
Збалансоване живлення озимих: що потрібно дати ріпаку для успішної перезимівлі

Пізня сівба озимої пшениці: як мінімізувати ризики

Озимий ріпак: як забезпечити рослину бором у період формування кореневої шийки

Ранні етапи органогенезу — час, коли закладається основа врожаю озимих культур. Саме тому «вихідні параметри» агровиробництва мають бути винятково якісними.

Осіння посівна кампанія озимих зернових культур невдовзі розпочнеться. Тому водночас із традиційним живленням важливе проведення передпосівної обробки насіннєвого матеріалу озимих пшениці та ячменю L-амінокислотами та легкозасвоюваними мікроелементами і здійснення позакореневих підживлень.

Традиційно ріпак озимий висівається досить рано, тож його ріст і розвиток восени тривалий, на рівні 45-60 днів. За цей час культура має сформувати листову розетку з 6-8 листків, добре розвинену стрижневу кореневу систему (15-20 см) та кореневу шийку діаметром 8-12 мм.

В Україні запустили безкоштовний цифровий помічник Bactogran Field Advisor, який розраховує необхідну кількість фосфору для кожного конкретного поля. Це дозволяє контролювати правильну норму внесення одного з трьох життєво необхідних для рослин елементів і, відповідно, не вносити зайвого, а отже заощаджувати кошти.

Достатнє калійне живлення культур у критичні фенофази — важливий складник у формуванні високих і сталих урожаїв із поліпшеною якістю та товарністю усіх без винятку сільськогосподарських культур. Однак досягнути цього лише шляхом кореневого живлення неможливо.

Мінлива, подекуди нетипова погода весни та початку літа була не надто сприятливою для активного росту та розвитку польових, овочевих і плодово-ягідних культур. Вони піддавались впливу низьких температур повітря, їх різким перепадам, що викликало стреси та знижувало стійкість до хвороб.

Стреси — не менша загроза для сільськогосподарських культур і плодових насаджень, аніж пошкодження шкідливими організмами. Їхні наслідки проявляються у порушенні обмінних процесів рослин, зниженні фотосинтезу, синтезу амінокислот і білків, ферментів, погіршенні засвоєння вологи та елементів мінерального живлення із добрив та ґрунту та зниженні продуційних процесів.

Агровиробництво у сегменті рослинництва невпинно вдосконалюється, і якщо ще 10 років тому врожайність кукурудзи складала 7-8 т/га, то сьогодні абсолютною нормою є показник 10-12 т/га і більше. Таких результатів аграрії досягають не лише через висів сучасних гібридів, але й завдяки використанню інноваційних продуктів у технологіях вирощування.

В агросекторі дедалі більше технологічних рішень стають практичними не лише для агрохолдингів, а й для аграріїв з кількома сотнями гектарів. Ключова зміна полягає в тому, що такі інструменти переходять у формат сервісів.

З огляду на воєнний стан, суттєве подорожчання логістики та періодичні труднощі із забезпеченням добривами, у ГК «Агрейн» переглянули підходи до системи живлення культур. Сьогодні ключовим орієнтиром є не лише планові норми внесення, а фактична наявність елементів живлення в ґрунті та їх доступність для рослин у конкретних умовах сезону.

Посіви озимих культур у Вінницькій області демонструють добрий стан розвитку, незважаючи на нестабільні погодні умови у квітні.

Навіть якщо внести фосфор у рухомих, доступних для рослин формах, за 1-2 місяці він зв'язується з металами в ґрунті, переважно з алюмінієм, таким чином поповнюються валові запаси фосфору, а його рухомих, доступних для рослин форм мало.

Господарства ГК «Агрейн» завершили один із ключових етапів весняної кампанії — внесення сульфату амонію на посівах озимих культур.

Українські аграрії шукають універсальні рішення в технологіях вирощування сільгоспкультур з метою підвищення ефективності виробництва. Зокрема, потребують рішень, застосування яких не лише поліпшить живлення рослин, а й оптимізує витрати, покращить показники родючості ґрунту та підвищить стійкість культур в агроценозі. В Україні уже четвертий рік виробляється продукт, який відповідає цим вимогам.

Аграрії Запорізької області проводять весняно-польові роботи в умовах воєнних ризиків, попри суттєве скорочення доступних земель.

В Україні комплексні добрива випускалися на «Сумихімпром» та «Дніпровському заводі мінеральних добрив», які наразі простоюють і через воєнні ризики навряд чи запустяться. Тому українське виробництво представлене компаніями, які змішують, гранулюють чи компактують готову продукцію.