ТОВ «ВЕРЕС», що у Кіровоградській області, обробляє приблизно 15 тис. га. Вирощують пшеницю м'яких сортів, дурум і соняшник, який переробляють на ядро. На це господарство спонукав досвід Болгарії та економічна ефективність.
Про це розповів експерт аграрного ринку Андрій Друзяка під час конференції BLACK SEA GRAIN. KYIV–2025.
«Болгарія є світовим експортером №1 ядра соняшнику. 2023 року експортували 450 тис. т, 2024 року — 400 тис. т і у найближчі рік-два планують експортувати приблизно 900 тис. т. Ми звернули увагу на їхнє обладнання, з яким працює значна частина тамтешніх виробників. Для нас було важливо, що це обладнання сертифіковане в ЄС, і нам не потрібно було його знову сертифікувати. Крім того, воно модульне», — зазначив експерт.
Він повідомив, що Європа використовує ядро соняшнику для хлібопекарських цілей, кондитерських виробів і потребує чистоти насіння на 99,9%. Лише декілька компаній у світі можуть забезпечити цей показник. Щоб досягти таких результатів, підприємство «ВЕРЕС» обрало відповідне обладнання, друга причина — економічна.
«Ми порівняли виробництво олії на олійноекстракційних заводах і виробництво ядра. Вихід олії — 46%, вихід ядра — 60%, при цьому ціна на олію на заводах становить $1130, ціна ядра соняшнику — €1200-1250, лушпиння використовується для власних потреб», — пояснив Андрій Друзяка.
Цього року ТОВ «ВЕРЕС» планує виробити 19-20 тис. т ядра соняшнику, на 2026 рік заплановано 30 тис. т. Переробний завод наразі будують у дві черги. Першу лінію запускають цьогоріч, а другу планують у наступному.
Вікторія Полевик, AgroPortal.ua

Підземна ферма: у Великій Британії вирощують салат на глибині понад 1 км

На Волині виноградар створив «Маленький Крим» із 50 сортів винограду

День поля «POTATO UKRAINE — 2026»: на Волині показали 46 сортів картоплі

Підприємство «ДиканькаМлин» завершило черговий етап модернізації у партнерстві зі швейцарською компанією Bühler. На виробництві запустили автоматизовану систему мікродозування, яка забезпечує точне внесення у борошно сухої клейковини, вітамінів та інших мікрокомпонентів.

У Європейському Союзі у 2026 році очікується врожай соняшнику на рівні понад 9,5 млн т. Це на 9% більше, ніж торік, і найвищий показник із 2023 року.

Після повномасштабного вторгнення росії сім’я Нагорних переїхала з Києва в село Заболоть — на Житомирщину. Тоді не було розуміння, що робити далі. Але давня мрія мати власний млин втілилася в життя на новому місці та знайшла підтримку в громаді.

Туреччина з 1 жовтня 2026 року знизить мито на імпорт насіння соняшнику з 20% до 12%, хоча нижча ставка мала почати діяти лише з 30 листопада.

Після початку конфлікту на Близькому Сході та блокування судноплавства в Ормузькій протоці аналітики очікували серйозного дефіциту азотних добрив. Підстави для цього були очевидні, оскільки через регіон Перської затоки проходить значна частина світової торгівлі добривами, а до третини глобального експорту карбаміду прямо чи опосередковано залежить від цього маршруту. Фактично країни Аравійського півострова є маркетмейкерами на ринку азотних добрив.

Курс «Стале фермерство: технології, прибуток, інновації» розроблено як безкоштовну онлайн-програму з відкритим доступом, що складається з 7 модулів і 24 лекцій. Кожен модуль включає навчальні матеріали та тестування для перевірки засвоєних знань. Особливістю курсу є поєднання теоретичних основ із практичними кейсами, візуальними матеріалами та реальними прикладами з України, Великої Британії та Швейцарії.

Безпекова ситуація та розташування переробних потужностей на лівому березі не дозволяє компанії «УкрОлія» заходити у великі інвестиційні проєкти. Натомість підприємство обрало стратегію підвищення ефективності виробництва та інтенсивний розвиток шляхом удосконалення процесів на наявних виробничих потужностях.

У зв’язку з руйнуванням ворогом портової інфраструктури України на певних напрямках і портах очікування розвантаження вагонів цього сезону сягало близько 19 днів.

Навколо створення Всеукраїнської економічної платформи «Зроблено в Україні» точилося чимало дискусій: економісти прогнозували фінансову нежиттєздатність програми, бізнес не міг зрозуміти, що робити, аби долучитися до цього проєкту, а споживачі рахували майбутній кешбек.

Більшість грибних господарств, які працювали до повномасштабного вторгнення, відновили виробництво та продовжують функціонувати. Обсягів виробленої продукції достатньо для закриття потреб внутрішнього ринку, тож наразі в імпорті грибів немає потреби.