Додаткові гроші та довіра покупців: як географічне зазначення збільшує вартість продукту в 20 разів

08 вересня 2026, 06:13 58

Унікальний продукт із впізнаваним ім'ям, захищеним європейським законодавством, доступ до грантів і нових бізнес-можливостей — лише короткий перелік переваг географічного зазначення (ГЗ). Попри відчутно вищу ціну, попит на таку продукцію високий навіть на внутрішньому ринку.

Збережена традиція

Знамениту гуцульську овечу бриндзю, унікальний продукт, що був на межі зникнення, вдалося відродити саме завдяки процедурі географічного зазначення. За традиційним рецептом сир мав дозрівати в дерев'яних бочках — бербеницях, а майстрів із їх виготовлення майже не залишилося. 

Завдяки утворенню ГС «Асоціація виробників традиційних карпатських високогірних сирів» 2018 року майстри змогли відновити виготовлення бербениць, було спільно розроблено специфікацію продукту, чітко визначено зони виробництва — це Закарпатська область, понад 700 м над рівнем моря, кілька районів Івано-Франківської та Чернівецької областей на понад 700 м. Також заготівля щонайменше 50% кормів повинна відбуватися в зоні виробництва. 

«Ми самі не усвідомлювали унікальність продукту. Новостворений Музей гуцульської бриндзі став колективною точкою продажу продукції нашої асоціації. Це допомогло сформувати кращу ціну, оскільки безпосередній контакт із покупцем дає можливість пояснити всі переваги продукту, і покупець готовий платити більше», — розповів голова ГС Олександр Мартин під час вебінару «Угода про асоціацію як рушій розвитку системи географічних зазначень». 

Так, на момент створення асоціації сир коштував 80 грн/кг. Зараз продукт із сирого овечого молока без термічної обробки з дозріванням у бербениці продається за ціною від 1200 до 1600 грн/кг. 

Важіль розвитку ринку

Географічне зазначення — це офіційна назва, яка вказує покупцю, що продукт зроблено саме тут. Хоча б один етап виробництва відбувається на певній визначеній території, а сама якість товару пов'язана з місцем, ґрунтом, кліматом, водою, традицією.

Це колективний бренд громади та дієвий інструмент розвитку сільських територій і туризму. Адже, на відміну від торговельної марки, ГЗ користуються всі виробники регіону, що дотримуються специфікації. 

«Виробникам легше вибудовувати свій ринок, а громада приваблює споживачів і туристів своїми смаколиками, як-от бриндзя чи карпатський мед. За автентичний продукт із відомим на весь світ походженням покупці готові платити більше», — зазначає координаторка системи AKIS Україна, IPRSA III Катерина Крикуненко.

Втілення культури 

«Географічне зазначення — це втілення нашого походження, культури і того, що ми знаємо з дитинства. Тож географічне зазначення насамперед відповідає на запитання: звідки ти?», — пояснює експертка з інтелектуальної власності та географічних зазначень Юлія Прохода.

Система якості ГЗ відповідає різним категоріям.

  • Назва місця походження товару, коли особливі якості товару виключно або головним чином зумовлюються конкретним географічним середовищем, а усі етапи здійснюються на визначеній території. Найкращий приклад — це гуцульська овеча бриндзя. Усі процеси відбуваються на полонинах Українських Карпат — випас місцевої породи овець, доїння, виготовлення проміжного продукту буц, перетирання його з сіллю, витримка. У результаті отримується особливий пряно-кисло-солодко-гострий сир.
  • Географічні зазначення передбачають менш сувору схему якості. Достатньо, щоб один із етапів виробництва відбувався у певному географічному регіоні. Яскравий приклад — м'ясо Фрумушика Нова. В Тарутинському степу, де 60 років не було культивації й утворилося унікальне дикоросле середовище, випасають породи овець каракуль, гісар (або гісарська) та цигай. Проте розфасовуватися продукція може вже поза межами степу.

Найбільшу частку серед продуктів із географічними зазначеннями у світі займають вина — майже 47%. На другому місці сільгосппродукція, на третьому — спиртні напої. На відміну від Європи в Україні також визначаються географічні зазначення для мінеральних природних вод.

Для спиртних напоїв є лише одна система якості — географічне зазначення, оскільки це продукти на основі спирту, що проходять дистиляцію, настоювання, і вони певною мірою втрачають зв'язок із регіоном. 

  • Традиційні гарантовані особливості. Це товари, що виготовляються за певною рецептурою або таким методом не менш ніж 30 років, тобто два покоління, без прив’язки до географічного регіону. «Є страви, які, в принципі, можна відтворити в іншому регіоні, але вони є традиційними, передаються з покоління в покоління. В Україні це книші, янтики тощо. Їх відтворюють у ресторанах і вдома, але сама рецептура підлягає охороні», — зазначає експертка.
  • Гірський продукт. Якщо сировина походить із певного гірського регіону, продукт може називатися гірським. Тобто якщо всі трави у чаї зібрані у такому регіоні, чай може називатися гірським. Причому суміжні продукти, як-от фільтр-мішечки, цукор чи варення, необов'язково мають вироблятися в гірських регіонах. 

Перелік гірських регіонів визначений постановою Кабінету Міністрів №647. Гірський продукт може вироблятися також в об'єднаних територіальних громадах, до яких ці населені пункти належать. Тож це дає ширший простір для виробників.

Не завжди є на карті. Прив’язка до певної території є не завжди. Так, пармезан — це складена назва двох італійських регіонів: Парма і Регія Ді Емілія. На карті Греції немає нічого схожого на назву фета, що з італійської означає «скибка» і поширилася завдяки венеціанським купцям. 

«Це стосується й галицької ружі. Зрозуміло, що ми на карті не знайдемо такої території як Галичина, хоча це визнаний культурно-етнографічний регіон на заході України», — додає Юлія Прохода.

Всім відомий сир моцарела насправді не є продуктом із географічним зазначенням. Цим критеріям відповідає лише Моцарела ді Буфала ді Кампанія, сир із буйволячого молока з регіону Кампанії в Італії. Проте моцарела належить до традиційно гарантованої особливості, тож вона правомірно може виготовлятися будь-де від Італії до України. До цієї ж категорії відносять суміш приправ сванська сіль, пиво, в якому вода має буде місцевою, але не завжди ця вода є настільки специфічною, щоб зробити з пива географічне зазначення. Тому пиво «Оболонь» радше може охоронятися як традиційно гарантована особливість. 

«Географічні зазначення можуть бути схожими, адже вони не належать комусь одному. Це те, що уособлює собою громаду. Тому на благодатній Гуцульщині в нас співіснують і гуцульська овеча бриндзя, і гуцульська коров'яча бринза», — розповідає експертка. 

Також одне й те саме географічне зазначення може стосуватися різних продуктів. 

Уже є два зареєстровані географічні зазначення Закарпаття: мед Закарпаття і закарпатське вино. Експерти сподіваються на появу нового географічного зазначення, що швидко розвивається, але ще не внесене до Держреєстру, а саме — вина Срібної Землі.

Існують навіть омонімічні географічні зазначення, повністю ідентичні, як-от спиртний напій «Піско» з однаковою назвою в Перу та Чилі, що співіснують завдяки добрій обізнаності споживачів.

Географічні зазначення в Україні

Борщ із карасями, ніжинські огірки, київське сухе варення, квасоля Стрийський Ясь, мацик, янтик, книш, м’ясо Фрумушика Нова, гуцульська овеча бриндзя, мед Закарпаття — далеко не повний перелік традиційних українських продуктів і страв, що мають право на охорону не лише в Україні, а й у ЄС. Адже Угода про асоціацію включає пункт щодо географічного зазначення.

За національною процедурою в Україні зареєстровано 43 географічні зазначення, з яких лише 30 виключно українські (як-от гуцульська овеча бриндзя чи мед Закарпаття). Для порівняння: у Євросоюзі зареєстровано приблизно 3,5 тисячі таких унікальних регіональних продуктів, лідерами є Італія та Франція. Тож українським виробникам і громадам точно є куди рости.

До того ж у квітні 2026 року набрав чинності новий порядок ведення реєстру відповідно до правил ЄС і електронних реєстрів. А з 2024 року діє оновлений регламент ЄС 2024-1143, що передбачає посилений захист від підробок, описує чіткі правила у випадку, коли географічне зазначення використовується як інгредієнт іншого продукту, інструмент протидії демпінгу, нечесним маркетинговим практикам.

Згідно з Угодою про асоціацію, українські виробники також повинні поступово відмовитись від низки чужих назв, як-от закарпатський коньяк, сири пармезан, фета, рокфор тощо. 

«Це не є втратою можливостей чи ринку. Замість українського пармезану варто придумати свій власний сир під власною назвою та із власною автентичною історією», — наголошує Юлія Прохода.

Як зареєструвати географічне зазначення

  • Разом із громадою слід визначити свій унікальний продукт і подати заявку. В абсолютній більшості випадків заяву подає об'єднання виробників, які у цьому місці виробляють товар. Такий базовий європейський принцип. У виняткових випадках це може бути один виробник. Наприклад, якщо територія є такою маленькою або такою особливою, що там є лише один виробник.
  • Описати продукт за допомогою специфікації. Це важливий трудомісткий документ, що підтверджує особливості товару, метод виробництва, зв’язок із місцем, особливі якості. 

«Специфікація — це основа, що відповідає на всі запитання щодо товару: із чого виробляється, для чого, яким чином, де, в якому саме регіоні та хто виробляє, що вони мають робити в цьому регіоні: наприклад, тримати чи випасати овець або мати виноградники», — пояснює Катерина Крикуненко. 

  • Погодження специфікації з Мінагрополітики.
  • Подання заявки до УКРНОІВІ (Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій). Він проводить експертизу, публікацію, подає можливі заперечення. 
  • Управляти репутацією продукту. Важливо, щоб виробники об'єдналися заради цієї мети. Право ГЗ діє безстроково, допоки ГЗ відповідає описаним специфікаціям. 

Доступні інструменти фінансування

Виробники ГЗ — окрема пріоритетна категорія в грантах і проєктах допомоги ЄС і України. Основні доступні програми:

  • Ukraine Facility (2024–2027). Основний механізм ЄС підтримки відновлення й реформ; серед пріоритетів — продуктивність сільського господарства та продовольча безпека за зразком ЄС.
  • IPARD / підготовка до інструментів CAP. Передвступна підтримка сільського розвитку ЄС. Україна розбудовує інституції, щоб у майбутньому отримати доступ до цих коштів.
  • EU4Business і проєкти ЄС. Консультації, розвиток кооперації, ланцюгів доданої вартості та експортної спроможності малого агробізнесу.
  • Національні механізми. Пільгові кредити «5-7-9», державні дотації, грантові програми (зокрема «єРобота»), підтримка кооперації та переробки.
  • EU4SmallFarms (IPRSA III) регулярно проводить інформаційні заходи про доступні програми підтримки для малого агробізнесу.

Світлана Цибульська, AgroPortal.ua