Про це розповів голова правління Мукачівської райспоживспілки Іван Рубіш, повідомляє Укрінформ.
«Не можу вам впевнено сказати, чи справді наша Коропецька пекарня найстаріша в Україні, але те, що вона є однією із найстаріших на Закарпатті, — це точно. Заснував її директор хлібокомбінату Мукачівської райспоживспілки ще наприкінці 50-х років — він запросив білоруського майстра, який збудував нашу піч. З того часу ми підтримуємо її роботу, як і рецептуру «Коропецького» хліба», — розповідає Іван Рубіш.
N.B. #ІндексАПК. Закарпатська область
За його словами, пекарня розташована в одній із найстаріших кооперативних будівель, якій понад 100 років.
«Головна її родзинка — це жарова піч, що працює на дровах. Її мурували пічники з Білорусі. Кілька років тому ми хотіли її скопіювати, аби мати змогу випікати «Коропецький» хліб і в інших наших пекарнях, тому що попит на нього наразі більший за пропозицію, і піч постійно завантажена на 100%. Збереглися ескізи печі, але секрет майстрів не зберігся. Печі за їхніми ескізами ми збудували, вони працюють, але хліб виходить не такий», — зазначає Іван Рубіш.
Він стверджує, що незважаючи на дійсно дуже широку пропозицію на ринку, попит на «Коропецький» хліб не меншає.
«Секрет у тому, що це хліб ручної роботи на дровах. Але не тільки. Це — хліб довгої роботи. Зараз є рецепти та технології, коли від замішування до випікання тіста проходить менше години. Наш хліб мусить вибродити, підійти, і тільки тоді його саджають у піч. Ну і піч особлива», — розповідає Іван Рубіш.
Для випічки «Коропецького» хліба використовують борошно тільки вищого чи першого сортів, додають лише воду, сіль, дріжджі, цукор, маргарин. Хліб замішують на натуральній заквасці. Також дотримуються технологічних процесів приготування тіста — перед випічкою тісто підходить у дерев’яних лотках, його встеляють, як у давнину, мішковиною.
Дуже відповідально ставляться до напалювання печі — цей процес триває протягом чітко визначеного часу. Топлять піч не абиякими, а лише буковими чи грабовими дровами: інакше належного жару не отримати. Після кількагодинного нагрівання з печі вигортають весь жар і на спеціальній лопаті завантажують подовий хліб.
«Наші пекарі постійно отримують відзнаки в професійній галузі, хліб наш також знають. Біля нас зупиняються і місцеві жителі, і туристи, в минулі роки це були автобуси з великими групами — цьогоріч пандемія наклалася на загальну картину, тому великих автобусів немає. Також водії-далекобійники часто закуповуються хлібом», — розповідає Іван Рубіш.
У пекарні працюють переважно жінки — три бригади, які печуть почергово. Хліб печуть уночі, вранці здають зміну.
Іван Рубіш зазначає, що вся продукція пекарні випускається з дотриманням державних стандартів. Окрім хлібобулочних виробів, магазин торгує гарячою випічкою, виготовленою у жаровій шафі з напівфабрикатів із листкового тіста з ягідною, фруктовою начинкою. Щодня пекарня реалізує продукції на суму не менше 3 тис. грн. Загальний щомісячний обсяг продажів крамниці площею 60 м2 забезпечує рентабельну торгівлю. Зі слів Івана Рубіша, ринок вимагає збільшення продукції, але в Коропецькій пекарні не хочуть «роздувати» асортимент, адже це позначиться на якості продукції.

Кермо, поле і TikTok: як 18-річна студентка працює трактористкою

Молочне господарство на Вінниччині утримує майже 10 тисяч голів ВРХ

Датчик справний, а трактор втрачає тягу: де ховалася несправність

Цього сезону в Україні виробництво жита складатиме приблизно 246 тис. т. Зерно йде переважно на внутрішнє продовольче споживання (виробництво житнього хліба), а також частково використовується як кормова база. Потреба внутрішнього ринку складає 245 тис. т.

Восени на Закарпатті багато яблук. Іноді — занадто. Вони падають у траву та лежать під старими деревами. Зазвичай до 2000-х років ці яблука можна було здати й отримати досить непогані кошти. Проте 15-20 років тому люди не знали, що робити зі своїм урожаєм. Старі сади почали занепадати, місцеві мешканці не бачили сенсу в догляді за деревами, адже вони перестали приносити прибутки. Вкладена праця не виправдовувалася матеріально та емоційно.

Бойові дії та регулярні обстріли з боку росії призвели до втрати або пошкодження п'ятої частини хлібозаводів в Україні.

Ремісничий хліб в Україні перестає бути нішевим захопленням і поступово перетворюється на окремий сегмент малого бізнесу. За останні роки зросла кількість домашніх пекарів, мікропекарень і виробництв, які запускають лінійки хліба на заквасці.

У селі Клекотина на Вінниччині подружжя Микола та Олена Кузь відновило старовинний млин, якому понад два століття. Колись занедбана споруда сьогодні знову працює, а родина виготовляє цільнозернове борошно за традиційною технологією жорнового помелу.

Історія черкаської крафтової пекарні «Зерна» розпочалася з особистого захоплення здоровим харчуванням. Як розповів AgroPortal.ua власник пекарні Артем Скоробогатов, поштовхом до створення власного виробництва стали експерименти з раціоном, які свого часу привели його до сироїдіння. Саме тоді він відкрив для себе хліб на житній заквасці, почав вивчати технологію його виготовлення та експериментувати з рецептурами. Згодом це захоплення переросло у власну справу.

Підприємство «Білоцерківхлібопродукт» відоме всім фахівцям борошномельної та круп'яної галузей, адже частина з теперішніх спеціалістів і керівників найбільших виробничих потужностей — вихідці саме звідси. Це підприємство раніше готувало фахівців для всіх українських млинів.

У запуск виробництва «Янко-чай» інвестовано понад 4 млн грн. Для цього були використані власні кошти, кредити за програмою «5-7-9%» та державні гранти.

Ціни на хліб в Україні у липні можуть зрости приблизно на 5% через підвищення витрат виробників насамперед на оплату праці та зміни умов бронювання працівників.

Спілка «Борошномели України» запрошує виробників хлібобулочних виробів узяти участь у Baking Awards 2026 — конкурсі успішних проєктів хлібопекарської галузі.