У private label або B2B постачаннях: чому українська органічна продукція залишається непоміченою

Безглютенова продукція

Вітчизняні виробники вирощують багато органічних зернових культур. При цьому гречка, просо, кукурудза, амарант, льон, коноплі, овес — безглютенові.

«Ми програємо в тому, що у нас немає системної переробки, яка переважно забезпечує контроль перехресного забруднення, щоб перероблений продукт міг мати значок не тільки «органік», а й «безглютен» (gluten free AOECS). У нас є сотні сертифікованих підприємств щодо органіки, з них по безглютену — лише п'ять», — пояснила Ксенія Гулієва.

Продукцію з двома стандартами можна продавати з більшою доданою цінністю. 

Сировина для пекарів

Україна також є хабом, що вирощує органічну сировину для хлібопекарної промисловості: пшеницю, жито, сою, гречку, а також насіння, мед. Переробників не так багато, проте є щонайменше 18 виробників органічного борошна, які могли б розширити виробництво. Але експорт залишається сировинним. 

«Війна закінчиться, і у нас буде більше можливостей, але важливо мати вектор. І оцей вектор — глибина переробки. Виростити продукт — недостатньо. Країни Європи готові купувати інгредієнти», — додала Ксенія Гулієва.

Бобові як джерело протеїнів

Мейнстрімом у всіх стратегіях Європейського Союзу, як-от EU Protein Strategy, Green Deal, Farm to Fall, є бобові. Україна — серед трійки постачальників органічних протеїнових культур до ЄС. 17,9% усього імпорту ЄС у категорії «олійні та протеїнові культури» — з України. 38% українського органічного експорту до ЄС — це боби та соя. Але, на думку аналітиків, експортери дуже зосереджені на сої, тоді як попит на нут, сочевицю та горох зростає швидше, ніж пропозиція. 

«Під час місії до Нідерландів були запити на нішеві бобові. І йдеться не лише про кормову сою. Виробники зараз більше сконцентровані на експорті сої, що йде на корми. Це приблизно 90%. А потрібно дивитися на харчовий сегмент. У цей сегмент йде Європа, йдуть покупці», — пояснила експертка.

Для харчового сегмента потрібен не лише органічний сертифікат, розглядаються також якісні показники продукції, однорідність. 

«Українським виробникам ще складно дотримуватися усіх стандартів, тому харчовий сегмент просідає. Потрібна диверсифікація, варто вирощувати більше бобових культур, тому що бізнес-ринок жорсткий, конкуренція висока», — наголосила Ксенія Гулієва.

Молочна продукція

ЄС — найбільший у світі ринок органічної молочної продукції, і після спаду він зростає. Хоча спостерігається надлишок сировини, особливо у Франції та Німеччині, вікно можливостей можна шукати в Данії, Великій Британії, Чехії. 

«Це цікавий напрям, але виходити на закордонні ринки треба вже з готовим продуктом  — маслом, кисломолочними виробами. Оптимістично, що відновлюється премія за органіку, тобто стагнація трошки пройшла, і зараз знову цей ринок зростає», — зазначила фахівчиня.

Україна — досить незначний гравець у цьому секторі, адже лише один виробник експортує молочну продукцію до Європи, а всього виробників налічується менше десяти. На жаль, посилюються митні бар'єри, з 2026 року є обов'язкова сертифікація імпортера для окремих категорій. 

Багато органіки, що постачається у вигляді сировини або продукції для приватних брендів мереж, залишається непоміченою. Продукт є в ланцюгу, але на пакованні походження маркується як EU/non EU, а Україна не згадується. 

«Україна десь у сировині, захована в private label або B2B постачаннях. Ми хочемо, щоб ці дослідження скоротили шлях від ідеї до експорту. Українська спельта і пшениця вже є виднішими у Швейцарії. Але поки що не маємо цього обличчя України, яка робить класний інгредієнт із тієї класної сировини, яку ми вирощуємо», — прокоментувала Ксенія Гулієва.

Світлана Цибульська, AgroPortal.ua