Євроінтеграція: більше про виклики чи можливості

Присутність українських компаній на ключовій виставці AGRITECHNICA на тлі воєнної агресії рф свідчить про готовність України долучитися до Європейського Союзу, наголосив у вітальному слові президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ), голова Ради директорів компанії ІМК Алекс Ліссітса. 

Голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко зауважила, що кроссекторальна співпраця між Україною та країнами ЄС є важливим містком для подальшої євроінтеграції, адже Україна є не лише постачальником збіжжя, а й важливим покупцем для Євросоюзу. Так, 2024 року український загальний імпорт товарів, включно з паливно-мастильними матеріалами, ЗЗР, технікою, становив більше 9 млрд євро. Частка ЄС складає близько 67% (6,2 млрд євро). Ключові для України постачальники — Польща, Греція та Німеччина. 

За даними УКАБ, Україна 2024 року купувала в країнах ЄС:

• Паливно-мастильні матеріали — на суму майже 3,5 млрд євро, з них суто на аграрні потреби — 2 млрд євро. 
• Техніка — майже 1 млрд євро (зростання з 790 млн євро у 2022 році). У цьому сегменті переважають трактори та комбайни. Основні постачальники цієї продукції до України — Німеччина та Польща. 
• Добрива — більше 1 млрд євро. Було значне просідання постачань у 2022 році, проте вже 2023 року з відновленням морських шляхів ситуація стабілізувалася. 
• Засоби захисту рослин. Після піку 2021 року загальна тенденція також пішла на спад, що пов'язано з логістичними труднощами та скороченням посівних площ. Основні постачальники — Франція та Німеччина. Сума постачань — 788 млн євро. 
• Насіння — на 378 млн євро. Попри те, що в Україні є значні можливості з вирощування насіннєвого матеріалу, 35% витрат на насіння йшли на закупівлю соняшнику, 19% — цукрового буряку та 17% — ріпаку. 

Також закуповуються кормові добавки (151 млн євро), ветеринарні препарати (60 млн євро), інкубаційні яйця та живі тварини, додаткове обладнання для переробної галузі.

Не всі великі гравці орієнтуються на надмірно зарегульований ринок ЄС. Так, для холдингу HarvEast більш привабливими є інші країни Європи, не члени ЄС.

Про це розповів СЕО HarvEast Дмитро Скорняков під час панельної дискусії. 

«Велика Британія не має європейських норм, і там живе близько 60 млн платоспроможних споживачів. Тому всі наші нові бізнеси, нові проєкти, в які ми зараз інвестуємо, орієнтуються саме на британських споживачів», — пояснив він.

Втім, експорт до ЄС у HarvEast теж є, туди реалізується майже 100% вирощеного льону, оскільки ціна на 20-30% вища, ніж в Україні. Проте варто враховувати великий перелік засобів, що не мають використовуватися на культурі.

Останні чотири роки частка експорту компанії IMK до ЄС із загальної частки їхньої продукції складає близько 20%.

«Із трьох культур, які ми вирощуємо, дві — кукурудзу та пшеницю — експортуємо. Так, ми залежні від імпорту з ЄС у всіх абсолютно складових категоріях — добрива, засоби захисту, техніка, яку ми використовуємо», — розповів генеральний директор IMK Олександр Вержиховський.

За його словами, IMK готується до вступу до ЄС, і для цього в холдингу затверджена програма Smart Green Strategy до 2033 року. Вона спрямована на виконання та підготовку до екологічних стандартів, що диктуються європейським законодавством.

Агрохолдинг «ТАС Агро» активно експортує до ЄС ріпак і сою, а також частково кукурудзу до Іспанії. Соняшник переробляють всередині країни.

Генеральний директор «ТАС Агро» Олег Заплетнюк наголошує, що сільгоспвиробники в Україні дуже залежать від логістики. Земельний банк холдингу розосереджений в різних областях півночі, центру країни. Тому основний шлях для експорту — через глибоководні порти.

У компанії працюють над зменшенням вуглецевого сліду, але не задля торгівлі вуглецевими сертифікатами, а тому, що це ефективно. Відмова від оранки, зменшення кількості проходів техніки, сидерати — це має сенс в умовах зміни клімату.

Водночас через воєнні реалії вітчизняні підприємства часто змушені думати про банальне виживання, ніж про високі стандарти ЄС. На багатьох агропідприємствах через обстріли відбуваються постійні відключення електроенергії, що призводить до серйозних наслідків у виробництві через зупинку технологічних процесів. Також атаки російських дронів завдають значних руйнувань і пошкоджень українським сільгосппідприємствам. 

Світлана Цибульська, AgroPortal.ua