На фінішній прямій: історія найпершої в Україні організації водокористувачів

Коли Артур Налбандян говорить про зрошення, стає зрозуміло: для нього це не просто технологія, а питання збереження родючості землі та майбутнього господарства. Він очолює виробничий департамент СТОВ «Дружба» — господарства на Черкащині, яке працює одразу на трьох зрошувальних системах: двох державних — Трушівській і Тіньківській — та одній власній — Боровицькій.

Та якщо Боровицька система стабільно забезпечує поля водою, то Трушівська зрошувальна система довгі роки залишалася мовчазним свідком занепаду. Побудована ще у 1980-х, вона майже 15 років не працювала. І з кожним сезоном земля втрачала потенціал, а аграрії — віру в те, що вода сюди ще повернеться.

Ризик без гарантій

У 2021 році СТОВ «Дружба» пішло на крок, який багато хто назвав би авантюрним: господарство інвестувало власні кошти у відновлення державної насосної станції Трушівської системи — не маючи жодних прав власності на гідротехнічні об’єкти, без гарантій і без впевненості, що вкладення окупляться.

Завдяки закупленому господарством обладнанню державна водогосподарська організація змогла знову запустити систему в роботу. Однак полив із державної насосної станції виявився надто дорогим.

Порівняно з власною Боровицькою станцією, Трушівська споживала значно більше електроенергії. Для подання одного кубометра води потрібно було 620 Вт — проти 180 Вт на приватній станції: майже в шість разів більше електроенергії за той самий результат. До цього додавалася ще й плата за послугу з подання води — мінімум на гривню за кожен кубометр більше, ніж собівартість подання з власної станції.

Загалом за сезон на один гектар витрачається близько 2 тис. кубометрів води. А це означає плюс $200 на кожному гектарі — лише через неефективність системи.

Шанс на відновлення зрошення

Реальний вихід з’явився з початком реформи гідротехнічної меліорації. СТОВ «Дружба» стало піонером змін, створивши першу в Україні організацію водокористувачів із символічною назвою — ОВК «Перша».

Створення ОВК має дві ключові переваги. По-перше, такі організації можуть отримувати об’єкти меліоративної інфраструктури у власність від держави. По-друге, на відміну від державного власника, вони мають змогу залучати різне фінансування для модернізації систем — приватні інвестиції, гранти та кредити.

Вода там, де її не було десятиліттями

Для відновлення зрошення на Трушівській системі ОВК «Перша» отримала співфінансування від Програми АГРО, що фінансується Урядом США. У межах субгранту організації передали 1312 м труб, а також дві сучасні GPS-керовані дощувальні машини американського виробництва Reinke. Крім того, вже наявні у власності ОВК машини Reinke дообладнали крилами дополиву — така інновація дає можливість охопити поливом на 10-15% більше площі порівняно з круговим поливом.

Завдяки цій модернізації вдалося відновити зрошення на 181,25 га земель, де полив не здійснювався з 1998 року. До того ж крила дополиву дозволили забезпечити водою так звані «мертві зони» на полях — ще близько 61,3 га. Тож у підсумку вдалося відновити зрошення на 242,55 га поля, а загальна площа поливу ОВК «Перша» зросла до 675,15 га.

Досвід ОВК «Перша» підтверджує: реформа гідротехнічної меліорації працює і може бути масштабована на сотні тисяч гектарів. Аграрії вкотре доводять, що відповідальне управління у поєднанні з правом власності на об’єкти меліоративних мереж здатні повернути воду на поля — і економічний сенс у зрошення як основу сталого розвитку аграрного сектору.

Людмила Лебідь, AgroPortal.ua