Це підтверджує і призначення напередодні нового міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Ігоря Петрашка.
AgroPortal.ua розпитав учасників ринку, чи потрібно відновлювати профільне аграрне відомство: якщо так, то в якому форматі та хто має його очолити, якщо ж ні, то чому.
Думки учасників ринку подаються в алфавітному порядку, незалежно від точки зору «за» чи «проти».
Аграрні асоціації — Всеукраїнська Аграрна Рада, Аграрний союз України, Всеукраїнська асоціація громад — звернулись до прем'єр-міністра Дениса Шмигаля щодо відновлення роботи Міністерства аграрної політики та продовольства як окремого відомства.
«Вважаємо, що аграрними питаннями має опікуватись людина, яка сама є вихідцем із аграрної спільноти, яка є представником малих і середніх аграріїв, а не аграрних олігархів чи чиновницької номенклатури. Лише така людина зможе не тільки зрозуміти потреби й проблеми аграріїв, оцінити нові виклики та фахово впроваджувати необхідні реформи, але і вселити в аграріїв упевненість, що за гарними гаслами не ховається черговий обман, що уряду можна довіряти, а отже — продовжувати інвестувати, створювати робочі місця та розвивати виробництво», — зазначається у зверненні.
Богдан Григорук, керівник ФГ «Подільський Дар»
Оскільки Україна — це аграрна держава, то Міністерство аграрної політики потрібне, але не в такому вигляді, як це було раніше. Необхідно провести реформування. Профільна установа повинна лобіювати інтереси сільгоспвиробників на нових ринках, зосередитись на розвитку кооперації та приділити увагу дорадництву. Ці речі важливі для середнього і малого агровиробника. Можливо, навіть об’єднати аграрне міністерство з міністерством екології, оскільки ці два напрямки дотичні та тісно пов’язані між собою.
Щодо кандидатури на посаду міністра аграрної політики, то однозначно це має бути не політичне призначення за квотою партії, як ми це спостерігаємо останнім часом. Очолити міністерство має фахова людина — з аграрної науки чи практик. Взагалі, на моє переконання, призначення міністра аграрної політики насамперед має узгоджуватися з аграріями, профільними асоціаціями, і лише потім кандидатура має висуватися на голосування у Верховній Раді. Однозначно підхід у кадровому призначенні потрібно змінювати.
Вадим Івченко, народний депутат, член Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики
Така галузь, як аграрна, з валютною виручкою майже в 40% має бути з профільним міністерством. Установа насамперед має виконувати державний контроль за використанням землі. Друга функція — перевірка на якість і безпечність продукції, третя — створення відповідних стимулів для того, щоб в Україні сільгоспвиробники вирощували не лише сировину, а й вироблялися продукти з доданою вартістю, створювалась переробка. Також потрібно зосередитись на розвитку та підтримці стратегічних напрямків, які потрібні всім країнам, як, наприклад, органічне виробництво.
Відомство має очолити людина з державним стратегічним баченням, яка може запровадити нові підходи в державній аграрній політиці.
Алекс Ліссітса, генеральний директор аграрної компанії ІМК, президент УКАБ

Якщо говорити про можливе розділення Міністерства економіки та Міністерства сільського господарства, то хотів би підкреслити наступне: свого часу я був ярим противником його об’єднання, а зараз є ярим противником його роз’єднання. Хто розуміється на бюрократії, зрозуміє, що будь-які подібні трансформації «об’єднання-роз’єднання» — це 2-3 місяці паралізованої установи, адже більша частина колективу займається виключно бюрократичними справами, які направлені на відновлення роботи відомства.
Сподіваюся, що новий склад уряду одумається і не буде займатися чистою бюрократією, а дійсно впроваджуватиме ті реформи, які необхідні державі, зокрема і агропродовольчому сектору, в тому міністерстві, яке вже існує, а це — Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Ярослав Мовчун, власник ягідної ферми «Озеряна»
Міністерство аграрної політики та продовольства потрібне, але з повним перезапуском, оскільки раніше це був орган для «розпилювання» бюджетів і розподілу грантів. Інакше ризикуємо опинитися на хвилі популізму з красивими хештегами і казками.
Нічого вигадувати не потрібно, достатньо брати приклади з розвинених країн. Розумію, утопія — у нас завжди будуть ті, кому важливіше продавати інформацію та вести інфобізнес у цьому секторі. Їх і далі підтримуватиме влада. Але в агропромисловому комплексі важливий контроль за обігом ЗЗР, сівозміною, щоб не було перекосів на ринку, потрібне навчання для фермерів — у нас в цьому плані повна корупція та імітація діяльності.
Очолити Мінагропрод в ідеалі повинна група фахівців не з України. І в жодному разі це не повинні бути з нинішніх і попередніх, вони вже показали рекордні «розпилювання».
Роман Сластьон, генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»

Приєднання Міністерства аграрної політики та продовольства до Міністерства економіки та торгівлі було хибним рішенням, про що більшість аграрної спільноти зазначала ще від початку такої ініціативи. Агросектор України є доволі великою часткою економіки, що має ряд особливостей та потребує реформування багатьох сфер, починаючи від земельних відносин, оподаткування в сільському господарстві, програм державної підтримки, регулювання в галузі насінництва та використання засобів захисту рослин, завершуючи питаннями безпечності харчових продуктів. Відповідно, на такий обсяг роботи було би логічно залишити профільне міністерство. Проте в результаті Міністерство економіки було змушене левову частку часу приділяти вирішенню аграрних питань замість загальноекономічних.
Наразі стоїть питання виокремлення Міністерства аграрної політики. Цей процес непростий в юридичному плані, проте необхідний. Відповідно, чергові трансформації повинні бути максимально продуманими та спланованими, щоб знову не були паралізовані процеси в агросекторі, які зав’язані на міністерстві.
Щодо очільника Мінагропроду, то прізвищ кандидатів останнім часом лунало дуже багато. Я не берусь прогнозувати, хто це буде. Важливо, щоб людина, яка очолить відновлене міністерство, була фаховою, мала певний кредит довіри в аграрній спільноті та послідовно продовжувала взятий раніше курс реформ. Адже нічого так не бентежить бізнес-спільноту, як постійні зміни напрямку політики та умов роботи.
Ольга Трофімцева, в.о. міністра аграрної політики та продовольства України (2019 р.)

Міністерство аграрної політики та продовольства має бути відновлене з повноцінним функціоналом найближчим часом, тому що помилки потрібно не просто визнавати, але і вчасно виправляти. Зважаючи на глобальні економічні ризики, нестабільність ситуації у зв’язку з пандемією коронавірусу та інші виклики, окреме міністерство, яке має відповідати за формування та реалізацію аграрної політики, необхідне не лише галузі АПК, але й всій економіці України. Весь спектр питань, які, на жаль, не були в пріоритеті в об’єднаному міністерстві «всього», від розвитку малого підприємництва на селі до розвитку сільських територій і розвитку експорту, повинен бути винесений в топ-завдань для відновленого міністерства.
Юлія Шопська, директор Департаменту агропромислового розвитку Львівської області

Країна, в якій сільськогосподарська галузь формує 20% ВВП, а частка валютної виручки становить 40%, мусить мати профільний орган виконавчої влади. Наявність профільного міністерства дає галузі власне представництво на рівні уряду та дозволяє краще презентуватись на міжнародній арені.
Профільне аграрне відомство повинно формувати аграрну політику держави, гарантувати продовольчу безпеку, лобіювати державні інтереси та вести маркетинг на міждержавному рівні, стимулювати ефективне та продуктивне виробництво. Зрештою, Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС, де передбачена низка зобов’язань щодо реформування Міністерства АПК.
Актуальним на сьогодні є питання розвитку сільських територій, малого та сімейного фермерства, адаптація до міжнародних стандартів, наближення вітчизняного законодавства до європейських норм у сфері санітарних та фітосанітарних заходів, розвиток агротехнологій, поглиблення переробки, розвиток тваринництва, рослинництва, зрошення та родючості ґрунтів, приватизація держаних підприємств, кооперація. Потрібно розробляти та реалізовувати ефективні освітні програми для сільського населення, а також фермерів.
Ми на порозі відкриття ринку землі, яке потребує залучення та координації великої кількості фахівців. Ринок землі має сенс, адже він сприятиме гармонійному розвитку села та сільських територій. Міністерство повинна очолити людина, яка є професіоналом та фанатом своєї справи, адже агропродовольчий сектор та сільське господарство є життєво важливими для забезпечення економічного зростання продовольчої безпеки, стабільності національної валюти, соціального захисту населення та розвитку сільських територій.
Сергій Яковенко, керівник ФГ «Квюс-Агро»
Галузі, яка приносить значні кошти в державу, потрібне окреме профільне міністерство. Ця установа потрібна як для налагодження роботи агропромислового комплексу всередині країни, так і для виконання представницьких функцій на міжнародних ринках. Наразі ми маємо окремий відділ у Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, тобто тут аграрна галузь не є головною, тому не завжди з нею і рахуються.
Вважаю, що Міністерство аграрної політики має очолити практик, який зміг підняти сільськогосподарське підприємство «з нуля», сам сотка за соткою розбудовував його, а відтак знає всі проблеми сільгоспвиробників. Не мається на увазі, що йому батько лишив у спадок вже діюче підприємство, а важливі самостійні досягнення.
Для довідки: в кінці серпня 2019 року Верховна Рада затвердила запропонований прем'єр-міністром Олексієм Гончаруком склад Кабінету Міністрів, в якому Мінагропрод об'єднали з Міністерством розвитку економіки та торгівлі. 17 січня 2020 року Президент Володимир Зеленський заявив про необхідність розділити деякі міністерства, серед яких і Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua

Від Дія.City до сучасного агровиробництва: технологічні виклики на TECHNOVATION

Гастровечір у Львові: від локального продукту до високої кухні

На Миколаївщині розвивають виноградник за принципами регенеративного землеробства

Загальне виробництво молока в Україні 2026 року зменшується. Це відбувається насамперед через скорочення надоїв у господарствах населення, промислові ж підприємства нарощують обсяги та забезпечують більшу частину постачань молока.

Українські аграрії зіткнулися зі стрімким падінням закупівельних цін на соняшник і, попри очікуване скорочення врожаю, передумов для швидкого їх відновлення поки немає.

Агроекспорт через порти Великої Одеси зупинено, а альтернативні шляхи роблять логістичний цикл довшим і значно дорожчим, що суттєво впливає на економіку експорту. Тому більшість агрокомпаній перебудовує свої експортні стратегії.

У Львівській області погодили 9,2 млн грн фінансової підтримки сільгоспвиробникам за трьома напрямами: придбання племінної худоби, техніки для ветеранського бізнесу та компенсація відсотків за фінансовим лізингом.

Україна може допомогти Євросоюзу перейти від реагування на продовольчі кризи у світі до знаходження шляхів вирішення цих криз.

2032 рік — реальний термін вступу України до Європейського Союзу.

У серпні вже немає заходу суден у порти Великої Одеси. З 1 по 12 серпня Україна експортувала 590 тис. т зерна, це 30% від потреби. Наразі близько 45% агроекспорту вивозиться залізницею, близько 45% — через Дунайський регіон, 10% — автомобільним транспортом.

Урожайність сільгоспкультур на 40-50% залежить від живлення. Останніми роками на ньому доволі жорстко економили, подекуди урізаючи систему лише до базового азотного удобрення. Проте така економія не є сталою, і без комплексного живлення макро-, мезо- та мікроелементами досягти високих урожаїв неможливо.

Ціна реалізації лохини зростати не буде, можливо, ще трохи знизиться проти минулого року. Натомість собівартість вирощування залишиться доволі високою — не менше 60 грн/кг. У великих господарствах собівартість доволі велика. Цього сезону ягідники працюватимуть на межі виживання.

Три роки тому українці прокинулися під звуки сирен. Три роки від повномасштабного вторгнення кожен підприємець щодня пише власну історію виживання. У кожного свій біль, але спільне бажання — продовжувати справу попри усі виклики.