Важливо розуміти, що певний спротив з боку європейських фермерів є природним — подібні процеси відбувалися і під час розширення ЄС у минулому. Але водночас більшість держав і виробників у Європі розуміють, що Україна є важливою частиною спільного аграрного ринку. Саме тому для нас ключове завдання — як адаптуватися до вимог, так і разом із бізнесом сформувати бачення розвитку аграрної політики, яке відповідатиме європейським стандартам та водночас реальним потребам українських виробників.
Агросектор на шляху до ЄС: практичні кроки адаптації українських фермерів
25 травня 2026, 06:19 3201
Євроінтеграція аграрного сектору України нині є абсолютно реалістичним сценарієм моделі розвитку галузі. Україна вже виконала близько 74% положень Угоди про асоціацію щодо сільського господарства та розвитку сільських територій, і 83% — щодо безпечності харчових продуктів, ветеринарної та фітосанітарної політики.
Втім, досяжність більшості вимог ЄС та здатність українського агросектору адаптуватися до них — це не стільки про цифри і не стільки про вигоду у майбутньому для українських аграріїв (хоча тут беззаперечно лише переваги), скільки про можливість оновити та посилити саму європейську агропродовольчу модель.
ЄС — ринок із населенням близько 450 млн споживачів із високою купівельною спроможністю та стабільними правилами торгівлі. Україна вже на ньому себе заявила: у 2025 році частка Євросоюзу в українському агроекспорті становила 47,5% — а це $10,7 млрд.
У цілому:
- 41% імпорту кукурудзи в ЄС забезпечує Україна;
- 93% імпорту соняшникової олії припадає на Україну;
- 68% імпорту соєвої олії також формує Україна;
- значна частка кормових компонентів у ЄС залежить від українських поставок.
Але вирішальним у закріпленні на цьому ключовому ринку є відповідність вимогам до безпечності, простежуваності та екологічності продукції, тому для українських фермерів головним нині є практична підготовка до гри за новими правилами. І хто вже зараз почне аналізувати свою готовність до стандартів Європейського Союзу, поступово впроваджувати зміни, той простіше пройде цей шлях. А його, щоб залишатися конкурентоспроможним, змушені будуть пройти всі без винятку, навіть ті фермери, які нині не розглядають торгівлю з ЄС.
Тарас Качка, віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України
Держава зі свого боку, щоб адаптувати європейські норми до реальних потреб українських виробників та почути голос агробізнесу, ініціювала регіональні діалоги про євроінтеграцію. Два таких за ініціативи Офісу Віцепрем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та за підтримки програми Ukraine2EU вже відбулися у Вінниці та Миргороді. AgroPortal.ua оприлюднює ключові меседжі, озвучені там.
Перехідний період до 10 років
Вступ України до ЄС збільшить на 25% сільськогосподарські угіддя Євросоюзу, додавши 31% орних земель. Експерт Польської групи радників високого рівня, колишній генеральний директор Генерального директорату ЄС з питань сільського господарства та розвитку сільських територій Єжи Плєва не вбачає у цьому загрози, навпаки, зауважує, що аграрні системи України та ЄС природно доповнюють одна одну. Втім є одне але: успіх інтеграції залежатиме від того, наскільки цей процес буде поступовим, передбачуваним і належно керованим. Брюссель наголошує на контролі якості та безпечності, простежуваності продукції, ефективних інституціях та поступовому переході.
Представники українського агросектору просять перехідний період на певні стандарти виробництва до 10 років від вступу. Питання, чи підтримає таку ідею офіційний Київ, чи погодиться Єврокомісія та уряди держав-членів на це, залишається відкритим. Довгий перехідний період, наголошує голова комітету асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» з європейської інтеграції Олександра Авраменко, враховує наявні обмежені фінансові ресурси українських виробників, відсутність підтримки зі сторони ЄС та обмежену інституційну спроможність України, тому це найоптимальніший та найбільш збалансований підхід для того, аби не нашкодити українському агросектору.
Пропозиція закріплена у позиційному документі, підготовленому УКАБ спільно з іншими провідними аграрними асоціаціями країни та донесена, як до українських урядовців, так і до брюссельського оточення.
Олександра Авраменко, голова комітету асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» з європейської інтеграції
Дорожня карта на декаду, де кожен рік закріпить, що і для чого ми робимо, як рухаємося, дасть чітке розуміння: яка продукція, коли буде заходити, як вона буде контролюватись, та зможе зняти заполітизовану напругу між секторами.
Український агросектор як частина САП
Офіційних 33 млн га орних сільгоспугідь (по факту 24,5 млн га оброблюваних земель на підконтрольній території – Прим. Ред.), що більше, ніж у Франції та Німеччини разом, роблять Україну в очах європейських фермерів аграрним гігантом. Страхи накладаються на наявне напруження через торгівлю: у 2021–2024 роки український аграрний експорт до ЄС майже подвоївся — з понад $7 млрд до майже $13 млрд.
Емоції підігрівають і політичні дискусії. Єжи Плєва вказує: твердження, що ґрунтуються на припущенні про поширення чинної Спільної аграрної політики ЄС на сільське господарство України, свідчать про те, що аграрний бюджет ЄС доведеться збільшити більш ніж на 25% від нинішніх 56 млрд євро на рік. А для європейських фермерів це звучить як загроза: «більше конкуренції — менше субсидій».
Україна у свою чергу заявила, що готова розглянути відкладений доступ до фінансування в межах Спільної аграрної політики ЄС, щоб пришвидшити процес вступу до блоку. Варто зауважити, що Європа переглядає САП кожні сім років, якою буде підтримка з 2028 по 2034 роки, не мають розуміння ще і в самому Євросоюзі.
При всьому цьому Україна не відмовляємося від дотацій. Олександра Авраменко нагадує, що європейські виробники в свій час адаптувалися до стандартів ЄС, маючи фонди, які були в них ще до вступу, а країнам з останнього розширення додали кошти і на модернізацію сільської місцевості.
Так, стартові умови нерівні, погоджується Єжи Плєва. Європейські фермери десятиліттями отримували підтримку в межах САП, мають доступ до дешевих кредитів і страхування. Водночас вони зобов’язані дотримуватися дуже високих і дороговартісних стандартів у сфері захисту довкілля та добробуту тварин. Українські аграрії працюють у воєнних умовах, із вищими ризиками і обмеженим фінансуванням. Але досвід показує: субсидії не визначають конкурентоспроможність. До війни українське сільське господарство стабільно зростало – приблизно на 1,5% щороку — попри мінімальну державну підтримку. Драйвером була продуктивність.
Польський експерт застерігає українців не потрапити в іншу пастку євроінтеграції — надмірного фокусу на виплатах «на гектар». Реальна конкурентоспроможність формується через інвестиції: у переробку, зберігання, логістику, дорадчі послуги і доступ до фінансів.
Єжи Плєва, експерт Польської групи радників високого рівня, колишній генеральний директор Генерального директорату ЄС з питань сільського господарства та розвитку сільських територій
В українському агросектору близько 17,4 тис. господарств із земельним банком від 100 до 5000 га виробляють понад 75% зерна. Саме цей «середній клас» є основою конкурентоспроможності. І саме він потребує продуманої, диференційованої політики підтримки. Польща вже проходила цей шлях. Там малі і середні ферми вижили і посилилися завдяки спеціалізації, кооперації та поступовій модернізації.
Найбільш критичні питання
Інтеграція до ЄС є для українського агросектору стратегічною, адже Євросоюз – це наш ключовий торговельний партнер, додає заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький. Ідеться про підвищення конкурентоспроможності українських виробників, доступ до європейських програм підтримки фермерів і перехід до більш стабільної, прогнозованої моделі розвитку галузі.
Найкращим прикладом того, що євроінтеграція вже працює на практиці, є дві найбільш фундаментальні законодавчі зміни для українського агросектору у 2026 році — запровадження обов’язкових стандартів благополуччя тварин та нове регулювання щодо генетично модифікованих організмів.
Тарас Висоцький, заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України
Стандарти благополуччя тварин стали обов’язковими з 2 березня 2026 року. Щодо ГМО — з вересня 2026 року регулювання повністю приводиться у відповідність до європейських вимог. Україна обрала трек вільної від вирощування ГМО країни, що є конкурентною перевагою не лише на ринку ЄС, а й на інших світових ринках.
Наступний етап законодавчих змін розпочнеться з 2027 року. І тут найскладніша тема – засоби захисту рослин, де адаптація найменша. Мова йде і про обмеження використання, і про зміну системи допуску до ринку, що, як вказують дослідження, може зачепити до 10 млн га сільгоспугідь.
Уникнути цих процесів не вдасться, звісно, щоб сектор не втратив конкурентоспроможність, потрібна поетапність.
Євроінтеграція агросектору України вже почалася, вона незворотна і виграють ті, хто почне адаптацію раніше, щоб отримати доступ до нових ринків, фінансування і більш ефективних моделей виробництва.
Про практичні кроки адаптації українських фермерів у рослинництві, тваринництві та харчовій промисловості – читайте у наступних матеріалах на AgroPortal.ua.
Алла Стрижеус, AgroPortal.ua
