Від точкових технологій до системного управління: як цифровізується українське агро
Дані замість інтуїції: як агротех стає новою точкою росту української економіки
21 серпня 2026, 07:00 108
Марія Шевчук Ще десять років тому фермер ухвалював рішення на основі досвіду. Він «відчував» поле, орієнтувався на прикмети, повторював те, що робив минулого сезону. Сьогодні я бачу іншу картину: аграрії дедалі більше орієнтуються не на досвід, а на дані — супутникові знімки, показники ґрунтових сенсорів, прогнози штучного інтелекту.
Спостерігаючи за результатами роботи AgriTech-комітету Асоціації IT Ukraine, я бачу, як технологічна трансформація агросектору поступово стає не просто трендом, а конкретним напрямом розвитку бізнесу. І чим довше ми працюємо в цьому напрямі, тим більше я переконуюся: для України він має особливу вагу. Аграрний сектор і ІТ-галузь — два найбільші експортні «стовпи» країни, і саме на їхньому перетині формується один з небагатьох напрямків, де Україна має шанс стати не просто споживачем, а й постачальником технологій на глобальний ринок.
Галузь, яка тримає економіку
Масштаб аграрного сектору для України складно переоцінити. За даними дослідження «Код економіки 2025», агросектор формує 10–12% ВВП України, забезпечує 41,5% загального експорту країни та 59% товарного експорту. За підсумками 2025 року галузь залишається одним із ключових драйверів ринку злиттів і поглинань: зафіксовано 18 угод M&A на загальну суму близько $167 млн — сектор традиційно входить до трійки найбільш інвестиційно привабливих в економіці.
За такого масштабу навіть невеликий приріст ефективності дає помітний макроефект. Ми підрахували: підвищення продуктивності агросектору лише на 10% за рахунок цифровізації здатне додати економіці країни близько 0,9% ВВП — понад $2 млрд. І цей ефект не обмежується самим сектором: зростання агровиробництва генерує додатковий попит на ІТ-послуги, фінансові продукти, логістичну й переробну інфраструктуру, формуючи накопичувальний ефект на суміжні галузі економіки в діапазоні 5–15%.
Українська земля — теж аргумент на користь масштабу: країна володіє понад 42 мільйонами гектарів орної землі, що становить 70% усього земельного фонду держави.
Проте, за даними того ж дослідження, рівень цифрової зрілості агросектору України сьогодні оцінюється лише в 25–35% — і це включно з провідними компаніями. Найбільш очевидний прогрес — на етапі планування: цифровізація цієї стадії здатна підвищити врожайність на 10–15% і знизити втрати ресурсів до 15%, оскільки саме прорахунки на етапі планування — невчасні закупівлі насіннєвого матеріалу, помилки прогнозування — є для галузі найдорожчими.
Великі господарства вже активно застосовують автопілоти на техніці та системи телематичного моніторингу. За даними каталогу Ukrainian AgriTech Industry Navigator, серед найбільш інноваційних українських агропідприємств станом на серпень 2024 року:
- 80% використовують автопілот;
- 70% — моніторинг рівня й заправки пального;
- 70% — відстеження місцезнаходження й статусу техніки;
- 60% — навігаційні лінії та довідники полів;
- 59% — застосування засобів захисту рослин дронами;
- 56% — супутникові знімки для моніторингу.
Середні господарства використовують цифрові інструменти вже менш системно й фрагментарно.
Найменш оцифрованим етапом, незалежно від розміру господарства, залишається збут і реалізація продукції: верифікація походження товару, відповідність вимогам органічної сертифікації та подібні процеси. І показово, що навіть у розвинених економіках на кшталт США рівень повної інтегрованої цифровізації агросектору не перевищує 70% — тобто вікно для розвитку відкрите не лише для нас.
Дрони як українська спеціалізація
Один із напрямків, у якому наші компанії вже конкурентні глобально, — агродрони. За нашими оцінками у 2022 році українські виробники займали 40% ринку дронів-обприскувачів у Європі.
У 2021–2023 роках агродрони дозволили:
- обробити 3,1 млн гектарів земель;
- скоротити використання пального на 17,1 млн літрів;
- зменшити витрати води на 620 тисяч тонн;
- водночас збільшити зібраний врожай на 487 тисяч тонн.
Я пояснюю цей феномен ще одним українським контекстом — досвідом технологій подвійного призначення. Ми розуміємо, звідки приходять найкращі технології: спершу вони розробляються для оборонних цілей, а потім переходять в інші сфери. Аграрка — це те, що споживатиме ці напрацювання далі. Йдеться про дрони, роботизовані системи, засоби зв'язку, які відпрацьовуються на фронті вже зараз, а з часом, за належного dual-use маркування, знижуватимуть вартість технологій для малих і середніх фермерів.
Проте сьогодні капітал і людський ресурс здебільшого концентруються саме в оборонному напрямку, і порівнювати темпи його розвитку з темпами розвитку агротеху поки некоректно — розрив надто великий.
Війна як парадоксальний прискорювач
Повномасштабне вторгнення прискорило цифровізацію й автоматизацію українських аграріїв через необхідність: брак робочої сили, потребу бути стійкими, відсутність альтернативи. За нашими внутрішніми дослідженнями, галузі з вищим рівнем упровадження технологій за роки повномасштабної війни зросли на 19 пунктів порівняно з менш «проникними» технологічно секторами.
Водночас фінансування залишається головним стримувальним чинником. Приватні венчурні інвестиції в український агротех залишаються низькими навіть у межах самої країни. За даними Navigator, з 2020 року на ринку зафіксовано лише 8 венчурних угод на загальну розкриту суму $3,3 млн — це менш ніж 0,1% усіх угод в економіці за вартістю. Основним джерелом фінансування галузі стали гранти Українського фонду стартапів — переважно в діапазоні $25–50 тисяч : усього 8 грантів на суму $350 тисяч із 2020 року.
Тому більшість агротех-стартапів сьогодні орієнтуються на гранти, донорські програми та акселератори як практично єдиний реалістичний шлях зростання.
Так, близько півтора-два роки тому в межах Асоціації IT Ukraine ми створили AgriTech-комітет, який об'єднав агрохолдинги, агротех-стартапи й технологічні компанії. Одним з перших результатів нашої роботи стало дослідження Ukrainian AgriTech Industry Navigator, у межах якого ми проаналізували понад 150 українських компаній.
За підтримки уряду США, надану через Програму АГРО (виконавець — компанія Chemonics), ми також провели AgriTech-акселератор, що поєднав навчання й консалтинг — ринок США, регуляторні вимоги, інвестиційне середовище — з практичною програмою: 10 днів інтенсиву в США з роботою над бізнес-моделями, брендом, пітчами та зустрічами з інвесторами, а також подальшу менторську підтримку з червня по жовтень з викладачами Університету Каліфорнії в Берклі. До програми ми відібрали 16 технологічних компаній і стартапів, мета яких — вийти на ринок США і масштабувати рішення глобально.
Прогнози на майбутнє
Мій прогноз обережний, але впевнений: не за десять, а вже до 2030 року, із застереженням щодо перебігу повномасштабної війни, Україна має всі шанси стати одним із європейських лідерів у сфері AI-рішень для агросектору й точного землеробства. Для цього у нас є унікальне поєднання потужного аграрного сектору, сильної ІТ-індустрії та вже накопиченого досвіду створення автономних систем і дронів.
Додаткову перевагу я бачу в регуляторному вікні можливостей: поки Євросоюз працює з доволі жорстким AI Act, який сам зараз переглядає через складність застосування, Україна лише рухається до відповідного законодавства — а отже, має простір для тестування рішень і згодом може ділитися цим досвідом з ЄС, зокрема й у питаннях самої регуляторики.
У нас об'єктивно є всі перспективи й умови для того, щоб це зробити. Залишилося втілити це в життя.
Марія Шевчук, виконавча директорка Асоціації IT Ukraine
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.