Особистий погляд

З початку повномасштабного вторгнення в Україні скоротилося виробництво грибів, але не значно. У 2020 році воно складало понад 60 тис. т на рік, у 2025 році — в межах 50-60 тис. т на рік.

Сьогодні аграрний ринок України переживає не найкращі часи. Війна руйнує плани, змінює логістику та умови постачань, тому для всіх підприємств нині завдання №1 — вижити, зберегти свої виробництва та людей.

Цифровізація сільського господарства України протягом останніх років стає нормою. І йдеться тут не лише про збільшення врожайності, зниження витрат використаних МТР, а і про економію робочого часу та оптимізацію бізнес-процесів.

Вирощувати овочі борщового набору вигідно лише за можливості масштабування й автоматизації. На малих площах із ручною працею фермери ризикують отримати збиток замість очікуваного прибутку.

Ель-Ніньйо 2026/27 року вже сформувався і продовжує посилюватися. За оцінками Всесвітньої метеорологічної організації станом на початок вересня, максимуму явище може досягти у листопаді – грудні та зберегтися до лютого 2027 року.

Цьогорічні погодні умови не надто сприяли бджільництву, але пасічники не нарікають, урожаєм задоволені. Порівняно з минулим роком липовий медозбір вийшов кращий, але водночас собівартість продукції суттєво не змінилася.

Логістичні виклики стають основними для виробників салатів. Продукцію доводиться розвозити прямо до магазинів. Це суттєво впливає на маржинальність. Перехід на інші овочі потребує значних інвестицій і тому не завжди економічно доцільний, тож деякі компанії змушені скорочувати обсяги.

До кінця осені не варто очікувати одномоментного подорожчання продуктового кошика. Ціни рухатимуться нерівномірно, залежно від сезону, пропозиції, собівартості виробництва та витрат на зберігання і логістику.

Науковці спільно з агровиробниками розробили модель покращення та зміцнення ланцюгів доданої вартості в межах проєкту FarmForce, який об’єднує малих фермерів, бізнес і політиків в Україні та Швеції. Визначено п’ять основних напрямів, без яких фермерське господарство не може ефективно функціонувати та розвивати переробку: ресурси, сировина, зберігання, переробка/виробництво продукції, кінцевий продукт.

У червні та липні поточного року Україна відкрила 1 і 6 кластери ЄС («Основи процесу вступу до ЄС» і «Зовнішні відносини»), 2-5 кластери відкриються впродовж найближчих місяців, юридично для цього немає жодних перепон. Наразі у ЄС міркують над певними політичними аспектами, зокрема, є два чинники: стандарти виробництва (це вимоги щодо безпечності продукції та інші, які впливають на виробництво) та власне сільськогосподарська політика (бюджет на субсидії).

Залишати кукурудзу на перезимівлю в полі є вимушеним кроком через сукупність економічних, логістичних та погодних обмежень, а не є вдалою агротехнологічною стратегією.

Попри постійні удари росіян по продовольчих складах і логістичній інфраструктурі в Україні немає дефіциту продовольства, адже виробляється достатньо продуктів харчування для забезпечення внутрішнього ринку. Однак у цій ситуації ритейлу та виробникам доведеться змінювати логістику, що призведе до подорожчання продуктів. Раніше у виробничій собівартості харчових продуктів логістичний складник до полиці становив від 23% до 30%, тепер логістика формуватиме цінник.

У період розпалу жнив у портах Великої Одеси через атаки ворога по інфраструктурі та суднах повністю заблоковано експорт агропродукції. Сьогодні ситуація набагато критичніша за 2022 рік, адже зараз сільгоспвиробникам потрібні обігові кошти водночас і на посівну, і на покриття боргових зобов'язань перед банками. Але аграрії не можуть отримати перші кошти від реалізації урожаю.

У червні в порти Великої Одеси заходило близько 200 суден на місяць, але через постійні обстріли інфраструктури, а потім і суден, у липні цей обсяг суттєво зменшився. З 22 липня жодне судно не зайшло в порти Великої Одеси. Це було вперше за 2,5 року роботи морського коридору.

Площі під виноградниками в Україні скоротилися до 13 тис. га. Виклики на тлі війни вимагають трансформації виноградарства та виноробства з активним залученням громад і створенням нових продуктів.

Сільгоспвиробники практично завершили збирання ранніх зернових, зернобобових культур і ріпаку. Через паралізовану логістику та труднощі зі збутом продукції закупівельні ціни на зернові обвалилися й опустилися нижче собівартості виробництва. Аграрії не продають зібраний врожай, а отже не мають обігових коштів перед осінньою посівною.