикладі переробки олійних культур я доведу, що в нас все для цього є. Бракує тільки залученості з боку держави.

Успішний агробізнес сьогодні — це не лише технології та врожайність, а й повага до довкілля, партнерів і споживачів.

Ресторанний бізнес в Україні пройшов через справжнє випробування. Найскладніше вже, здається, позаду — ті, хто не витримав тиску, були змушені зачинити двері. Але водночас саме зараз ми бачимо перші ознаки відродження: бізнес починає підійматись із дна.

Після деокупації Херсонщини аграрії знову вийшли в поля. Хтось із останніх сил відновлює ферми, інші — починають з нуля. Усі ми чекаємо одного: конкретної підтримки. Не у вигляді гасел, а через реальні фінансові інструменти. Але що з цього сьогодні справді працює?

Утримання великої рогатої худоби вимагає комплексного підходу, особливо до харчування. Неправильно складений раціон може призвести не лише до зниження надоїв або приростів маси, але й спровокувати серйозні проблеми зі здоров’ям.

Чи можуть зміни до ветеринарного законодавства покращити доступ до якісних препаратів? Чи навпаки — створити нові бар’єри для ринку та ускладнити постачання ліків для тварин?

В умовах повномасштабної війни та стрімких глобальних змін українська аграрна галузь продемонструвала неймовірну здатність до адаптації. Цікавим феноменом при цьому став ринок цибулі — продукту, який традиційно не привертав уваги аналітиків серед експортних культур. Однак сьогодні саме цей «буденний» овоч демонструє значний потенціал для виробників.

Днями Європарламент ухвалив рішення про еквівалентність українського насіння соняшнику, олійного ріпаку, сої та буряків. Це означає, що наші виробники отримають широкий доступ до ринків ЄС.

Збереження диверсифікації логістичних шляхів експорту має стати державною стратегією у 2025-2026 маркетинговому сезоні, адже перспективи експортної конкурентоспроможності України на світовому аграрному ринку залежатимуть від того, чи вдасться зберегти ті логістичні шляхи, які стали рятівниками українського аграрного експорту в перші роки повномасштабної війни, коли порти Чорного моря були заблоковані.

З початку повномасштабного вторгнення росії бізнес пережив різні стадії — від трансформації до стабілізації ситуації, а окремі бізнеси вже й повернулися до умовно «довоєнних» показників.

Стан ґрунтів стає проблемою екологічної безпеки багатьох країн світу. В нашій країні близько 8% світового запасу чорноземів, але він стає вичерпним ресурсом. Відновлення ґрунтів є надважливим завданням, щоб зменшити наслідки впливу деградації земель.

Учасники проєкту «Агро Варта» закликають аграріїв відповідально ставитися до використання та рециклінгу тари з-під засобів захисту рослин (ЗЗР) і наголошують на важливості потрійного промивання порожньої тари з-під ЗЗР як одного з ключових кроків безпечного та екологічного поводження з небезпечними відходами.

Вести бізнес у прифронтових областях — це щоденна боротьба не лише за врожай, а й за можливість продовжувати працювати. Для фермерів у Херсонській області фінансування — не про амбіції, а про елементарне виживання. І якщо у мирних регіонах кредитування агросектору сприймається як інструмент розвитку, то в прифронтовій зоні воно є єдиним шансом залишитися на плаву.

Світ все більше говорить про агровольтаїку — спосіб поєднати сонячну енергетику з фермерством. Ця технологія може допомогти ефективніше використовувати землю, підвищити врожайність і розвивати чисту енергію. Але чи справді агровольтаїка ефективна? Які виклики стоять на її шляху? І найголовніше — чи має вона майбутнє в Україні?

Агросектор — це не лише про врожаї, а й про складну систему відносин між фермерами, орендодавцями, постачальниками, інвесторами та громадами. Конфлікти тут можуть стати серйозною загрозою: суперечки за землю, невиконані договори, проблеми з постачанням чи спільним використанням ресурсів. Судові процеси забирають час, гроші та довіру, а затримки можуть коштувати цілого сезону.

Антибіотикорезистентність — головний виклик 2025 року за версією Всесвітньої організації охорони здоров'я тварин (WOAH). Дійсно, сьогодні антибіотикорезистентність у тваринництві є однією з найнебезпечніших загроз для глобального здоров'я, що стосується не лише тварин, а й людей.