Олександра Авраменко

Країни Близького Сходу, Північної Африки та Туреччина стають дедалі важливішими для українського агроекспорту, зокрема з урахуванням переорієнтації обсягів аграрної продукції, які раніше постачалися на ринок ЄС.

Євроінтеграція аграрного сектору України нині є абсолютно реалістичним сценарієм моделі розвитку галузі. Україна вже виконала близько 74% положень Угоди про асоціацію щодо сільського господарства та розвитку сільських територій, і 83% — щодо безпечності харчових продуктів, ветеринарної та фітосанітарної політики.

За останні декілька років у бік українських аграріїв звучало чимало звинувачень від польських фермерів. Є певна конкуренція між виробниками обох країн, а також побоювання щодо можливого тиску на польських фермерів у разі вступу України до ЄС. Чи можливий компроміс між виробниками і аграріями двох країн?

Існування запасів продовольства в країні в умовах війни не гарантує їх автоматичної фізичної доступності.

Зняття торговельних бар'єрків у разі вступу України до Євросоюзу може вплинути на ціни на продукти харчування.

Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) спільно з ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» (ВАР) презентували у Брюсселі Спільну позицію провідних аграрних асоціацій України щодо умов інтеграції вітчизняного аграрного сектору до Європейського Союзу.

Триває п'ятий рік повномасштабної війни в Україні. За оцінками Київської школи економіки, втрати сільського господарства за ці роки становлять майже $82 млрд, і аграрний сектор посідає за збитками друге місце після промислової галузі.

2025 рік став першим в історії, коли Україна пройшла через три різні формати торгівлі з Євросоюзом: від автономних торговельних заходів до перехідного періоду та, зрештою, оновленого режиму ПВЗВТ з поверненням тарифних квот і мит.

Україна є важливим постачальником сировинної агропродукції до ЄС, проте економічні зв'язки цим не обмежуються. Адже в країнах спільноти українські компанії закуповують різні засоби виробництва, серед яких паливно-мастильні матеріали, техніка, добрива, насіння, живі тварини тощо. Тому в контексті євроінтеграції Україна виступає як вигідний партнер.

Українська молочна галузь максимально наблизилася до стандартів ЄС, а прогрес у якості продукції доводить, що українські виробники готові працювати за європейськими правилами. До того ж Європейський Союз став ключовим партнером для українських молочних компаній.

Структура експорту молочних продуктів з України дещо змінилася 2024 року.

Європейські аграрні асоціації мало не щомісяця заявляють про «загрозу» від української сільгосппродукції. Це своєрідний інформаційний фон, який супроводжує будь-який агроекспорт з України.

Європейський Союз продовжує залишатися головним ринком для української продукції: якщо у 2021 році частка торгівлі з ЄС становила близько 30% ($7,7 млрд), то у 2024-му вона зросла до 52%, сягнувши $12,6 млрд.

Через високий рівень дефіциту ЄС не встановлює жодних обмежень на імпорт кукурудзи, соняшнику, сої та ріпаку з третіх ринків.

Однією з пересторог євроінтеграції агросектору України є занадто швидка імплементація стандартів, котра може призвести до зменшення потужності галузі, тому потрібні зважені, аналітично збалансовані рішення.

Коротка, але важлива ера відкритої торгівлі між ЄС та Україною завершилася. Стосунки між двома сторонами після закінчення дії автономних торговельних заходів (АТЗ) поки що регулюються перехідною домовленістю. Цей режим діятиме на принципі поверення до довоєнних тарифних квот у межах Угоди про поглиблену та всеохопну зону вільної торгівлі (ПВЗВТ/DCFTA) на основі формули 7/12 від обсягів квот 2021 року.