Олександра Авраменко

Однією з пересторог євроінтеграції агросектору України є занадто швидка імплементація стандартів, котра може призвести до зменшення потужності галузі, тому потрібні зважені, аналітично збалансовані рішення.

Коротка, але важлива ера відкритої торгівлі між ЄС та Україною завершилася. Стосунки між двома сторонами після закінчення дії автономних торговельних заходів (АТЗ) поки що регулюються перехідною домовленістю. Цей режим діятиме на принципі поверення до довоєнних тарифних квот у межах Угоди про поглиблену та всеохопну зону вільної торгівлі (ПВЗВТ/DCFTA) на основі формули 7/12 від обсягів квот 2021 року.

Для кожного сегмента продукції ситуація із запровадженням квот може вважатися критичною. Наприклад, борошно підпадає під квоту на пшеницю, не дуже хороша ситуація і з томатною пастою.

Дата закінчення терміну дії автономних торговельних заходів (ATЗ) — 5 червня поточного року — невпинно наближається. Між тим, подальші умови торгівлі України з ЄС досі не визначені.

Поточний стан режиму торгівлі України з ЄС, запровадженого 2022 року, завершується у червні цього року. Експерти спрогнозували, якими можуть бути економічні стосунки після цієї дати, та до яких варіантів розвитку подій варто бути готовими.

Зараз Україна експортує більше сировинної продукції — з 12,8 млрд євро близько 8 млрд припадають на олію, зернові та шрот. Ця продукція стимулює економічне пожвавлення в країнах ЄС. Для Європи було б абсолютно логічним стимулювати імпорт товарів, що потрібні найбільше (кукурудза, соя, шрот), з України, ніж залежати від Північної та Південної Америки.

Наразі 57% українського експорту прямує до Європи. 2021 року цей показник складав лише 36%. Такий різкий стрибок відбувся завдяки скасуванню обмежень на український імпорт з боку ЄС у 2022 році. Торік безмитний режим продовжили, проте на деякі чутливі товари, як-от цукор, мед, курятина, були встановлені мита. Дія цього спеціального регламенту добігає кінця вже в червні цього року, і поки що жодних сигналів про його продовження немає.

Агросектор є рушійною силою економіки України, адже за результатами 2023 року 61% від загального експорту товарів складає саме агропродукція. Загалом, починаючи з березня 2022-го по жовтень 2024 року, Україні вдалося експортувати понад 150 млн т аграрної продукції (зернові, олійні та продукти їх переробки). І це за умов, коли основний експортний канал — Чорне море — використовувався не повною мірою.

Українські агрокомпанії за 32 місяці війни (з березня 2022 р. по жовтень 2024 р. включно) вивезли на зовнішні ринки 160 млн т зернових, олійних та продукти їх переробки.

М'ясо птиці — серед основних статей українського аграрного експорту в світі та на ринок ЄС. 2023 року близько 41% (173,2 тис. т) від загального обсягу українського експорту м'яса птиці було поставлено до ЄС. Нідерланди (58,9%) та Словаччина (31%) були ключовими імпортерами цієї продукції. Також українська курятина є на ринках Саудівської Аравії (27,3%) та Туреччини (9,2%).

Регламент ЄС про ЗЗР запроваджує перелік дозволених до використання активних речовин, визначає умови їх застосування, маркування та пакування, описує процедури реєстрації нових ЗЗР, а також контроль за дотриманням законодавства.

Україна в очікуванні перемовин щодо членства в Європейському Союзі, які мають відбутися навесні 2025 року. Перед нашою державою стоїть відповідальне завдання — довести, що ми гідні бути серед європейської спільноти, крім того, є важливою аграрною країною для ЄС та світу.

Переговори про вступ України до Європейського Союзу розпочалися. Один із найважливіших пунктів у цьому процесі — сільське господарство. Україна лякає європейців своїми масштабами і конкурентоздатністю. Втім, у подібній ситуації були й інші країни, зокрема Польща.

Питання доступу до фінансових інструментів буде однією з найбільших проблем для українського аграрного сектору в процесі євроінтеграції.