Прозорість і простежуваність: агрокомпанії переходять на нові стандарти

«Компанії добре справляються з невизначеністю, адже це їхня робота. Геополітичні фактори та регуляторні зміни додають складності, але стратегія та правильні інструменти дозволяють працювати ефективно»,— зауважив Роберт Саттер.

Серед ключових регуляцій ЄС, на яких акцентував експерт:

1. Sustainability Due Diligence (Перевірка належної обачності) — компанії повинні враховувати екологічні та соціальні ризики в усьому ланцюгу постачання.
2. Sustainability Reporting (Звітність про сталість) — нові вимоги до прозорої звітності щодо ESG-впливу.
3. Sustainability Claims (Заяви про сталість) — суворі правила щодо публічних заяв компаній про їхню екологічну відповідальність.
4. Deforestation Regulation (Регулювання щодо протидії знелісненню) — компанії повинні довести, що їхня продукція не спричинила знеліснення.

«Невизначеність — це витрати для компаній, але її можна зрозуміти та пом’якшити, якщо діяти стратегічно і співпрацювати з надійними системами сталого розвитку», — підсумував Роберт Саттер.

Фахівець виділив ключові види невизначеності, з якими стикаються компанії, серед яких — змінність попиту, невизначеність витрат, технологічна невизначеність, геополітична невизначеність і регуляторна невизначеність.

Розповідаючи про підходи до побудови ефективних систем сталого розвитку, Роберт Саттер представив стандартизований підхід, який, за його словами, дозволяє компаніям системно та послідовно впроваджувати принципи сталості у свою діяльність. Передусім важливо визначити та оцінити всі потенційно негативні впливи бізнесу на довкілля, суспільство чи права людини. Це має стати відправною точкою для подальших рішень. Після цього компанія повинна інтегрувати відповідну політику управління у власні процеси, щоб реагування на ризики стало не разовою дією, а частиною корпоративної культури.

Наступний крок — не лише виявляти, а й активно припиняти, запобігати або пом’якшувати негативний вплив. Важливим складником цього процесу є постійний моніторинг ефективності.

Не менш значущою є прозорість у комунікації: компанії повинні відкрито звітувати про те, як вони вирішують виявлені проблеми.

Простежуваність ланцюгів постачання стає обов’язковою та надає конкурентну перевагу

Завершальним елементом є створення механізмів захисту та компенсації для тих, хто зазнав негативного впливу.

Глобальні тенденції у сфері Human Rights and Environmental Due Diligence (HREDD) лише підтверджують, що прозорість ланцюгів постачання поступово стає обов’язковою в усьому світі. Це означає, що компанії, які заздалегідь інтегрують стандарти відповідальної поведінки, матимуть конкурентну перевагу. 

При цьому малі підприємства, хоч і не завжди підпадають під прямі регуляторні вимоги, дедалі частіше стикаються з непрямим тиском, адже великі клієнти очікують від них дотримання принципів сталості. Вирішити це допомагають стандартизовані системи, що спрощують процес для малих і середніх компаній, зменшуючи адміністративне навантаження та витрати.

Компанії повинні активно працювати, залучати зацікавлені сторони, дотримуватися принципів прозорості та надійності. Використання систем сталого розвитку допомагає зменшити ризики, оптимізувати витрати та підвищити конкурентоспроможність, що особливо важливо в умовах невизначеності та швидких регуляторних змін у ЄС і світі.

Пʼять основних напрямів Європейської протеїнової стратегії

Сучасна продовольча система стикається з критичними викликами, а стійкість уже не є опцією, а метою. Організації ProTerra та Дунайська Соя пропонують стандарти, які поєднують сертифікацію non-GM з іншими аспектами сталого розвитку, як-от верифікація відсутності знеліснення та зміни землекористування, простежуваність кожної партії продукції, належні сільськогосподарські та виробничі практики тощо. Їхні сертифікаційні схеми не обмежуються мінімальними законодавчими вимогами, а створюють реальні соціальні, економічні та екологічні вигоди для всіх учасників ланцюгів постачання.

«Добровільні схеми й надалі відіграватимуть важливу роль поряд із обов’язковими вимогами, особливо у розвитку сталості, впровадженні інновацій та лідерства, подоланні складних екологічних викликів», — підкреслила виконавча директорка ProTerra Foundation Емеше ван Маанен.

Вона зазначила, що прозорість і незалежна перевірка є критично важливими для підтримки довіри споживачів і створення відповідального ланцюга постачання. Особливо важливою є міжнародна співпраця між фермерами, переробниками, аудиторами та урядами.

• GMO presence — контроль і запобігання використанню ГМО;
• Pesticide Use — зниження використання пестицидів;
• Land Conversion & Conflicts — попередження випадків зміни землекористування;
• Labour Conditions — забезпечення етичних і безпечних умов праці.

1. Сталий імпорт — забезпечення імпорту сертифікованих білкових культур з високим рівнем стійкості.
2. Збільшення виробництва — розвиток вирощування зернобобових у Європі.
3. Підвищення ефективності — оптимізація використання наявних ресурсів білка.
4. Збільшення різноманіття — розширення видів протеїнових джерел у харчуванні.
5. Більше бобових у раціоні — сприяння здоровому харчуванню та зменшенню впливу на довкілля.

Європейська протеїнова стратегія також передбачає розширення сівозміни та покращення агротехнічних практик, що має сприяти зменшенню використання пестицидів і підвищенню біорізноманіття.

Емеше ван Маанен зауважила, що малі фермери, які забезпечують 70% світового виробництва, отримують від сертифікацій ProTerra прямі вигоди:

• зменшення невідповідностей у безпеці праці та використанні пестицидів на 60%;
• доступ до знань і тренінгів щодо сталого вирощування та сівозміни;
• швидке інтегрування в глобальні ланцюги постачань та підвищення доходів.

Це взаємовигідна ситуація: фермери економлять на ресурсах, підвищують кваліфікацію, а ринок отримує стабільні й сталi продукти.Сюзанна Фромвальд зазначила, що попит на регіональні та non-GM продукти постійно зростає в Європі.

Стандарти Дунайської Сої дозволяють:

• маркувати сою як регіональну, вирощену в Європі з коротким логістичним ланцюгом;
• гарантувати відсутність знеліснення та зміни цільового землекористування після 2008 року;
• дотримуватися трудових прав і міжнародних стандартів МОП;
• зменшувати використання пестицидів;
• відповідати регуляторним вимогам ЄС.Екологічний ефект сертифікованої продукції в Європі — скорочення викидів CO₂ до 50% порівняно з середнім рівнем, у випадку сертифікованого соєвого шроту — до 82%.

«Надійні сертифікаційні схеми забезпечують прозорість, простежуваність, біорізноманіття, скорочення викидів, рівність і трудові права», — підсумувала Сюзанна Фромвальд.

Серед головних проблем, які потребують вирішення:

• низький рівень сівозміни в ЄС, адже лише 1% площ відведено під сою;
• потреба передачі знань і тренінгів для фермерів (можливе рішення через Програму Протеїнового партнерства Дунайської Сої);
• різниця у врожайності: ЄС — 2,69 т/га, Бразилія — 3,44 т/га;
• невизначеність регуляцій та нові пропозиції EUDR.

Єлизавета Котенко, AgroPortal.ua