Українські провідні виробники сиру вже досягли якості та асортименту продукції рівня конкурентів завдяки модернізації обладнання й технологій.
Про це заявив директор Спілки молочних підприємств України Арсен Дідур в ефірі «Українського Радіо».
Він зауважив, що зараз у сирному бізнесі основна маржинальність не завдяки сирам, а завдяки переробці сироватки.
«У тих же Нідерландах чи навіть у Польщі сироватка розкладається майже на молекули, акцент йде на сироваткові білки, які використовуються, наприклад, у дитячому харчуванні. Тобто європейські виробники можуть собі дозволити глибшу переробку, і ми тут програємо конкуренцію, оскільки в нас переробка сироватки достатньо застаріла», — пояснив він.
І додав, що в Україні сироватку просто сушать, і потім вона використовується як добавка для кормів для тварин.
«А от глибина переробки сироватки дозволяє тому ж польському чи нідерландському сиру, який виробляє аналогічні позиції, конкурувати і витісняти нас із внутрішнього ринку. Тут, звісно, потрібна вже більша увага держави і з погляду доступу до фінансування, і з погляду регулювання цього ринку. Адже, на жаль, можу констатувати, що сирне виробництво, як частина молочної продукції, це та ахіллесова п'ята, яка є у нас, і якої треба якось позбавитись», — вважає Арсен Дідур.
Він навів приклад, що український найбільший виробник сирів — підприємство в Рівненській області — переробляє за добу 300 т молока. Якщо взяти польського виробника, то він переробляє за добу 1,5 тис. т молока.
«Тобто для того, щоб інвестувати в переробку сироватки, яка би дала ефективність і цінову конкуренцію, варто суттєво модернізувати наші заводи. За цим повинні стояти державні програми і спільне фінансування і бізнесу, і підтримка держави», — пояснив він.

Арпаджик із Криничного: як у селі зберігають традицію вирощування цибулі-сіянки

Підземна ферма: у Великій Британії вирощують салат на глибині понад 1 км

На Волині виноградар створив «Маленький Крим» із 50 сортів винограду

Попри постійні удари росіян по продовольчих складах і логістичній інфраструктурі в Україні немає дефіциту продовольства, адже виробляється достатньо продуктів харчування для забезпечення внутрішнього ринку. Однак у цій ситуації ритейлу та виробникам доведеться змінювати логістику, що призведе до подорожчання продуктів. Раніше у виробничій собівартості харчових продуктів логістичний складник до полиці становив від 23% до 30%, тепер логістика формуватиме цінник.

Український ринок сирів наприкінці літа зіткнувся з логістичними проблемами та втратами продукції на складах торговельних мереж. У частині магазинів через це скоротився асортимент і стало менше акцій.

Український молочний ринок зазвичай наприкінці серпня активізується, однак цього року ситуація складніша.

Україна в січні-липні 2026 року імпортувала 28,3 тис. тонн сирів, що на 24,7% більше, ніж за аналогічний період минулого року, тоді як експорт українських сирів зріс лише на 1,2% — до 8,2 тис. тонн.

Індекс цін на молочну продукцію Global Dairy Trade (GDT) на торгах 18 серпня зріс на 2,3% — до $3,87 тис.

Внаслідок ворожої атаки 3 серпня 2026 року було знищено складський комплекс українського виробника морозива «Ласунка».

Досвід Швеції — у розвитку локальних молочарень, які завдяки високим стандартам якості можуть продавати навіть непастеризоване молоко.

Алжир посідає друге місце в світі за обсягом імпорту сухого молока. Вимоги до логістики та якості продукції надзвичайно високі, тому робота з цією країною — «знак якості» для експортерів молочної продукції.

Високі обсяги виробництва молока продовжують тиснути на світові ціни на молочну продукцію, попри перші ознаки стабілізації ринку.

Стратегія уряду України на дерегуляцію бізнесу може мати негативний вплив на молочний сектор.