Ринки як джерело сили: що потрібно аграріям для виживання

Євроінтеграція не повинна стати шоком для аграрія

Питання виживання для українських фермерів зараз найважливіше, розповів голова ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» (ВАР) Андрій Дикун. Працюючи у прифронтових зонах, багато виробників ризикують власним життям і не отримують жодної допомоги. Тому в розрізі євроінтеграції потрібно забезпечити тривалий перехідний період.

«Коли йдеться про інтеграцію в ЄС, головне питання: скільки заплатить аграрій. Дослідження щодо пестицидів показують, що члени ВАР втрачатимуть від 70 до 150 євро/га за врожай, коли відмовляться використовувати деякі пестициди, що заборонені в ЄС», — зазначає він. 

Багато фермерів і виробників проти нових законів, оскільки вони вимагають значних інвестицій. Тому переговорні групи та уряд повинні вимагати традиційних перехідних механізмів і фінансової підтримки для вітчизняних аграріїв.

Прискорення євроінтеграції не повинно бути шоком для українського сільськогосподарського сектору, має бути баланс, і це головне завдання уряду на сьогодні, акцентує заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Денис Башлик. 

Стандарти ЄС — це не лише правила, а й передумова доступу до європейського ринку

Голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко наголошує, що експорт відіграє вирішальну роль у виживанні аграріїв. За минулий рік експорт агропродовольчої продукції склав 56% від загального обсягу експорту товарів з України. Грошовий еквівалент склав $22,5 млрд, і це є одним із найнижчих показників з 2021 року. 

Українські аграрії продовжують відігравати важливу роль на світовому ринку. Навіть під час війни вони є одними з найбільших виробників і постачальників соняшникової олії, кукурудзи, пшениці, сої, птиці тощо. За результатами 2025 року видно, що експорт української агропродукції здебільшого прямує до ЄС. Адже проблеми з логістикою, викликані війною, лишаються основною перешкодою для відвантажень на більш віддалені ринки.

«Український агросектор, з одного боку, залишається стійким, але з іншого боку, стикається з викликами війни, скорочуючи виробництво. Тому, будемо відвертими, його можливості зараз дуже обмежені», — зазначає Олександра Авраменко.

Експортна підтримка і фонди гарантування для судноперевізників можуть покращити ситуацію зі збутом

У 2021 році 95% української агропродовольчої продукції було експортовано через порти Чорного моря. Для України до повномасштабної війни це був основний канал експорту і досі залишається ним. Проте порти працюють переважно з насипними вантажами. Що ж стосується упакованих товарів чи продукції з доданою вартістю, то навіть із відкриттям шляхів солідарності вони втрачають свою конкурентну перевагу на ринках третіх країн через високий логістичний складник. За словами Олександри Авраменко, хоча виробники й прагнуть виробляти і експортувати більше переробленої продукції, вони не завжди мають змогу вигідно її реалізувати. 

Тож зараз як ніколи українському аграрію потрібна допомога. На думку експретки УКАБ, підтримка українського бізнесу в такий складний час має включати: наближення умов експорту до стану 2021 року, зниження вартості страхування, доступ до більшої чисельності контейнеровозів у портах Чорного моря. Залучаючи Європейську комісію, європейські експортно-кредитні агентства та судноплавні компанії, можна створити додаткові резервні фонди для страхування суден, вантажів і продукції. Це б покращило доступ українських виробників до ринків третіх країн.

«Одеса постійно зазнає обстрілів, постачальників вантажів та суден потрібно захистити. Європейські трейдери дуже активно залучені до експортної діяльності українських виробників. З погляду бізнесу додаткові гарантії відкривають шляхи на треті ринки, ринки країн Глобального Півдня», — пояснює Олександра Авраменко.

Виживаючи в умовах війни, український агросектор паралельно модернізується, щоб відповідати вимогам для вступу до ЄС. 

«Україна вже розбудовує інфраструктуру для платіжного агентства, системи IACS та інших інструментів, важливих для інтеграції в САП ЄС. Ми повинні працювати так, ніби стаємо державою-членом ЄС уже з 1 січня 2027 року. Однак відкритим залишається питання доступу українського агросектору до структурних фондів ЄС, що свого часу підтримували аграріїв у запровадженні європейських виробничих стандартів під час попередніх етапів розширення спільноти. Ця підтримка критично необхідна для вітчизняних агровиробників для пришвидшеної підготовки, а також для допомоги малим фермерам і тим виробникам, які працюють на прифронтових територіях», — підсумувала експертка.

Світлана Цибульська, AgroPortal.ua