
Усунути дефіцит: як держава та бізнес планують забезпечити агросектор кваліфікованими кадрами

Амбіції Європи потребують українських ресурсів: чому Україна має стати партнером, а не постачальником сировини

Недоотримані мільярди: чим загрожує Україні дефіцит добрив і мита на них

Попри те, що соя з погляду експорту залишається для України стратегічною культурою, є низка факторів, які змушують аграріїв відмовлятися від неї. Аргументів гравці ринку наводять чимало — від геополітичних чинників, державного регулювання в сегменті олійних до низької врожайності.

Аграрії втратять доходи, якщо не встигнуть провести в оптимальні строки посівну кампанію, початок якої затримується через несприятливі погодні умови.

Країни Африки є перспективним напрямком для українського агроекспорту, проте посилення присутності України на цих ринках потребує нарощування конкурентоспроможності.


Тарифи на залізничні перевезення в Україні мають відповідати реальній собівартості незалежно від виду вантажу.

Програми державної підтримки та гранти успішно працюють для невеликих ініціатив, проте у питанні масштабних інвестицій для побудови конкурентної переробної галузі є певні складнощі у фінансуванні через війну.

Зростання тарифів «Укрзалізниці» на вантажоперевезення на 37% викличе не розвиток, а відтік клієнтів, зменшення виробництва та втрату доходів держави.

Для агробізнесу соя залишається цікавою високомаржинальною культурою завдяки стабільному попиту й досить високій ціні. Проте з січня 2025 року може виникнути нова немитна перешкода для експорту сої до ЄС, адже почне діяти регламент EUDR (European Union Deforestation Regulation). Він передбачає повну простежуваність продукції включно з геолокацією та необхідністю підтвердження, що раніше поля під соєю не були лісом, а також заборону змішування продукції з невідповідною або неперевіреною.

Дефіцит кадрів у агросекторі наразі становить близько 30%, коли до повномасштабної війни цей показник становив 10%.

Нову комунікаційну платформу з акцентом на цифровізацію агросектору запущено в Україні.

Український агробізнес з огляду на всі геополітичні й економічні виклики стоїть перед чітким вибором: або трансформуватися й відповідати новим реаліям, або поступово втрачати конкурентоспроможність.

Українські аграрії розвиватимуть альтернативні варіанти перевезення продукції, якщо «Укрзалізниця» не зможе покращити ефективність найближчим часом.

Можливе зростання тарифів «Укрзалізниці» призведе до збільшення витрат аграріїв на логістику.

Сільське господарство — важливий і водночас складний розділ в інтеграції України до Європейського Союзу. Крім законодавчого регулювання, ускладнює ситуацію сприйняття українських агровиробників як конкурентів, а не партнерів.

Невизначеність навколо продовження Європейським Союзом автономних торговельних преференцій (АТП) для України становить значні ризики для українського агробізнесу, особливо коли вона залежить від політичних міркувань.

Війна продовжує вносити суттєві корективи в роботу аграрного сектору, але попри всі виклики цей маркетинговий рік можна вважати відносно вдалим для аграріїв.