За даними International Dairy Foods Association, споживання морозива в Україні коливається в межах 2-2,5 кг на людину в рік. Ця цифра не змінюється вже давно. Причина криється у відсутності культури його споживання.
«В українців морозиво асоціюється з певною нагородою. Ми не купуємо його під фільми чи для перекусу, швидше, виберемо для цього піцу, чипси або інші снеки. У нас навіть не їдять його замість десерту. Це все пережитки союзу, коли морозиво було в дефіциті, купувалося у відведених для цього місцях із невеликим асортиментом», — розповіла під час ефіру в Instagram технолог з виробництва морозива Ольга Байсара.
Пам'ятник морозиву у Житомирі
Найбільший вітчизняний виробник морозива знаходиться в Житомирі (АТ «Житомирський маслозавод», компанія «Рудь»), ще один — у Бердичеві (компанія «Три ведмеді»). Тому саме Житомирщину можна сміливо назвати столицею холодного десерту. Як підтвердження цьому, 2013 року в Житомирі відкрили єдиний в Україні пам’ятник морозиву.
Сьогодні на ринку працює десяток великих компаній з виробництва морозива. Жодна з них не постраждала через воєнні дії росії проти України.
«На початку 2000-х було більше 100 виробництв, тобто в кожному більш-менш великому населеному пункті був свій завод. Проблеми були з логістикою: щоб довезти з Києва до Житомира морозиво, на кожну тонну готового продукту повинно довантажуватися пів тонни сухого льоду. Це було не лише дорого, а й поставало питання, де взяти таку кількість льоду», — зазначає Ольга Байсара.
Технолог додає, що зараз в Україні кожеш виробник намагається зробити свій продукт якнайкраще, чого не скажеш про італійців, які трохи «розслабилися» і виготовляють своє морозиво на основі сухих сумішей.
Провідний аналітик агентства «Інфагро» Максим Фастєєв зазначає, що виробництво морозива сконцентроване на пікових літніх місяцях, але підготовка до сезону починається весною, коли заводи закуповують сухе молоко і масло.
На сирому молоці працюють не більше п'яти підприємств по всій країні, які безпосередньо закуповують сире молоко і відразу його переробляють на морозиво. Але найчастіше воно виробляється саме з сухого молока.
Ольга Байсара зазначає, що в Україні споживачі дуже негативно ставляться до сухого молока. І це даремно, адже, щоб його виготовити, початкова сировина має бути високої якості, оскільки висушити вже кисле молоко просто неможливо.
«У складі кожного морозива є сухий знежирений молочний залишок. Згідно балансу його має бути не менше 8%. Наприклад, мені потрібно зварити тонну морозива 15% жирності. Щоб набрати цю жирність, слід додати вершкове масло, вершки та обов’язково сухе знежирене молоко», — каже технолог.
Фахівчиня додає, що в складі кожного морозива є декілька видів молока (рідке, згущене або сухе) та обов’язково цукри, адже без них не буде досягнуто точки замерзання продукту.
В Україні виробляється близько 900 найменувань морозива. Лідерами за смаками є ванільне, шоколадне та полуничне. Потім до переліку можна додати фісташку та манго-маракуйя. У 2019-2020 роках шоколадне морозиво обігнало ванільне з виробництва та споживання.
У нашій країні люблять слово «пломбір». Але що таке пломбір? Це ДСТУ 4733, в якому є ще дві групи: вершкове та молочне. Пломбір — це лише вид групи, яка має жирність до 20%.
За даними Асоціації українських виробників «Морозиво і заморожені продукти», українці найчастіше купують морозиво у вафельному стаканчику. Далі йде ескімо на паличці. Крім того, поступово зростає кількість покупців органічного морозива.
За попередніми даними Держстату, в червні українські постачальники відвантажили на зовнішні ринки 1,65 тис. т морозива. Фізичні обсяги постачань зросли на 13%, а грошова виручка — на 16% більше травневої.
Основними напрямками експорту морозива були країни-члени ЄС (58%), Молдова (27%), а також Туреччина і країни Близького Сходу та Північної Африки (9%).
Голова Української асоціації аграрного експорту Дмитро Крошка стверджує, що для морозива наразі недоступна морська логістика, тому за рік Україна на третину збільшила свою присутність на європейському ринку, втративши традиційні близькосхідні та азійські ринки.
Повернення українського морозива на традиційні ринки є ключовим завданням для виробників. За умов відсутності контейнерної логістики через порти Одещини зараз розглядається питання створення нового ринку малих контейнерних перевезень, коли фрахтуються невеликі судна класу Panamax, а маленькі — по 200-500 одиниць.
Таким чином, не лише зерновики, а й українські виробники харчових продуктів сподіваються вирішити питання експорту ще до закінчення війни.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua

200-річний млин отримав друге життя: подружжя на Вінниччині відродило родинну справу

Органічна плантація лохини як впорядкований програмний код

УКАБ Агротехнології 2026. Захід: усі козирні рішення на одному полі

Молочна галузь працює в умовах зростання виробничих витрат, що створює передумови для перегляду цін на молочну продукцію. В Україні ймовірне подорожчання молочної продукції на 5-10% до кінця літа та восени – взимку.

Світова контейнерна лінія Maersk повідомила, що у зв'язку з поточною ситуацією в портах Одещини запроваджується тимчасовий залізничний сервіс між Констанцою (Румунія) та терміналами України в імпортному й експортному сполученні.

Внаслідок ворожої атаки 3 серпня 2026 року було знищено складський комплекс українського виробника морозива «Ласунка».

Державна служба з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів завершила модернізацію інформаційно-комунікаційної системи «Молочний модуль», що використовується в межах Програми контролю сирого молока.

Виробництво молока в Україні у 2026 році становитиме 6,65 млн т. Це на 300 тис. т, або 4,3% менше показника минулого року.

Україна переходить до завершального етапу відкриття ринку Європейського Союзу для експорту біометану.

Український ринок сирів дедалі більше залежить від імпортної продукції.

Молочна продукція є стратегічною для органічного сектору України, оскільки тваринництво — невід'ємна частина органічного виробництва. Через зниження попиту на вітчизняному ринку експорт стає надважливим для виробників органічної молочної продукції.

На світовому ринку вершкового масла спостерігаються значні цінові коливання, а різниця у вартості продукції залежно від країни-експортера залишається відчутною.