Назар Бобицький

Український агросектор вкрай стурбований тим, що Європейська комісія не повідомляє, чи має намір запобігти автоматичному поверненню до довоєнних квот.

Аграрний сектор України має вирішальне значення для довгострокової конкурентоспроможності польської харчової промисловості.

Поточний стан режиму торгівлі України з ЄС, запровадженого 2022 року, завершується у червні цього року. Експерти спрогнозували, якими можуть бути економічні стосунки після цієї дати, та до яких варіантів розвитку подій варто бути готовими.

До початку повномасштабної війни Україна була одним із найбільших експортерів сільськогосподарської продукції у світі. Її частка в експорті пшениці становила 10%, ячменю — 15%, а у виробництві соняшникової олії — 47%. Це робило Україну критично важливим гравцем для забезпечення продовольчої безпеки в багатьох країнах, але війна змусила переглянути всі аспекти роботи агросектору — від виробництва до логістики та доступу до ринків.

М'ясо птиці — серед основних статей українського аграрного експорту в світі та на ринок ЄС. 2023 року близько 41% (173,2 тис. т) від загального обсягу українського експорту м'яса птиці було поставлено до ЄС. Нідерланди (58,9%) та Словаччина (31%) були ключовими імпортерами цієї продукції. Також українська курятина є на ринках Саудівської Аравії (27,3%) та Туреччини (9,2%).

Інтеграція українського сільського господарства до єдиного ринку ЄС включає не лише виклики, а і можливості. За умови ретельної підготовки та підтримки з боку ЄС, український агропродовольчий сектор може стати цінним активом та сприяти продовольчій безпеці в Європі.

Нещодавно відбулися три міжнародні події, вкрай важливі для майбутнього нашої країни: G7, де було прийнято історичне рішення про надання Україні $50 млрд протягом наступних двох років, Саміт відновлення у Берліні, а також Саміт з питань миру в Швейцарії.

Україні необхідна довгострокова двостороння торговельна угода, що діяла б в межах Угоди про асоціацію Україна – ЄС.

6-9 червня в країнах ЄС відбулися вибори до Європейського парламенту. У переважній більшості країн ці вибори відбувалися одночасно з національними та/або місцевими виборами, що лише посилювало їхнє значення у політиці окремих держав-членів.

Європейська зелена угода останнім часом піддається шквалу критики з боку різних секторів економіки спільноти, а також викликає протести фермерів, які вважають, що встановлені вимоги нереалістичні й мають бути змінені.

Європейська комісія запропонувала ще на рік продовжити призупинення імпортних квот і мит для українського експорту до ЄС, але із запобіжниками для агропродукції.

Із жовтня у Брюсселі розпочав роботу європейський офіс асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ). І вже відбулася перша міжнародна аграрна конференція «Поля змін: окреслення шляху українського сільського господарства» за партнерства корпорації AGCO.

Уряд України визначив сільське господарство ключовою галуззю, яка має зробити значний внесок у відновлення країни. Для повного розвитку потенціалу української аграрної промисловості знадобиться широка співпраця з багатьма зацікавленими сторонами.

Проблема транзиту української агропродукції ховається не на поверхні політичних баталій, які відбуваються в Польщі, є предметом політичних дискусій в Угорщині та інших країн, які начебто страждають від надлишкового імпорту зерна. Вона полягає в тому, що адміністративні умови для належного безперешкодного транзиту українського зерна далекі від ідеалів.

Криза навколо заборони імпорту українського агроекспорту деякими країнами ЄС яскраво продемонструвала характер і масштаб проблем, з якими стикатиметься український бізнес на шляху України до Євросоюзу.

Великодній «подарунок» Міністерства розвитку і технологій Польщі українським аграріям у вигляді повної заборони імпорту агротоварів, насамперед зернових, викликав шок і нерозуміння серед українського бізнесу та суспільства загалом.