Олександра Авраменко

Членство України в ЄС передбачає адаптацію тваринництва до більш жорстких стандартів щодо безпечності продукції, благополуччя тварин і екологічних норм. Водночас зміни та нововведення, які мають упровадити на фермах агровиробники, сприятимуть підвищенню стандартів виробництва та розширенню експортних можливостей української продукції.

Україна отримає переваги від якнайшвидшого початку переговорів з Європейським Союзом в аграрній галузі.

Країни Близького Сходу, Північної Африки та Туреччина стають дедалі важливішими для українського агроекспорту, зокрема з урахуванням переорієнтації обсягів аграрної продукції, які раніше постачалися на ринок ЄС.

Євроінтеграція аграрного сектору України нині є абсолютно реалістичним сценарієм моделі розвитку галузі. Україна вже виконала близько 74% положень Угоди про асоціацію щодо сільського господарства та розвитку сільських територій, і 83% — щодо безпечності харчових продуктів, ветеринарної та фітосанітарної політики.

За останні декілька років у бік українських аграріїв звучало чимало звинувачень від польських фермерів. Є певна конкуренція між виробниками обох країн, а також побоювання щодо можливого тиску на польських фермерів у разі вступу України до ЄС. Чи можливий компроміс між виробниками і аграріями двох країн?

Існування запасів продовольства в країні в умовах війни не гарантує їх автоматичної фізичної доступності.

Зняття торговельних бар'єрків у разі вступу України до Євросоюзу може вплинути на ціни на продукти харчування.

Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) спільно з ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» (ВАР) презентували у Брюсселі Спільну позицію провідних аграрних асоціацій України щодо умов інтеграції вітчизняного аграрного сектору до Європейського Союзу.

Триває п'ятий рік повномасштабної війни в Україні. За оцінками Київської школи економіки, втрати сільського господарства за ці роки становлять майже $82 млрд, і аграрний сектор посідає за збитками друге місце після промислової галузі.

2025 рік став першим в історії, коли Україна пройшла через три різні формати торгівлі з Євросоюзом: від автономних торговельних заходів до перехідного періоду та, зрештою, оновленого режиму ПВЗВТ з поверненням тарифних квот і мит.

Україна є важливим постачальником сировинної агропродукції до ЄС, проте економічні зв'язки цим не обмежуються. Адже в країнах спільноти українські компанії закуповують різні засоби виробництва, серед яких паливно-мастильні матеріали, техніка, добрива, насіння, живі тварини тощо. Тому в контексті євроінтеграції Україна виступає як вигідний партнер.

Українська молочна галузь максимально наблизилася до стандартів ЄС, а прогрес у якості продукції доводить, що українські виробники готові працювати за європейськими правилами. До того ж Європейський Союз став ключовим партнером для українських молочних компаній.

Структура експорту молочних продуктів з України дещо змінилася 2024 року.

Європейські аграрні асоціації мало не щомісяця заявляють про «загрозу» від української сільгосппродукції. Це своєрідний інформаційний фон, який супроводжує будь-який агроекспорт з України.

Європейський Союз продовжує залишатися головним ринком для української продукції: якщо у 2021 році частка торгівлі з ЄС становила близько 30% ($7,7 млрд), то у 2024-му вона зросла до 52%, сягнувши $12,6 млрд.

Через високий рівень дефіциту ЄС не встановлює жодних обмежень на імпорт кукурудзи, соняшнику, сої та ріпаку з третіх ринків.