Унікальний продукт із впізнаваним ім'ям, захищеним європейським законодавством, доступ до грантів і нових бізнес-можливостей — лише короткий перелік переваг географічного зазначення (ГЗ). Попри відчутно вищу ціну, попит на таку продукцію високий навіть на внутрішньому ринку.
Знамениту гуцульську овечу бриндзю, унікальний продукт, що був на межі зникнення, вдалося відродити саме завдяки процедурі географічного зазначення. За традиційним рецептом сир мав дозрівати в дерев'яних бочках — бербеницях, а майстрів із їх виготовлення майже не залишилося.
Завдяки утворенню ГС «Асоціація виробників традиційних карпатських високогірних сирів» 2018 року майстри змогли відновити виготовлення бербениць, було спільно розроблено специфікацію продукту, чітко визначено зони виробництва — це Закарпатська область, понад 700 м над рівнем моря, кілька районів Івано-Франківської та Чернівецької областей на понад 700 м. Також заготівля щонайменше 50% кормів повинна відбуватися в зоні виробництва.
«Ми самі не усвідомлювали унікальність продукту. Новостворений Музей гуцульської бриндзі став колективною точкою продажу продукції нашої асоціації. Це допомогло сформувати кращу ціну, оскільки безпосередній контакт із покупцем дає можливість пояснити всі переваги продукту, і покупець готовий платити більше», — розповів голова ГС Олександр Мартин під час вебінару «Угода про асоціацію як рушій розвитку системи географічних зазначень».
Так, на момент створення асоціації сир коштував 80 грн/кг. Зараз продукт із сирого овечого молока без термічної обробки з дозріванням у бербениці продається за ціною від 1200 до 1600 грн/кг.
Географічне зазначення — це офіційна назва, яка вказує покупцю, що продукт зроблено саме тут. Хоча б один етап виробництва відбувається на певній визначеній території, а сама якість товару пов'язана з місцем, ґрунтом, кліматом, водою, традицією.
Це колективний бренд громади та дієвий інструмент розвитку сільських територій і туризму. Адже, на відміну від торговельної марки, ГЗ користуються всі виробники регіону, що дотримуються специфікації.
«Виробникам легше вибудовувати свій ринок, а громада приваблює споживачів і туристів своїми смаколиками, як-от бриндзя чи карпатський мед. За автентичний продукт із відомим на весь світ походженням покупці готові платити більше», — зазначає координаторка системи AKIS Україна, IPRSA III Катерина Крикуненко.
«Географічне зазначення — це втілення нашого походження, культури і того, що ми знаємо з дитинства. Тож географічне зазначення насамперед відповідає на запитання: звідки ти?», — пояснює експертка з інтелектуальної власності та географічних зазначень Юлія Прохода.
Найбільшу частку серед продуктів із географічними зазначеннями у світі займають вина — майже 47%. На другому місці сільгосппродукція, на третьому — спиртні напої. На відміну від Європи в Україні також визначаються географічні зазначення для мінеральних природних вод.
Для спиртних напоїв є лише одна система якості — географічне зазначення, оскільки це продукти на основі спирту, що проходять дистиляцію, настоювання, і вони певною мірою втрачають зв'язок із регіоном.
Перелік гірських регіонів визначений постановою Кабінету Міністрів №647. Гірський продукт може вироблятися також в об'єднаних територіальних громадах, до яких ці населені пункти належать. Тож це дає ширший простір для виробників.
Не завжди є на карті. Прив’язка до певної території є не завжди. Так, пармезан — це складена назва двох італійських регіонів: Парма і Регія Ді Емілія. На карті Греції немає нічого схожого на назву фета, що з італійської означає «скибка» і поширилася завдяки венеціанським купцям.
«Це стосується й галицької ружі. Зрозуміло, що ми на карті не знайдемо такої території як Галичина, хоча це визнаний культурно-етнографічний регіон на заході України», — додає Юлія Прохода.
Всім відомий сир моцарела насправді не є продуктом із географічним зазначенням. Цим критеріям відповідає лише Моцарела ді Буфала ді Кампанія, сир із буйволячого молока з регіону Кампанії в Італії. Проте моцарела належить до традиційно гарантованої особливості, тож вона правомірно може виготовлятися будь-де від Італії до України. До цієї ж категорії відносять суміш приправ сванська сіль, пиво, в якому вода має буде місцевою, але не завжди ця вода є настільки специфічною, щоб зробити з пива географічне зазначення. Тому пиво «Оболонь» радше може охоронятися як традиційно гарантована особливість.
«Географічні зазначення можуть бути схожими, адже вони не належать комусь одному. Це те, що уособлює собою громаду. Тому на благодатній Гуцульщині в нас співіснують і гуцульська овеча бриндзя, і гуцульська коров'яча бринза», — розповідає експертка.
Також одне й те саме географічне зазначення може стосуватися різних продуктів.
Уже є два зареєстровані географічні зазначення Закарпаття: мед Закарпаття і закарпатське вино. Експерти сподіваються на появу нового географічного зазначення, що швидко розвивається, але ще не внесене до Держреєстру, а саме — вина Срібної Землі.
Існують навіть омонімічні географічні зазначення, повністю ідентичні, як-от спиртний напій «Піско» з однаковою назвою в Перу та Чилі, що співіснують завдяки добрій обізнаності споживачів.
Борщ із карасями, ніжинські огірки, київське сухе варення, квасоля Стрийський Ясь, мацик, янтик, книш, м’ясо Фрумушика Нова, гуцульська овеча бриндзя, мед Закарпаття — далеко не повний перелік традиційних українських продуктів і страв, що мають право на охорону не лише в Україні, а й у ЄС. Адже Угода про асоціацію включає пункт щодо географічного зазначення.
За національною процедурою в Україні зареєстровано 43 географічні зазначення, з яких лише 30 виключно українські (як-от гуцульська овеча бриндзя чи мед Закарпаття). Для порівняння: у Євросоюзі зареєстровано приблизно 3,5 тисячі таких унікальних регіональних продуктів, лідерами є Італія та Франція. Тож українським виробникам і громадам точно є куди рости.
До того ж у квітні 2026 року набрав чинності новий порядок ведення реєстру відповідно до правил ЄС і електронних реєстрів. А з 2024 року діє оновлений регламент ЄС 2024-1143, що передбачає посилений захист від підробок, описує чіткі правила у випадку, коли географічне зазначення використовується як інгредієнт іншого продукту, інструмент протидії демпінгу, нечесним маркетинговим практикам.
Згідно з Угодою про асоціацію, українські виробники також повинні поступово відмовитись від низки чужих назв, як-от закарпатський коньяк, сири пармезан, фета, рокфор тощо.
«Це не є втратою можливостей чи ринку. Замість українського пармезану варто придумати свій власний сир під власною назвою та із власною автентичною історією», — наголошує Юлія Прохода.
«Специфікація — це основа, що відповідає на всі запитання щодо товару: із чого виробляється, для чого, яким чином, де, в якому саме регіоні та хто виробляє, що вони мають робити в цьому регіоні: наприклад, тримати чи випасати овець або мати виноградники», — пояснює Катерина Крикуненко.
Виробники ГЗ — окрема пріоритетна категорія в грантах і проєктах допомоги ЄС і України. Основні доступні програми:
Світлана Цибульська, AgroPortal.ua

Арпаджик із Криничного: як у селі зберігають традицію вирощування цибулі-сіянки

Підземна ферма: у Великій Британії вирощують салат на глибині понад 1 км

На Волині виноградар створив «Маленький Крим» із 50 сортів винограду

Kernel («Кернел») спільно із We build Ukraine та «Зміст.Центр аналізу політики» запустили першу в Україні Школу публічно-приватного партнерства (ППП) для громад.

Green Clover — гідропонна ферма на Хмельниччині, де вирощують базилік. Сьогодні її потужності дозволяють отримувати до 40 кг свіжої зелені на тиждень. Та лише вирощуванням тут не обмежилися: частину базиліку сушать і переробляють на пудру, а з надлишків свіжої зелені почали виготовляти українське песто. Експериментують і з іншими продуктами — нещодавно зробили тестову партію в’ялених томатів із базиліком.

Артур Опаленик із Закарпаття близько семи років тому вирішив зайнятися виробництвом квасу. На сьогоднішній день його Bubble Art випускає квас, мохіто та лимонади, а сезонні обсяги сягають близько 100 тонн.

Десять фіналістів освітньо-грантового проєкту CraftUP Ukraine пройшли індивідуальні менторські консультації з профільними експертами.

Крафтова виноробня ТМ Vinologist спеціалізується на виробництві авторських вин із локальних сортів винограду Бессарабії. У планах її засновника Михайла Прокопця — популяризувати вина Одещини, отримавши географічне зазначення та об’єднати місцевих виноробів у дієву асоціацію.

Власниця сімейної козиної ферми та сироварні в селі Сливине Миколаївської області Світлана Молчанова автоматизувала виробництво крафтових сирів і планує збільшення виробництва та розширення асортименту сирів завдяки гранту, отриманому навесні 2026 року в межах освітньо-грантової програми TalentA.

Компанія «Хані Баджер», яка виробляє крафтові алкогольні напої, заклала кизиловий сад.

Польща та Німеччина сперечаються стосовно того, чи підвид домашньої гуски, який Варшава хоче захистити правилами про захищене географічне найменування, заслуговує на такий статус.

Повномасштабна війна для багатьох українських бізнесів стала моментом випробування, а для когось — точкою старту. Крафтова дистилярня з Львівщини Lipsha Distillery — серед тих, хто наважився запустити виробництво у 2022 році попри всі ризики. Сьогодні ж команда не лише успішно розвиває виробництво, а й формує власне бачення «українського джину» — із локальними інгредієнтами, чіткою технологією й амбіціями виходу на європейські ринки.