Інша сторона медалі, або Як війна трансформує агробізнес

Незважаючи на втрати, підприємство релокувалося і відновило виробництво. Крім кизилу, почали займатися гарбузом. Це партнерська переробка, під замовлення та private label. 

Більшість сировини закуповується, також у Famberry залишилася частина власного замороженого кизилу. З минулого року вирощують гарбуз на орендованих ділянках. Гарбуз нарізають кубиком 10 на 10 см і заморожують.

Хліб із печі за 25 км від кордону: як працює пекарня на Сумщині

Незважаючи на безпосередню близькість до російського кордону та відчутні ризики, підприємство «Путивль-Хліб» у Сумській області продовжує працювати, надаючи 40 робочих місць і забезпечуючи продукцією місцеві громади: Новослобідську та Путивльську. 

Щодня 10 машин розвозять хліб по найвіддаленіших пунктах Новослобідської та Путивльської громад із селами практично на кордоні, також не оминаючи міста Білопілля та Ворожба. Хоча обсяги продукції значно зменшилися внаслідок того, що багато мешканців покинули небезпечний регіон, асортимент пекарні не скоротився. Загалом виробляють понад 100 найменувань хліба та кондитерських виробів. 

Аби не підвищувати ціни на продукцію через подорожчання енергоносіїв, модернізували обладнання під використання твердого палива, і нині хліб випікають у печах, що працюють на пелетах. 

«Ми закуповуємо пелети і на них випікаємо хліб. У нас живий продукт, адже працюємо на живих заквасках та дріжджах, які самі ж зберігаємо та вирощуємо протягом багатьох років. Це справжній домашній хліб», — розповідає керівниця пекарні «Путивль-Хліб» Тетяна Закоморна. 

У прикордонному регіоні лишилося мало підприємств, які можуть пропонувати робочі місця та соціальні гарантії. Число працівників пекарні скоротилося майже вдвічі, до 2022 року їх було значно більше, тоді випікали в дві зміни. Тут працюють переважно жінки. Підприємство не підпадає під умови бронювання через зміну умов, що зараз прив'язані до економічних показників, а не до виду діяльності, як було раніше. Впливає й скорочення обсягів виробництва, тому брак працівників, особливо чоловіків, — ще одна проблема пекарні.

«Питання не в тому, щоб заробити, а щоб люди працювали і мали зарплату, а сільські жителі знали, що їх не покинули напризволяще. Виїхали не всі, й тим, хто залишився в громаді, потрібно якось виживати. Найбільше мене мотивують люди, тож ми підтримуємо один одного», — підсумувала Тетяна Закоморна.

Війна зупинила розвиток ягідної ферми

Співвласник ягідної ферми «Озеряна» на Житомирщині Ярослав Мовчун з перших днів повномасштабного вторгнення служить у ЗСУ. Тому господарство тимчасово зупинило заплановане розширення. 

«Віддалений менеджмент сільського виробництва — це шлях в нікуди. Зараз ферма на мамі, не хочу її обтяжувати. Тож підтримуємо ті площі, що маємо, нічого нового не плануємо», — пояснює він.

Втім, один новий напрям з початку повномасштабного вторгнення все ж реалізували — овочі у відкритому ґрунті. Вирощують томати черрі. 

«Овочевий напрям працює і з фінансового погляду подобається. Партії томатів невеликі, їх постачали до тих же магазинів, де реалізуємо ягоду. Завдяки  хорошому сорту й смаку черрі сам себе продає, не потрібно нічого вигадувати. У майбутньому хочу збільшувати овочевий асортимент, побудувати теплицю, але для цього потрібно бути на фермі», — зазначає Ярослав Мовчун.

Світлана Цибульська, AgroPortal.ua