
Довгострокова перспектива перевершує миттєву: як працює модель вирощування шафрану та спаржі

Від однієї теплиці до трьох: досвід Опішнянської громади з вирощування овочів

Олія холодного віджиму та мацерати. Як переробка змінює економіку горіхового саду

Історик, військовий з Харківщини Віктор Єсіпов ще за студентських років шукав оригінальні смаки пива та мріяв про власну броварню, яка відрізнятиметься від звичних пивоварень автентичністю. Порівнюючи пінне з масмаркету та пивних пабів, зрозумів, що хоче спробувати варити напій за власними рецептами, але задум вдалося втілити не одразу.

Артур Опаленик із Закарпаття близько семи років тому вирішив зайнятися виробництвом квасу. На сьогоднішній день його Bubble Art випускає квас, мохіто та лимонади, а сезонні обсяги сягають близько 100 тонн.

Після повномасштабного вторгнення росії сім’я Нагорних переїхала з Києва в село Заболоть — на Житомирщину. Тоді не було розуміння, що робити далі. Але давня мрія мати власний млин втілилася в життя на новому місці та знайшла підтримку в громаді.

Переселенець із Донеччини, нині військовий Іван Марахонько, ще 2018 року релокувався на Київщину через активні бойові дії в рідному регіоні, тоді й зацікавився виробництвом оригінальної аджики.

Восени на Закарпатті багато яблук. Іноді — занадто. Вони падають у траву та лежать під старими деревами. Зазвичай до 2000-х років ці яблука можна було здати й отримати досить непогані кошти. Проте 15-20 років тому люди не знали, що робити зі своїм урожаєм. Старі сади почали занепадати, місцеві мешканці не бачили сенсу в догляді за деревами, адже вони перестали приносити прибутки. Вкладена праця не виправдовувалася матеріально та емоційно.

Крафтове виробництво «Двір Індика», що на Полтавщині, за рік вирощує понад 2 т м’яса, з яких переробка складає лише 20%. У асортименті ковбаси та сардельки, а також різні копчення. У планах збудувати повноцінний цех, модернізувати інфраструктуру та виготовити унікальний для українського ринку продукт — хамон із ніжки індика, а для цього потрібна кліматична камера.

Козівництво в Україні дедалі частіше виходить за межі суто виробничої діяльності, поєднуючи ремісниче сироваріння, гастрономію та фермерський туризм. Саме таким шляхом розвивається ферма Virtuoso by Lukachivka на Київщині, де ставку зробили на якісне козине молоко, сири природного визрівання й атмосферу фермерського життя.

У Київській області працює екодружнє фермерське господарство, яке поєднує одразу кілька напрямів діяльності: свинарство, вирощування плодових дерев, переробку зерна та бобових культур. Для такого підприємства стабільне електропостачання є критично важливим, адже від нього залежить робота зерносушарок, виробничих цехів, систем автоматичного поливу, вентиляції та обладнання свинокомплексу.

Для агропідприємства «Рови Агро», що на Київщині, основним напрямом діяльності залишається вирощування зернових культур на площі 600 га. Проте зерно є біржовим товаром, тому його ціна постійно залежить від ситуації на ринку.

Після початку повномасштабної війни багато проєктів Євгенія Курінного опинилося на паузі. У пошуках нових сенсів він із друзями вирушив на Говерлу. Саме там під час походу звернув увагу на хаменерій — рослину, яку в Україні більше знають як іван-чай. Саме ця квітка стала початком історії «Янко-чаю».

Фермерське господарство «ДІТАСАНА» почало працювати 2020 року та має в обробітку 24 га орендованої землі у Харківській області.

Фермерське господарство на Харківщині лише рік тому заклало перші плантації спаржі, однак уже сьогодні активно розвиває виробництво, розширює площі та формує власний ринок збуту.

У 2023 році Антон Іллючок, маючи досвід роботи в коптильні, запустив власне виробництво мʼясних делікатесів «М’ясоріг». В основі бізнесу — не просто копчення, а поєднання двох підходів: американського Smoked BBQ і традиційного українського на дубових дровах.

На початку минулого сезону паковання спаржі вагою 250 г у супермаркеті коштувало 300 грн. Гуртовий продаж з поля стартував з 800 грн/кг. На ділянці 0,2 га на цьому ультраранньому овочі можна заробляти 300 тис. грн. Водночас ціни постійно зростають, а з огляду на незначні площі під спаржею, проблем з її реалізацією не очікується ще найближчі 5-7 років.

Філософія агробізнесу полягає в прибутку з 1 га, а не у кількості вирощеного. Тому сьогодні аграрії паралельно з класичними культурами — кукурудзою, соняшником, пшеницею — шукають альтернативні рішення: те, чим можна диверсифікувати виробництво.

Нішеві культури, такі як артишок чи спеція шафран, дозволяють отримати фермеру дохід навіть із невеликої ділянки. Нестандартний підхід перетворює на нішеві навіть звичайні овочі та фрукти.