Що менше винограду, то дорожче вино: які виклики долає українське крафтове виноробство

Світлано, хто сьогодні може вважатися крафтовим виноробом в Україні — і чи діють для цього якісь кількісні або якісні критерії, передбачені на законодавчому рівні? Наприклад, у тваринницьких крафтових продуктах є обмеження до 1000 кг. Чи є щось подібне для вина? 

Світлана Цибак: В українському законодавстві немає окремого визначення «крафтовий винороб». Є юридичний термін «малий виробник виноробної продукції», і саме до цієї категорії належать крафтові винороби.

Загалом для отримання ліцензії малого виробника потрібно мати власні або офіційно орендовані виноградники. Ліцензія дозволяє виготовляти вино лише з винограду, вирощеного на власних або орендованих виноградниках. 

За ініціативи нашої асоціації та завдяки плідній співпраці з депутатом Ігорем Марчуком, у 2023 році було ухвалено законодавчі зміни, які дозволили малим виробникам виготовляти вино також із придбаного винограду. Для цього потрібно отримати додаткову ліцензію вартістю близько 30 тис. грн на рік. Це закладено в контексті Закону України №3303‑IX (першочергово — законопроєкт №9030), який спростив вимоги до діяльності малих виноробних підприємств.

Щодо обсягів, то малі виробники мають виготовляти до 10 тис. декалітрів на рік, що становить приблизно 120–130 тис. пляшок.

Наприклад, виноробня «Бейкуш», яка працює на ринку вже 15 років, виробляє близько 65 тис. пляшок на рік. Деякі винороби випускають 20–50 тис. пляшок. Та на практиці більшість українських крафтових виноробів виробляють значно менші обсяги — від 4 до 10 тис. пляшок на рік. 

Чи є важливим у крафтовому виноробстві використання власного або локального винограду? Інші складники — дріжджі, цукор, спеції — також мають бути локальними? 

Світлана Цибак: За вимогами закону малий виробник має виготовляти продукцію з виноматеріалів власного виробництва або з придбаного винограду, що має українське походження. Сировина має бути насамперед територіально ідентифікована. Можна бути виробником зі Львова, а купувати або вирощувати виноград в Одесі. Якщо вино виготовляється з одеського винограду, а виробник називається, наприклад, «Львівський винороб», важливо не вводити споживача в оману, а чесно зазначати на етикетці походження сировини. Виноград може бути перевезений у рефрижераторі та перероблений на Львівщині, однак його теруар формується саме в місці вирощування. Тому споживач має розуміти, з якого регіону походить виноград.

Щодо дріжджів й інших компонентів, які необхідні для виноробства, то їх використання ніяк не регулюється і є суто вибором самого винороба. 

Чи діють спрощені умови для невеликих виноробів? 

Світлана Цибак: Так, з 2018 року для малих виноробів діють спрощені умови роботи. Раніше всі без винятку мали працювати на загальній ліцензії, вартість якої становила 500 тис. грн на рік, а зараз — 780 тис. грн. З 2018 року пройшло декілька етапів спрощення отримання ліцензії на виробництво для малих виробників і реалізацію під цю саму ліцензію. Вартість такої ліцензії складає 1297 грн на рік. Це дозволило багатьом виноробам вийти з тіні.

У 2021 році було скасовано обов’язкове використання акцизних марок. При цьому акцизний податок залишається. 

У 2023 році законодавство ще більше спростили. Малим виноробам дозволили працювати з придбаним виноградом, як я вже раніше згадувала, а також чітко визначили можливість отримання ліцензії для фізичних осіб – підприємців. Також було спрощено вимоги до документації — з 1 січня 2026 року виробники більше не зобов’язані затверджувати технологічні інструкції в міністерстві. Можна самостійно зробити цю інструкцію у себе на виробництві.

Спрощення відбулося й по бухгалтерії: звітність стала річною замість квартальної, а частину звітів тепер потрібно подавати раз на пів року, а не щомісяця. 

Також у межах дерегуляції відбулося спрощення адміністративних вимог для мікропідприємств у галузі, було значно зменшено штрафи за помилки у звітності та несвоєчасне подання звітів. Це важливо, адже більшість малих виробників не мають штатного бухгалтера і користуються послугами аутсорсингу, тому ризик технічних помилок завжди існує.

Які ще законодавчі перепони варто усунути для малих виробників вина?

Світлана Цибак: Найбільш незрозумілим обмеженням для малих виноробів сьогодні залишається заборона на виробництво ігристих вин за спрощеною ліцензією. Водночас вимоги законодавства прописані доволі неоднозначно, і наше завдання — домогтися їх перегляду. Ми не розуміємо, чому ці обмеження досі не зняті, адже частка крафтових виноробів на ринку є дуже незначною і не створює конкуренції великим виробникам. Наприклад, виноробня «Бейкуш», яка може виробити 1–2 тис. пляшок ігристого на рік, не є конкурентом великим підприємствам, що працюють у зовсім інших масштабах, але може додати досить вагомий внесок у державний бюджет, оскільки акцизний податок на ігристі вина становить 12,23 грн за літр, тоді як на тихі вина — лише 0,01 грн.

Особливо це стосується петнатів — натуральних ігристих вин, де газ утворюється природним шляхом. Ця категорія активно розвивається в Україні, відповідає світовим тенденціям і має попит серед споживачів. В Україні вже є багато малих виробників, які працюють із цією технологією, і ринок готовий до розвитку даного сегмента. 

Ми неодноразово зверталися до профільного міністерства з пропозицією врегулювати це питання, однак наразі воно залишається відкритим. Сьогодні, щоб малий виробник мав право виготовляти ігристе вино, необхідно пройти додаткову атестацію виробництва, внести відповідні коди до ліцензії та отримати ліцензію на гуртову торгівлю, яка коштує 780 тис. грн на рік. Для більшості малих виноробів це є фінансово недоступним.

Якщо підсумувати, то що сьогодні обов’язково потрібно, щоб винороб працював у юридичній площині як крафтовий виробник? 

Світлана Цибак: Щоб працювати легально, винороб має зареєструвати юридичну особу, отримати ліцензію на виробництво вина (1297 грн/рік), зареєструвати виробничі потужності та мати власні або орендовані виноградники, або додаткову ліцензію для роботи з придбаним виноградом. Також необхідно дотримуватися вимог безпечності виробництва і сплачувати акцизний податок.

Чи можете ви назвати орієнтовну суму входу у крафтове виноробство?

Світлана Цибак: У крафтове виноробство можна зайти по-різному: робити вино вдома в бутлях або одразу купити технологічне обладнання. Це будуть зовсім різні інвестиції. Більшість виробників починають з малого і розвиваються поступово. Саме так починали і ми, коли створювали виноробню «Бейкуш». Закупили невелику партію винограду, працювали з ручним пресом, а до 2018 року навіть використовували ручну машину для наклеювання етикеток. З часом, за мірою розвитку, ми реінвестували кошти і поступово автоматизували виробництво. На мою думку, українське виноробство перші 10 років вимагає постійних інвестицій.

Скільки сьогодні в Україні працює крафтових виноробних підприємств? Як змінювалася ця кількість за останні роки? В яких регіонах їх найбільше з’являється? 

Світлана Цибак: З 2022 року статистика закрита, а доступні дані часто не відповідають реальній ситуації. За нашими оцінками, сьогодні в Україні діє близько 100 крафтових виноробів.

У 2023 році почалася тенденція до приросту крафтових виноробних підприємств, а у 2024 році спостерігався певний бум зареєстрованих  виноробів. Цікаво, що найбільше крафтових виробників вина з’являється не в традиційних виноробних регіонах. Через зміну клімату виноград почали вирощувати навіть на півночі та заході України. Якщо Закарпаття завжди було виноробним регіоном, то сьогодні активно розвиваються Львівщина, Тернопільщина та Івано-Франківщина. Фактично виноробство поширюється по всій Україні, хоча в деяких регіонах виробники несуть більші ризики, адже держава не компенсує втрати насаджень. Наприклад, у разі вимерзання винограду компенсація за насадження не передбачена. На півдні, зокрема в Миколаївській та Одеській областях, діють програми компенсації за насадження, які можуть покривати до 70% збитків. 

Збільшення кількості виноробів спостерігається і на Вінниччині, де виробники адаптуються до клімату і працюють із морозостійкими сортами.

Одещина та Миколаївщина традиційно залишаються потужними промисловими виробниками. До повномасштабної війни активно розвивалося виноробство і на Херсонщині, однак сьогодні частину малих виробників там втрачено. 

З 1 січня 2026 року набув чинності Закон України «Про виноград, вино та продукти виноградарства», який оновлює вимоги до вирощування винограду, виробництва, маркування і обігу вина та наближає систему до європейських стандартів. Як ви оцінюєте ці зміни? Вони відкривають можливості для крафтових виноробів чи ставлять нові виклики? 

Світлана Цибак: Цей закон був необхідний, адже раніше винороби працювали за застарілими нормами, які залишилися ще з радянських часів. Варто зазначити, що над ним працювала не лише держава, а й самі виробники та профільні асоціації. 

Новий закон встановлює чіткі вимоги до виробництва вина, тепер з’являються прозорі правила гри, які відповідають міжнародній практиці. Зокрема, врегульовуються питання географічних зазначень (як їх отримати і як з ними працювати). Також встановлюються нові вимоги до маркування продукції, що може потребувати перероблення етикеток.

Другий важливий момент — це створення електронного реєстру, прослідковуваності винограду — від виноградника до пляшки. Даний реєстр мав запрацювати з 1 січня 2026 року. 

Виробники повинні будуть внести інформацію про свої насадження, обсяги виробництва та продукцію. Як це буде працювати? Виробник зібрав, приміром, 10 кг винограду сорту Каберне, і він не може виробити 1000 пляшок, а лише 4 пляшки, які має задекларувати. Таким чином є прослідковуваність. Так, це ускладнить роботу виробників, але виведе їх в офіційну площину. 

До того ж я вважаю чудовою новиною, що в Україні ліквідують поняття «коньяк» та «шампанське», адже це географічні французькі зазначення, і чому ми їх продовжували використовувати — велике питання. Незалежна Україна мала би розвиватися в правильному напрямі виноробної продукції. Звичайно, великі виробники стресують від цього, але у них є перехідний період, тому поступово від даних назв доведеться відмовитися.

У цілому на сьогодні для виноробів мало що змінилося, не всі норми запрацювали. Але з часом зміни призведуть до сталих правил гри на ринку.

Які механізми державної підтримки сьогодні доступні виноробам, і чого, на вашу думку, наразі не вистачає для стимулювання розвитку крафтового виноробства?

Світлана Цибак: Винороби можуть скористатися програмою кредитування «5-7-9%», державними грантами та програмами підтримки виноградників — часткове покриття до 70% витрат на створення насаджень. Також доступне фінансування на придбання української техніки та обладнання для вирощування та переробки винограду.

Єдиною проблемою є те, що не всі малі виробники мають у штаті достатньо спеціалістів, які вміли би податися на гранти чи іншу фінансову підтримку.

На Одещині є класний кейс виноробні, яка першою і поки єдиною отримала державний грант у розмірі 400 тис. грн на 1 га насаджень.  Посадили близько 20 га, що є безпрецедентним успіхом з оляду на те, що більшість виробників викорчовують виноградники, особливо масово на Одещині. Завдяки цьому підприємство розширило площі насаджень, створило нові робочі місця та сплачує податки. Водночас отримання такого фінансування вимагало серйозної підготовки.

Стимулювати галузь наразі складно, тому що триває війна. На мою думку, варто зробити акцент більше на державну підтримку, на розширення споживання вітчизняної виноробної продукції. Адже споживання вина падає навіть у світі, а в Україні й поготів, передусім через демографічну кризу. 2025 рік показав дуже погані результати. Тому, якщо зросте попит, зросте і пропозиція.

Чи має українське крафтове вино експортний потенціал, і наскільки гармонізація законодавства з європейськими нормами допомагає виходу на міжнародні ринки?

Світлана Цибак: Експорт крафтового вина з України є. Я одна з тих, хто з 2021 року почала про це активно думати і займатися розвитком. У 2021 році ми створили ініціативну групу Wines of Ukraine, яка налічує шестеро людей — винних ентузіастів, що вболівають за українське вино. Наша ідея була в тому, щоб просувати його на внутрішньому ринку та за кордоном. Того ж року ми розпочали співпрацю з МЗС. У 2022 році мали виставляти стенд на одній із найпотужніших спеціалізованих винних виставок світу. МЗС на це виділило кошти, але почалася війна, і всі бюджети були перенаправлені на оборонну промисловість. Ми з’їздили туди «в розвідку» і вже з 2023 року почали виставлятися в Лондоні та в Німеччині. Крім того, беремо участь у менш масштабних виставках у інших країнах, які спрямовані на пошук імпортерів.

Основний пул виробників, яких ми презентували на міжнародній арені, — саме малі винороби. По-перше, тому, що ми з ними співпрацюємо, по-друге — це те, чим Україна має себе представляти — унікальністю, локальністю, якістю, історією.

Українські винороби мають експортний потенціал, але поступаються у ціновій конкуренції традиційним виноробним країнам. У таких країнах, як Іспанія, виноград вирощують у значно більших обсягах, що дозволяє знижувати ціну продукції. На півдні Франції викорчовують виноградники, оскільки там багато насаджень, а у нас їх не вистачає. Тому — що менше винограду, тим дорожчим виходить вино.

Наскільки сьогодні ринок готовий до крафтового вина з огляду на конкуренцію з великими виробниками та імпортом?

Світлана Цибак: Ринок не готовий. Попри патріотично налаштованих внутрішніх споживачів імпорт виривається вперед і зростає. Український споживач зважає на ціни, а крафтове вино не може коштувати стільки, скільки те, що вироблене на заводах з мільонним виробництвом у Італії, Іспанії чи Франції. 

І наостанок, у чому сильна сторона крафтових виноробів?

Світлана Цибак: Сильна сторона — перш за все у цікавості споживача до цих виробників і до того, що вони виготовляють. Крафтярі працюють з цікавими сортами винограду, використовують нетрадиційні технології та створюють унікальні поєднання. Наприклад, на виноробні «Бейкуш» ми поєднали сорти Шардоне і Рислінг — це нестандартне рішення, яке в результаті стало одним із флагманських вин і має стабільний попит.

Саме такі експерименти відрізняють крафтових виноробів від великих комерційних виробників. Споживач дедалі більше шукає нові смаки і цікаві позиції, зокрема петнати та помаранчеві вина, які є світовим трендом. Тому крафтові винороби повинні орієнтуватися на споживача і працювати з ним, формувати культуру споживання смачного, натурального та цікавого продукту.

Дякуємо за розмову!

Зараз триває перший етап проєкту — проведення дослідження крафтового ринку України з метою оцінки ключових проблем та потреб малих виробників, бар’єрів їх легалізації, доступу до ринків і фінансування. За результатами дослідження буде підготовлено та презентовано аналітичний звіт. Партнер — консалтингова компанія Pro-Consulting. 

Після оприлюднення результатів дослідження проєкт перейде до наступного етапу — реалізації освітньої програми та менторської підтримки (березень – липень 2026 року). Після цього відбудеться презентація бізнес-ідей найактивнішими учасниками перед Експертною радою. 

За результатами відбору найперспективніші проєкти отримають фінансування для масштабування виробництва, впровадження сертифікації або виходу на нові ринки. Загальний бюджет підтримки становить 20 тис. євро.

Вікторія Полевик, Іванна Панасюк, AgroPortal.ua