Аграрії змінюють підхід до елеваторного бізнесу, фокусуючись на автоматизації, енергоефективності обладнання та використанні для сушіння зерна альтернативних видів палива. Ці рішення дозволяють сільгосппідприємствам отримувати високі економічні показники та бути енергонезалежними.
Збільшити потужність сушіння в рази
У ТДВ «Микулинецьке» на Тернопільщині побачили потребу в заміні старої сушарки, яка мала продуктивність 75 т зерна на добу, на нову від українського виробника KMZ Industries. Обрали шахтну зерносушарку Brice-Baker 12/24, здатну забезпечувати продуктивність сушіння по кукурудзі 12–16 т на годину, або близько 300 т на добу.
Зерносушарки серії Brice-Baker якісні та потужні, дозволяють сушити всі види зернових культур швидко й ефективно. За словами директора із виробництва ТДВ «Микулинецьке» Віктора Трояна, щоб висушити 4 тис. т кукурудзи на старій сушарці, потрібно було два місяці, а нова справляється за десять днів.
Таких високих показників вдається досягти зокрема й завдяки повній автоматизації елеваторного обладнання та процесів сушіння. У компанії KMZ Industries відзначають, що попит на автоматизацію зерносушильних процесів збільшується, і кількість реалізованих проєктів у сфері автоматизації зростає. У 2025 році команда KMZ Industries реалізувала 49 проєктів, при цьому до автоматизації вдаються не лише нові об’єкти, а й елеваторні комплекси, які працюють уже багато років.
На елеваторі СФГ «Юлія» на Черкащині обрали сушарку Brice-Baker від KMZ Industries саме з тієї причини, що вона може працювати з теплогенератором, і для сушіння можна використовувати альтернативні види палива. Продуктивність елеватора складає 500 т на добу за сушіння з 24% до 14% вологості.
Як розповів директор елеватора СФГ «Юлія» Микола Отенія, спочатку як альтернативне паливо використовували соняшникові пелети, а потім знайшли рішення, яке дозволило ще більше економити під час сушіння зерна, і почали користуватися відходами соняшнику. Так, 120 т відходів дали можливість висушити 6600 т кукурудзи, а з огляду на те, що 70% вартості сушіння — це паливо, то економія виходить суттєва.
Водночас зі здешевленням процесу сушіння господарство вирішило для себе ще одну проблему — утилізацію відходів соняшнику.
Правильний вибір теплогенератора і палива: на чому зупинитись
Керівник відділу продуктового маркетингу компанії KMZ Industries Олександр Ткаченко розповідає, що використання агропідприємством відходів власного виробництва — лушпиння соняшнику, тріски чи тирси — як палива для теплогенератора дає можливість зменшити витрати на енергію та зробити процес сушіння більш автономним і економічним.
Загалом під час вибору найефективнішого і найекономнішого виду палива фахівці KMZ Industries радять аграріям враховувати кілька параметрів: вид продукції, яку потрібно сушити, наявність доступного джерела енергії та вартість і стабільність постачання цього палива.
Сьогодні сушіння кукурудзи в Україні — це справжня гра на енергетичній шахматній дошці. Універсальної відповіді «що краще» не існує, адже все вирішує прагматичний розрахунок «тут і зараз».
Минулого сезону у наших клієнтів було два реальні сценарії дій, і обидва мали місце в один сезон: коли газ перемагає альтернативу, і одночасно тріумф пелети.
- У сезон 2025 року пікові ціни на пелету були на рівні 14 грн/кг. За витрати 3,5 кг на тонно-відсоток вартість сушіння становила 49 грн/т/%. Водночас природний газ по 35 грн/м³ (з доставкою) за витрати 1,2 м³ давав собівартість 42 грн/т/%.
Вартість сушіння на газі — на 7 грн дешевше. Це призвело до того, що низка замовників, маючи встановлені твердопаливні котли, свідомо відключали їх і поверталися на газ. Бізнес обирає ефективність, а не просто статус «еко».
- Для замовників, котрі подбали про пелети заздалегідь або мали доступ до дешевого ресурсу, ситуація була кардинально іншою. За ціни пелети 6 грн/кг витрати на сушіння падають до 21 грн/т/%.
Порівняно з газом (42 грн/т/%) на пелеті ми отримуємо економію у 21 грн/т/%. На великих обсягах кукурудзи це гривні, які залишаються в бюджеті підприємства.
Ці цифри — «гола» вартість енергоносія. Реальна економіка складніша, до розрахунків слід додати витрати на логістику, розвантаження й складування пелети, затрати на амортизацію та обслуговування котла.
Енергонезалежність елеватора — це не відмова від газу, а можливість вибору. Виграє той, хто має гнучку технологічну схему. Можна закупити пелету в несезон і закласти її на склад, а можна заздалегідь проплатити ліміти газу за вигідною ціною. Головне — мати інструменти для реалізації обох стратегій.