Світовий ринок біодобрив зросте на 70% протягом п'яти років
Криза на світовому ринку добрив подолана. Які висновки має зробити Україна
23 липня 2026, 07:00 1032
Володимир Колот Після початку конфлікту на Близькому Сході та блокування судноплавства в Ормузькій протоці аналітики очікували серйозного дефіциту азотних добрив. Підстави для цього були очевидні, оскільки через регіон Перської затоки проходить значна частина світової торгівлі добривами, а до третини глобального експорту карбаміду прямо чи опосередковано залежить від цього маршруту. Фактично країни Аравійського півострова є маркетмейкерами на ринку азотних добрив.
Світ побачив швидке зростання цін і повернувся до дискусії про глобальну продовольчу кризу. Однак подальший розвиток подій показав іншу динаміку.
Як світовий ринок продемонстрував стійкість
На піку ціни на карбамід перевищували 720 $/т, тоді як станом на кінець травня 2026 року ринок повернувся до докризового рівня близько 440 $/т. Це означає не просто корекцію, а фактичне згасання кризових очікувань менше ніж за квартал.
- Важливим фактором стала зміна очікувань щодо Китаю. Хоча фактичне повернення китайського карбаміду на світовий ринок ще не відбулося, ринок уже закладає в ціни інформацію про видачу експортних квот китайським виробникам і дистриб’юторам. За попередніми оцінками, у червні-серпні 2026 китайські компанії можуть отримати дозволи на експорт 1,5-1,6 млн тонн карбаміду, а ще близько 400 тис. тонн можуть бути спрямовані для міжурядових поставок. Для ринку цього достатньо, щоб суттєво послабити побоювання щодо дефіциту, навіть попри збереження жорсткого контролю влади Китаю над експортом добрив.
- Не менш важливу роль відіграли виробники Північної Африки. Марокко, Алжир, Єгипет, володіючи доступом до відносно дешевого газу, у розпал війни в Ірані збільшили завантаження потужностей і наростили експорт добрив до Європи та інших регіонів через середземноморські та атлантичні маршрути, частково компенсуючи втрати світового ринку.
- Фактором стабілізації стала і реакція Північної Америки, насамперед США. Країна залишається одним із найбільших виробників азотних добрив, а її конкурентоспроможність значною мірою базується на доступі до великих покладів газу (зокрема, сланцевого), який є ключовою сировиною для виробництва аміаку. Саме аміак є базовим проміжним продуктом у всьому ланцюгу азотних добрив — з нього виробляються карбамід та аміачна селітра. Тому будь-яке збільшення виробництва аміаку трансформується у розширення пропозиції на ринку добрив загалом.
У результаті сценарій фізичного дефіциту, який активно обговорювався навесні, так і не справдився. Ринок вкотре продемонстрував здатність до швидкої саморегуляції за відсутності жорстких фізичних обмежень.
Уроки для України: від інерційної моделі до виробничої стійкості
Для українського аграрного сектору глобальна стабілізація цін не означає автоматичного полегшення ситуації. За оцінками ринку, споживання мінеральних добрив в Україні за підсумками 2026 року може знизитися до рівня менше ніж 5 млн тонн, при цьому значна частина попиту покривається імпортом — постачання здійснюються з Польщі, Румунії, Болгарії, Марокко та інших країн. На цьому тлі український фермер дедалі частіше стикається з ситуацією, коли рішення про внесення добрив визначається як глобальною ціною, так і локальною доступністю ресурсу в конкретний момент часу.
Поточна ситуація ще раз підсвітила ключову особливість українського аграрного сектору — він надзвичайно чутливий до зовнішніх шоків не через слабкість попиту, а через структуру пропозиції. В умовах, коли значна частина добрив імпортується, будь-які коливання глобальних ринків миттєво транслюються у внутрішню економіку аграрного виробництва.
Світовий ринок уже продемонстрував здатність досить швидко відновлювати баланс за рахунок перерозподілу потоків між ключовими регіонами. Китай працює через експортні квоти, Північна Африка — через гнучке нарощування виробництва, США — через ринкову реакцію на цінові стимули. Усі ці елементи разом формують систему, яка, попри геополітичні ризики, залишається відносно стійкою.
Україна в цій системі поки що переважно є споживачем, а не повноцінним учасником виробничих ланцюгів. Саме тому головний урок подій минулих місяців на глобальному ринку добрив полягає не в інструментах адаптації до цінової волатильності і не в швидкості стабілізації. Він полягає у необхідності поступового переходу від моделі повної імпортної залежності до моделі часткової виробничої автономності у критичних сегментах, насамперед у виробництві азотних добрив.
Йдеться не про ізоляцію від світового ринку, який, як показав останній цикл, залишається ефективним механізмом балансування. Йдеться про наявність відновлення внутрішньої бази, яка дозволяє згладжувати зовнішні шоки — через відновлення або розвиток виробництва аміаку та азотних добрив, а також інтеграцію цього виробництва в аграрний ланцюг доданої вартості.
В іншому випадку Україна й надалі залишатиметься в позиції, де стратегічні рішення щодо врожаю частково формуються поза межами країни — на перетині логістики, енергетики та геополітики.
І саме це робить нинішній період важливим не стільки як фазу ринкової стабілізації, скільки як вікно можливостей для переосмислення внутрішньої моделі аграрної стійкості.
Володимир Колот, партнер компанії «Агро Газ Трейдінг»
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.