Окупований сад. Як працює найбільший виробник кизилу
Інша сторона медалі, або Як війна трансформує агробізнес
24 лютого 2025, 05:55 316
Три роки тому українці прокинулися під звуки сирен. Три роки від повномасштабного вторгнення кожен підприємець щодня пише власну історію виживання. У кожного свій біль, але спільне бажання — продовжувати справу попри усі виклики.
Втрата саду та виробничих потужностей: Famberry відновилося на новому місці
Найбільший кизиловий сад Європи належить сімейному господарству Famberry. Сад площею 14 га в Запорізькій області зараз в окупації. Три комбайни, посівний комплекс, шість сівалок, два обприскувачі, дев’ять тракторів, навісне обладнання, морозильне та холодильне, насосні станції, автоматизована поливна система та теплиці, а також 350 га полів із зерновими культурами — практично все залишилися на окупованій території. Загальні збитки господарі оцінюють у 300 млн грн.
Співвласниця кизилового саду Ліза Ольшанська розповідає: «Усі будівлі були зруйновані, тік із тракторами та зерном... Сад горів, розривалися касетні снаряди, але більша частина дерев усе-таки жива».
Незважаючи на втрати, підприємство релокувалося і відновило виробництво. Крім кизилу, почали займатися гарбузом. Це партнерська переробка, під замовлення та private label.
Більшість сировини закуповується, також у Famberry залишилася частина власного замороженого кизилу. З минулого року вирощують гарбуз на орендованих ділянках. Гарбуз нарізають кубиком 10 на 10 см і заморожують.
Famberry перші в Україні отримали право використання знаку «Створено Захисниками» на всю лінійку продукції
Плани Famberry на найближчий рік — розвиток, масштабування, пошук нових партнерів для контрактного виробництва.
«Хочемо збільшити обсяги замороженої продукції. Просувати свій бренд, виходити частково на експорт, розширювати асортимент, онлайн-продажі», — зазначає Ліза Ольшанська.
Famberry — сімейний бізнес, заснований на власних заощадженнях, їх використали для будівництва. Обладнання купували переважно за грантові кошти — державні та міжнародні. Загальні інвестиції складають більше 12 млн грн.
Хліб із печі за 25 км від кордону: як працює пекарня на Сумщині
Незважаючи на безпосередню близькість до російського кордону та відчутні ризики, підприємство «Путивль-Хліб» у Сумській області продовжує працювати, надаючи 40 робочих місць і забезпечуючи продукцією місцеві громади: Новослобідську та Путивльську.
Щодня 10 машин розвозять хліб по найвіддаленіших пунктах Новослобідської та Путивльської громад із селами практично на кордоні, також не оминаючи міста Білопілля та Ворожба. Хоча обсяги продукції значно зменшилися внаслідок того, що багато мешканців покинули небезпечний регіон, асортимент пекарні не скоротився. Загалом виробляють понад 100 найменувань хліба та кондитерських виробів.
Аби не підвищувати ціни на продукцію через подорожчання енергоносіїв, модернізували обладнання під використання твердого палива, і нині хліб випікають у печах, що працюють на пелетах.
«Ми закуповуємо пелети і на них випікаємо хліб. У нас живий продукт, адже працюємо на живих заквасках та дріжджах, які самі ж зберігаємо та вирощуємо протягом багатьох років. Це справжній домашній хліб», — розповідає керівниця пекарні «Путивль-Хліб» Тетяна Закоморна.
До асортименту повернулася кондитерська група
Роботу підприємство не зупиняло ні на день, навіть під час окупації, що тривала місяць. Борошно тоді доводилося економити, тож випікали лише батони та хліб.
Зараз на підприємстві створено запас сировини, а до асортименту повернулася кондитерська група. Взявши участь у грантовій програмі, здобули перемогу на отримання промислового генератора, що забезпечує безперебійну роботу.
«З постачальниками працюємо вже більше 20 років, вони гарантують безперебійну роботу за будь-яких умов. Дефіцитних позицій по сировині немає. Але наші борошномели прогнозують напруження з обсягом сировини у Сумській області на квітень – травень, оскільки запаси продовольчого зерна невеликі через зменшення площ посівів. Тож, можливо, буде подорожчання», — прогнозує керівниця «Путивль-Хліб».
У прикордонному регіоні лишилося мало підприємств, які можуть пропонувати робочі місця та соціальні гарантії. Число працівників пекарні скоротилося майже вдвічі, до 2022 року їх було значно більше, тоді випікали в дві зміни. Тут працюють переважно жінки. Підприємство не підпадає під умови бронювання через зміну умов, що зараз прив'язані до економічних показників, а не до виду діяльності, як було раніше. Впливає й скорочення обсягів виробництва, тому брак працівників, особливо чоловіків, — ще одна проблема пекарні.
«Питання не в тому, щоб заробити, а щоб люди працювали і мали зарплату, а сільські жителі знали, що їх не покинули напризволяще. Виїхали не всі, й тим, хто залишився в громаді, потрібно якось виживати. Найбільше мене мотивують люди, тож ми підтримуємо один одного», — підсумувала Тетяна Закоморна.
Війна зупинила розвиток ягідної ферми
Співвласник ягідної ферми «Озеряна» на Житомирщині Ярослав Мовчун з перших днів повномасштабного вторгнення служить у ЗСУ. Тому господарство тимчасово зупинило заплановане розширення.
«Віддалений менеджмент сільського виробництва — це шлях в нікуди. Зараз ферма на мамі, не хочу її обтяжувати. Тож підтримуємо ті площі, що маємо, нічого нового не плануємо», — пояснює він.
Втім, один новий напрям з початку повномасштабного вторгнення все ж реалізували — овочі у відкритому ґрунті. Вирощують томати черрі.
«Овочевий напрям працює і з фінансового погляду подобається. Партії томатів невеликі, їх постачали до тих же магазинів, де реалізуємо ягоду. Завдяки хорошому сорту й смаку черрі сам себе продає, не потрібно нічого вигадувати. У майбутньому хочу збільшувати овочевий асортимент, побудувати теплицю, але для цього потрібно бути на фермі», — зазначає Ярослав Мовчун.
Незважаючи на зниження цін і відсутність власника на місці, ФГ «Озеряна» досі працює з нормальною маржинальністю
Він додає, що одним із найболючіших питань сьогодні для всіх власників ягідних насаджень є це наявність працівників для збору врожаю. Для ферми «Озеряна» в сезон збору необхідно 10-15 працівників, а на великі ягідні плантації потрібно винаймати декілька сотень людей.
Ярослав Мовчун каже, що рентабельність виробництва з початку повномасштабного вторгнення зменшилася, але до цього господарство було готове. Незважаючи на зниження цін і відсутність власника на місці, ФГ «Озеряна» досі працює з нормальною маржинальністю.
«Рік закрили з плюсом. Навіть за нинішніх умов постачаємо ягоди пораненим. Так, це донати, але кожен донат подвоюється, і лохина завозиться до військових шпиталей. Воїни відгукуються із вдячністю, навіть впізнають мене за зображенням на логотипі», — розповідає Ярослав Мовчун.
Світлана Цибульська, AgroPortal.ua
