Олександр Тихоненко Приблизно кожен третій засіб захисту рослин (ЗЗР), що потрапляє на український ринок, може бути фальсифікатом. Ці підробки завдають багатомільярдних збитків економіці, підривають розвиток легального ринку, створюють ризики для довкілля та становлять загрозу для безпеки харчових продуктів.
Для України аграрний сектор забезпечує значну частину експортної виручки та є одним із ключових драйверів економіки. Тож поширення фальсифікованих ЗЗР — це питання не лише захисту інтелектуальної власності чи недобросовісної конкуренції. Це питання економічної стійкості, продовольчої безпеки та довіри до української агропродукції на світових ринках.
За оцінками експертів галузі, частка фальсифікованих ЗЗР в Україні може сягати 30% ринку. У грошовому вимірі це понад 300 млн доларів США, або близько 14 млрд грн нелегального обігу щороку. Ці кошти перебувають поза легальною економікою: з них не сплачуються податки, митні платежі та інші обов«язкові збори. Проте збитки від фальсифікату відчуває не лише держава.
Нижча ціна часто стає головним аргументом на користь придбання сумнівної продукції. Але така економія зазвичай виявляється ілюзією. Недостатній контроль бур»янів, шкідників і хвороб, фітотоксичність, необхідність повторних обробок, додаткові витрати на пальне, техніку та робочу силу, а іноді й втрата частини або навіть всього врожаю — це типовий «ефект» використання підроблених препаратів. У підсумку аграрій витрачає на боротьбу з наслідками значно більше, ніж заощаджує під час купівлі.
Водночас компанії, які інвестують у створення нових препаратів, багаторічні дослідження, державну реєстрацію, контроль якості та навчання аграріїв, опиняються в нерівних конкурентних умовах порівняно з виробниками фальсифікату. Крім того, підроблена продукція, що реалізується під торговельними марками відомих виробників, завдає суттєвої шкоди їхній діловій репутації та знижує довіру до ринку загалом.
На відміну від фальсифікату в багатьох інших галузях, підроблені засоби захисту рослин безпосередньо використовують у вирощуванні сільськогосподарської продукції, яка зрештою опиняється на тарілці споживача.
Підроблені препарати можуть містити невідомі активні компоненти, сторонні домішки або речовини в концентраціях, що не відповідають заявленим. Вони не проходять державної реєстрації, токсикологічних досліджень, випробувань на ефективність і безпечність. Через це неможливо прогнозувати їхній вплив на довкілля чи здоров'я людей. Адже невідомі хімічні сполуки можуть накопичуватися в ґрунтах, потрапляти до поверхневих і підземних вод, негативно впливати на запилювачів та інші корисні організми, порушуючи природний баланс екосистем.
Саме тому боротьба з фальсифікатом має бути пріоритетом не тільки для аграрної політики, а й для громадського здоров'я та продовольчої безпеки.
Ефективна протидія фальсифікованим ЗЗР потребує системних рішень. Насамперед це посилення відповідальності за їх виробництво та обіг, ефективний державний контроль, боротьба з нелегальними виробництвами й каналами збуту, а також розвиток сучасних систем простежуваності продукції.
Та важлива роль належить і самим агровиробникам. Закупівля препаратів виключно через офіційні канали продажу, перевірка їх походження, уважний огляд упаковки та маркування суттєво знижують ризик придбання фальсифікату. Не менш важливо забезпечувати належне поводження з використаною тарою, передаючи її ліцензованим підприємствам для безпечного збирання та рециклінгу.
Фальсифіковані засоби захисту рослин — це не проблема окремих компаній чи аграріїв. Це системний виклик, який одночасно впливає на економіку, продовольчу безпеку, екологію та міжнародну репутацію України як виробника сільськогосподарської продукції.
Тож чим ефективніше держава, бізнес і самі агровиробники протидіятимуть тіньовому ринку, тим стійкішим, більш технологічним і конкурентоспроможним буде український аграрний сектор.
Олександр Тихоненко, координатор проєкту «Агро Варта» Європейської Бізнес Асоціації
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.