Диверсифікація зернової логістики — стратегічне завдання України

Таку думку висловив завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Олександр Захарчук у коментарі finance.ua.

«Економічний механізм ризику має такий вигляд: обмеження експорту сприяє накопиченню зерна, а це створить дефіцит складських потужностей, що вимушено збільшить внутрішній продаж частини продукції та негативно вплине на зниження внутрішніх цін. Тобто відбудеться скорочення доходів аграріїв, виникне дефіцит оборотних коштів та вже ризик скорочення виробництва наступного року», — пояснив Захарчук.

За його словами, накопичення нереалізованого зерна може поставити під загрозу фінансову спроможність насамперед малих і середніх агропідприємств проводити наступну посівну кампанію.

Однією з найбільш небезпечних проблем для українського аграрного сектору нині є ризик дефіциту місць для зберігання нового врожаю. Водночас цю проблему варто розглядати не лише як фізичну нестачу елеваторних потужностей, а передусім як проблему недостатньої швидкості обороту зерна.

За оцінками фахівців «Інституту аграрної економіки», загалом в Україні є потужності для одночасного зберігання до 100 млн т продукції, що формально дозволяє повністю забезпечити внутрішні потреби.

Олександр Захарчук вважає, що вирішення проблеми сьогодні не варто зводити до пошуку дешевшої логістики. Натомість ідеться про необхідність створення альтернативних і надійних маршрутів експорту.

«Через закриття або блокування портів вартість аграрної логістики зросте у півтора-два рази. У цілому, від початку блокади портів, вартість логістики до найближчого порту Констанца (Румунія) коштуватиме аграрію 60-70 $/т зерна, до порту Гданськ (Польща) — 82-85 $/т. Нині завдання полягає у різкому нарощуванні пропускної спроможності цих маршрутів», — зазначає він.

На думку експерта, Україні необхідно сформувати диверсифіковану систему аграрної логістики, у якій морський транспорт залишатиметься основним, але не буде єдиним критично важливим каналом експорту.

Як вважають науковці, Україна має забезпечити тимчасове зберігання продукції та максимально використовувати всі доступні експортні маршрути. Водночас необхідно відновлювати й захищати морський експорт, розвивати дунайський напрямок, порт Констанца, а також західні залізничні й автомобільні коридори.

«Стратегічним завданням має стати створення мультимодальної, диверсифікованої та інтегрованої з транспортною системою ЄС зернової логістики, яка не залежатиме критично від одного маршруту. Такий підхід дозволить зменшити вразливість українського аграрного експорту до окремих логістичних обмежень та забезпечити стабільніші канали збуту продукції», — резюмував Олександр Захарчук.