зерносушилка

На елеваторі СФГ «Тиблевич» на Івано-Франківщині зазвичай у процесі сушіння зерна задіяні стара зерносушарка і нова від українського виробника LUBNYMASH. На підприємстві сушать майже всі культури, які вирощують, але найбільше уваги приділяють кукурудзі через її надмірну вологу.

Основною метою будівництва елеватора у СФГ «Тиблевич», що на Івано-Франківщині, було введення в сівозміну кукурудзи. Вирощувати цю культуру без можливості самостійно сушити зерно аграріям невигідно.

Будівництво «під ключ» невеликих фермерських елеваторів зазвичай займає 7–9 місяців від моменту затвердження проєкту до запуску.

Інвестиції в зерносушильний комплекс сьогодні для фермерських господарств не просто питання модернізації виробництва — це стратегічний крок, який може вивести аграрний бізнес на новий рівень. Від контролю якості продукції до нових джерел доходу — вигоди від такої інвестиції очевидні.

Аграрії змінюють підхід до елеваторного бізнесу, фокусуючись на автоматизації, енергоефективності обладнання та використанні для сушіння зерна альтернативних видів палива. Ці рішення дозволяють сільгосппідприємствам отримувати високі економічні показники та бути енергонезалежними.

На середину січня 2026 року Україна зібрала приблизно 28,9 млн т кукурудзи з майже 90% засіяних площ, показавши середню врожайність близько 7,17 т/га. Попри непоганий урожай, для аграріїв цей сезон видався складним через надмірну вологість кукурудзи. Сільгоспвиробники зазначають, що в окремих партіях вона сягала 40%.

У СФГ «Надія» на Івано-Франківщині сушать зерно за допомогою шахтної зерносушарки У13-СШ-50 від українського виробника LUBNYMASH. Обладнання працює як на газі, так і на твердому паливі. Однак господарі прийняли рішення сушити на деревній щепі й встановили твердопаливні котли, адже підключати газ було довго, складно і затратно.

У 2019-2020 роках на підприємстві СФГ «Надія» на Івано-Франківщині зерно кукурудзи збирали з вологістю 33%, сушили на сусідньому елеваторі. Вартість за зняття 1 тонно-відсотка становила 130 грн/т, у результаті за послуги заплатили 4,5 млн грн. За таких умов рентабельність агровиробництва суттєво падає, тож такі витрати мотивували господарство збудувати власний елеватор.

Більшість фермерів, які до війни навіть не задумувалися про елеватор, сьогодні кажуть — господарювати без власних потужностей зі зберігання та сушіння зерна немає сенсу. Лише маючи в структурі елеваторний комплекс, можна підсилити економіку агропідприємства та планувати новий сезон.

Збільшення площ під кукурудзою підштовхнуло СФГ «Надія» на Івано-Франківщині збудувати власний сучасний елеваторний комплекс. Проєкт окупився за 4 роки.

У ФГ «Берездів» на Хмельниччині почали будувати першу чергу елеватора в 2022 році. Встановили обладнання від українського виробника LUBNYMASH. Наразі тривають фінальні роботи з монтажу третього силосу на 5 тис. т.

У фермерському господарстві «Моя Надія» на Житомирщині будувати власний елеватор почали у 2021 році. Власник і директор підприємства Юрій Калінчук свідомо прийшов до цього рішення, адже послуги із сушіння та зберігання зерна на елеваторах і логістика забирали значну частину прибутку.

Фермерські господарства дедалі активніше інвестують у власні елеваторні комплекси, адже з початком повномасштабної війни послуги зберігання зернових здорожчали. Розраховувати лише на себе та мати енергонезалежність — головні лейтмотиви сучасного фермерського бізнесу.

СТОВ «Альянс-Бекон» четвертий сезон поспіль сушить зерно за допомогою елеваторного обладнання від українського виробника LUBNYMASH. На підприємстві відмічають якість і переваги даного обладнання та зазначають, що воно нічим не поступається іноземним аналогам.

В Україні зростає попит на елеваторне обладнання вітчизняного виробника, і аграрії дедалі частіше обирають комплексні рішення.

Під час будівництва нових елеваторних потужностей найпопулярнішою моделлю є плоскодонні силоси діаметром 22 м, розраховані на обсяг зберігання 5 тис. т. Така статистика свідчить про те, що наразі в Україні найбільше елеваторів будують сільгосппідприємства середнього розміру.