Країни Близького Сходу, Північної Африки та Туреччина стають дедалі важливішими для українського агроекспорту, зокрема з урахуванням переорієнтації обсягів аграрної продукції, які раніше постачалися на ринок ЄС.
Про це розповіла голова комітету з європейської інтеграції асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) Олександра Авраменко.
За її даними, у січні – квітні 2026 року частка Туреччини та країн Близького Сходу і Північної Африки перевищила 35% українського агроекспорту.
Авраменко наголосила, що значення цього регіону для України продовжує зростати на тлі змін у глобальній торгівлі та поступового скорочення постачань окремих видів продукції на ринок Європейського Союзу. Особливо важливими для українських експортерів залишаються Єгипет, який є одним із ключових покупців української агропродукції в регіоні, а також Алжир, що нарощує імпорт зернових культур. Водночас Йорданія залишається перспективним ринком для олії та фасованої продукції.
Туреччина при цьому відіграє не лише роль ринку збуту, а й стає ключовим транзитним і переробним хабом для постачань української продукції до регіону Перської затоки, особливо в умовах блокади Ормузької протоки. Через Туреччину українська продукція може надходити до країн регіону альтернативними маршрутами, що додатково посилює її стратегічне значення для українського експорту.
Також експертка зазначила, що головним конкурентом України залишається росія, яка контролює близько половини ринку пшениці Північної Африки та має перевагу завдяки дешевшим енергоносіям і власному виробництву добрив. Також Україна конкурує з Аргентиною, США та Бразилією, які мають стабільні логістичні маршрути та сильні позиції на глобальному аграрному ринку.
Олександра Авраменко вважає, що у нинішніх умовах ключовою перевагою стає не лише ціна продукції, а й здатність гарантувати стабільну логістику, довгострокові контракти та безперебійність постачань. Саме ці фактори дедалі більше визначатимуть розподіл часток на світовому аграрному ринку.
За оцінками УКАБ, за сприятливого сценарію та відсутності суттєвого падіння врожайності Україна може зберегти агроекспорт на рівні близько $25 млрд завдяки переорієнтації постачань із ЄС на ринки третіх країн. Водночас у разі поглиблення дефіциту ресурсів та зростання виробничих витрат існують ризики скорочення як обсягів виробництва, так і експорту української агропродовольчої продукції.

На Миколаївщині розвивають виноградник за принципами регенеративного землеробства

Україна представила харчовий експорт на SIAL Paris 2026

На Kyiv Food and Wine Festival сировари продали 1,5 тони сиру

Європейська комісія (DG AGRI) оприлюднила обсяги виданих ліцензій на постачання окремих (квотованих) видів молокопродуктів на листопад 2026 року в межах наявних квот (TRQs), переглянутих у жовтні 2025 року.

Ініціатива щодо надання пріоритету експорту рослинної олії в умовах обмеженої пропускної спроможності є необхідним антикризовим інструментом для підтримки переробної галузі, валютних надходжень і стабільності аграрного ринку України.

Україна має високі перспективи євроінтеграції у секторі переробки високобілкової рослинної сировини, оскільки Євросоюз імпортує дві третини такої продукції.

Україна в умовах обмеженої експортної спроможності до кінця маркетингового року може не вивезти 35 млн т зерна, ризикуючи недоотримати близько €5 млрд валютної виручки.

Угода про вільну торгівлю між Україною та Турецькою Республікою, яка набула чинності 1 жовтня поточного року, відкриває нові можливості для українських агровиробників і переробників, створюючи сприятливіші умови доступу до одного з ключових ринків регіону.

Соя цього сезону може стати для українських аграріїв однією з культур із позитивною маржинальністю. Вона має вищу рентабельність і експортну привабливість порівняно із зерновими культурами: щоб отримати співставну виручку, фермеру необхідно реалізувати приблизно 1 т сої проти 3 т пшениці.

Україна і безпосередньо український агросектор виглядають великими для Євросоюзу, але Україна може принести багато чого хорошого в ЄС.

У червні та липні поточного року Україна відкрила 1 і 6 кластери ЄС («Основи процесу вступу до ЄС» і «Зовнішні відносини»), 2-5 кластери відкриються впродовж найближчих місяців, юридично для цього немає жодних перепон. Наразі у ЄС міркують над певними політичними аспектами, зокрема, є два чинники: стандарти виробництва (це вимоги щодо безпечності продукції та інші, які впливають на виробництво) та власне сільськогосподарська політика (бюджет на субсидії).