Досвід Львівщини: легалізація та кооперація крафту — шлях до економічної сили регіону

А які напрями виробництва є найбільш поширеними?

Людмила Гончаренко: Серед крафтових виробництв Львівщини найбільш розвиненим є молочний напрям, зокрема сироваріння. Також вагоме місце посідають м’ясні делікатеси, потім йдуть джеми та соуси. Окремо варто відмітити продукцію бджільництва. Львівські виробники пропонують не лише класичний мед, а й кремовані медові десерти, настоянки, свічки та косметику. Часто бджільництво поєднується з туризмом — екскурсіями, дегустаціями та освітніми програмами, що дозволяє диверсифікувати діяльність.

Також активно розвивається напрям крафтових напоїв — сидрів, вин тощо. Родинні виноробні, які починали як хобі, сьогодні формують власні бренди та успішно презентують свою продукцію на ярмарках і фестивалях. Наприклад, родинна виноробня «Янчинські пагорби» в селі Іванівці почала діяльність з хобі у 2016 році й перетворилася на повноцінне виробництво з власним виноградником і виноробнею. Такі приклади показують, що крафтове виноробство на Львівщині — це не просто бізнес, а стиль життя, який розвиває сімейні справи, додає цінності продуктам і формує позитивний імідж регіону.

Які інструменти підтримки крафтових виробників використовує область? Що працює найефективніше?

Людмила Гончаренко: Найкраще працює системність. Ключовим фінансовим інструментом підтримки крафтових виробників є Комплексна програма підтримки та розвитку сільського господарства Львівської області, що з 2016 року передбачала надання пільгових кредитів для мікро- і малого бізнесу, які є недоступними для них у банківських установах. До 2025 року такі кредити надавалися під 3–5% річних на розвиток власної справи у сільськогосподарській сфері. Це були цільові кошти — на придбання обладнання, техніки та модернізацію виробництва. Саме завдяки цій підтримці з’явилася й зміцнилася низка локальних брендів.

Цього року з обласного бюджету на підтримку сільськогосподарських виробників спрямовано 22 млн грн. Основний акцент — розвиток тваринництва. Йдеться про дотації за приріст поголів’я корів та часткову компенсацію вартості придбаних племінних тварин. Крім того, продовжується підтримка суб’єктів господарювання через компенсацію відсотків за фінансовим лізингом.

Окремий напрям програми передбачає підтримку ветеранського бізнесу — через компенсацію вартості придбаної сільськогосподарської техніки та обладнання. Крім того, запроваджено новий механізм підтримки виробників овочевих, баштанних і бобових культур (крім сої) у вигляді дотації на один гектар посівів.

Важливим складником є нефінансова підтримка: участь у виставково-ярмаркових заходах, експертні консультації, супровід у поданні заявок на державні та міжнародні грантові програми, навчання, тренінги й промоція. Саме системність і поєднання фінансування, знань та доступу до ринку забезпечують найбільш стійкий результат.

Чи можете ви навести приклади крафтових виробників або проєктів, розвиток яких став можливим завдяки обласній підтримці?

Людмила Гончаренко: «Львівська сироварня Джерсей» — приклад того, як локальний виробник сирів виходить на міжнародний рівень. Свого часу, на старті діяльності вони скористались пільговим кредитом. Сьогодні продукція сироварні «Джерсей» представлена в торговельних мережах, а визнанням її якості стали дві срібні нагороди міжнародного конкурсу World Cheese Awards: овечий сир «Золоте руно» та м’який коров’ячий сир «Массімо». 

«Галицька сорока» — це історія родинного бізнесу, який з часом перетворився на впізнаваний бренд і туристичну локацію. І в цьому випадку також ефективно спрацював механізм пільгового кредитування. На площі понад 2 га подружжя вирощує малину, ожину, а також троянду — культуру, яка має давні кулінарні традиції на Львівщині. Місцеві мешканці знають її як ружу. Вирощену продукцію перетворюють на натуральні смаколики: джеми, варення, ягідне вино та традиційну терту ружу — пелюстки, перетерті з цукром. 

Участь виробників у щорічному Львівському ярмарку смаку, який проходить під патронатом Мінекономіки та за підтримки швейцарсько-української програми «Розвиток торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочному секторах», дозволяє популяризувати продукцію не лише львівських крафтярів, а й виробників з інших регіонів. За кілька років цей проєкт став справжньою традицією для Львівщини, а кількість крафтових виробників, які прагнуть долучитися, щороку зростає. Цьогоріч ярмарок плануємо провести у квітні.

Які ключові виклики сьогодні стоять перед крафтовими виробниками Львівщини, і як обласна влада допомагає їх долати, зокрема у питаннях якості та безпечності продукції?

Людмила Гончаренко: Сьогодні крафтові виробники Львівщини, як і по всій Україні, працюють у непростих умовах. Основні виклики — війна, зростання собівартості, нестача робочої сили, обмежений доступ до фінансування та ринків збуту продукції. Для малих виробників особливо складними є питання сертифікації, маркування продукції, дотримання стандартів якості та безпеки.

Крафтові виробники Львівщини — це важлива частина локальної економіки та гастрономічної культури, що зберігає традиції, створює робочі місця та формує сильний бренд регіону. Тому завдання органів влади — створити сприятливі умови, щоб цей бізнес був конкурентоспроможним та мав можливість виходу на інші ринки.

У межах пілотного проєкту ЄС «Інституційна та політична реформа дрібномасштабного сільського господарства в Україні» на території Львівської області розвиваємо систему передання сільськогосподарських знань та інновацій (АКІS), яка успішно працює в країнах ЄС. Одним із ключових завдань є посилення взаємодії між державними органами, дорадчими службами, науковими установами та виробниками, які є в центрі цієї системи. В межах проєкту проведено навчання з підвищення рівня компетенції дорадників та їхню сертифікацію, створено онлайн-каталог профілів експертів галузі «Сільськогосподарські дорадники Львівщини» . На сайті Львівської ОВА розміщено «Порадник для сільськогосподарського товаровиробника». Спільно з науковцями та експертами галузі розробляємо практичні посібники, буклети, які також розміщуємо на сторінці департаменту сайту Львівської ОВА. З метою інформування виробників про події, новини у законодавстві, нові технології та інше спільно з Львівською аграрною палатою видаємо електронне інформаційне видання «Вісник Агрофорум».

На виклики, пов’язані з якістю та безпечністю продукції, реагуємо через освітні програми, адаптацію та роз’яснення вимог законодавства. У цьому напрямі співпрацюємо з дорадчими службами, міжнародними проєктами, науковими та іншими інституціями аграрної сфери. Наше завдання — зробити так, щоб стандарти якості й безпечності стали конкурентною перевагою, а не бар’єром для розвитку.

Які зміни на рівні державної політики могли б суттєво прискорити розвиток крафтового виробництва в Україні?

Людмила Гончаренко: Насамперед крафтовому сектору бракує системності. Сьогодні це надзвичайно динамічний сегмент економіки, але на державному рівні він поки що не виокремлений як самостійний напрям політики. Крафт досі ніби «між категоріями»: не великий бізнес, але й не просто хобі.

Підтримка малого бізнесу загалом існує, однак крафтові виробники мають свою специфіку — невеликі обсяги, локальність, високі вимоги до якості та безпечності продукції. Ці особливості потребують окремого підходу. Часто вимоги до малого крафтового виробника є такими ж, як і до великого підприємства. Натомість європейська практика передбачає підхід, коли регуляторне навантаження відповідає масштабам та ризикам виробництва.

Крафтовому сектору необхідні більш доступні фінансові ресурси на модернізацію, підтримка сертифікації, сприяння у впровадженні стандартів якості, підтримка збуту та просування. Для малих виробників найбільший виклик — не виготовити продукцію, а вийти на ринок: потрапити в торговельні мережі, постачати продукти харчування для бюджетної сфери.

Тут потрібні не окремі грантові програми, а комплексна політика підтримки крафтового сектору як важливого складника розвитку сільських територій та регіональної економіки.

Коли, з вашого досвіду, крафтове виробництво стає відчутним економічним ресурсом для регіону?

Людмила Гончаренко: Крафт починає впливати на економіку тоді, коли переходить від формату додаткового заробітку до стабільного легального бізнесу, а також коли виробники об’єднуються.

Сільськогосподарський кооператив «Фермерська родина» об’єднав близько 30 малих виробників крафтової продукції. Учасники виробляють широкий асортимент — від сирів, м’ясопродуктів і риби до овочів, фруктів, меду та вин. Кооператив організував онлайн-замовлення та доставку для львів’ян, започаткував Львівський фермерський ярмарок, який працює в центрі міста на площі Ринок щосуботи у теплу пору року та здійснює реалізацію продукції через крамницю на колесах по локаціях м. Львова. Співпраця кооперативу з міжнародними організаціями, такими як USAID, WeProsper та SOCODEVI, допомогла не лише розвивати інфраструктуру, а й навчати фермерів проводити маркетингові кампанії та просувати продукцію.

Така модель дає відчутний економічний ефект для регіону. Подібні об’єднання мають з’являтися й в інших регіонах України. Адже один виробник — це історія успіху, а об’єднання — вже економічна сила.

На вашу думку, яка роль громад у розвитку крафту?

Людмила Гончаренко: Роль громад у розвитку крафтового виробництва є ключовою. Саме на рівні громади формується середовище, в якому крафт або розвивається, або так і залишається ідеєю. Громада — це не лише адміністративна одиниця, а простір довіри, партнерства й локальної ініціативи. Якщо орган місцевого самоврядування зацікавлений у підтримці малого виробника, з’являються місцеві програми співфінансування, ярмарки та фестивалі, навчальні заходи, а також допомога з приміщеннями чи підключенням до інфраструктури.

Крафтове виробництво без перебільшення можна розглядати як один із інструментів розвитку сільських територій. По-перше, це створення робочих місць без необхідності великого промислового інвестора. Часто це сімейний бізнес, який дає зайнятість кільком поколінням. По-друге, це додана вартість, яка залишається в громаді — від виробництва сиру, меду, м’ясних делікатесів чи переробки ягід до локальних напоїв і ремісничої продукції.

Сьогодні сільські території не можуть розвиватися лише завдяки первинному виробництву сировини. Переробка, гастротуризм, локальні бренди — це нова модель розвитку, яка формує впізнаваність громади, підвищує її інвестиційну привабливість і створює додаткові доходи для місцевого бюджету.

Крім економічного складника, є ще соціальний. Крафтове виробництво зміцнює локальну ідентичність, зберігає традиції, формує гордість за свій продукт. А це дуже важливо, особливо для сільських територій, які сьогодні переживають демографічні та соціальні виклики.

Показовим є приклад одного з найуспішніших кооперативів Львівщини — «Покрова». Сільські жінки за активної підтримки голови Заболотцівської громади об’єднали домогосподарства, що утримують корів, і сімейні ферми для спільного виробництва та реалізації молочної продукції. За підтримки міжнародних проєктів, обласної програми та завдяки власним інвестиціям створено мережу приймальних пунктів молока, обладнаних холодильниками й аналізаторами якості, а також придбано техніку та обладнання для переробки. На тлі загального скорочення поголів’я корів в області у членів кооперативу воно, навпаки, зростає. Родини мають стабільну роботу, отримують доходи та сплачують податки. Кооператив виконує не лише економічну функцію, а й активно долучається до розвитку сільських територій і реалізації соціальних проєктів громади.

Яким ви бачите подальший розвиток підтримки крафтового виробництва на Львівщині?

Людмила Гончаренко: Ми й надалі розвиватимемо фінансову та організаційну підтримку, ярмаркові ініціативи, навчальні програми й консультування, а також зміцнюватимемо зв’язки в межах системи AKIS. Працюватимемо з громадами над запровадженням місцевих програм підтримки та розвитку кооперації.

Окремим напрямом стане створення Каталогу крафтової продукції Львівщини — інструменту, який допоможе виробникам знаходити нові ринки збуту та розвивати власні бренди.

Нам важливо, щоб крафтовий виробник у Львівській області відчував: він не сам. У нього є партнер — держава.

З чого б ви порадили почати регіонам, які лише формують політику підтримки крафту?

Людмила Гончаренко: Починати варто з діалогу з виробниками. Далі — створювати прості й доступні інструменти підтримки відповідно до визначених потреб. Досвід Львівщини показує: системний підхід і партнерство між усіма учасниками аграрного ринку дають результат — незалежно від регіональних особливостей.

Дякую за розмову!

Розмова записана у межах освітньо-грантового проєкту для крафтових виробників CraftUP Ukraine, організатором якого є онлайн-видання AgroPortal.ua за підтримки Уряду Королівства Нідерландів. Зараз триває перший етап проєкту — проведення дослідження крафтового ринку України з метою оцінки ключових проблем та потреб малих виробників, бар’єрів їх легалізації, доступу до ринків і фінансування. За результатами дослідження буде підготовлено та презентовано аналітичний звіт. Партнер — консалтингова компанія Pro-Consulting. 

Після оприлюднення результатів дослідження проєкт перейде до наступного етапу — реалізації освітньої програми та менторської підтримки (березень – липень 2026 року). Після цього відбудеться презентація бізнес-ідей найактивнішими учасниками перед Експертною радою. 

За результатами відбору найперспективніші проєкти отримають фінансування для масштабування виробництва, впровадження сертифікації або виходу на нові ринки. Загальний бюджет підтримки становить 20 тис. євро.

Іванна Панасюк, AgroPortal.ua