В умовах війни для аграріїв склалися надто різні умови залежно від регіону, і областям, які страждають від бойових дій, необхідно більше солідарності та розуміння від тих, хто у більшій безпеці.
Про це заявив голова ради директорів Agromino Петр Крогман під час Grain Ukraine 2024.
«Наразі агровиробники у прифронтових регіонах втрачають 250 $/га. Потрібно активно підтримувати людей на цих територіях, адже це інвестиція у те, аби вони були лояльними до України», — зазначив Петр Крогман.
Він висловив думку, що для допомоги прифронтовим фермерам держава повинна компенсувати їхні оперативні витрати, зокрема дуже дорогу логістику або втрати через бойові дії. Це мають бути відшкодування як через знищення полів, так і через стратегічні рішення ЗСУ, що не дозволяють певні поля використовувати. Так, в Agromino не засіяли 20% вже підготовлених під сою полів.
Петр Крогман додав, що на прифронтових територіях є багато вільної землі, і можна використовувати її як ресурс для компенсування замість грошей — це буде хорошою інвестицією в економічне життя у цих регіонах.

Арпаджик із Криничного: як у селі зберігають традицію вирощування цибулі-сіянки

Підземна ферма: у Великій Британії вирощують салат на глибині понад 1 км

На Волині виноградар створив «Маленький Крим» із 50 сортів винограду

Український агросектор нині стикається з кризами зберігання, ліквідності та логістики через блокаду Чорного моря. Держава працює над мінімізацією їхніх наслідків і готує додаткові заходи підтримки.

Український агросектор довго вважався технологічно консервативним: рішення на око, звичні контакти, дані «на коліні в блокноті». Але останніми роками саме тут відбувається один із найпомітніших цифрових зсувів: дані з державних реєстрів перетворюються на бізнес-інструменти, дрони й супутники доповнюють ручні обходи полів, а фінансові й агрономічні дані нарешті починають «розмовляти» між собою.

Фінансові результати діяльності підприємств сільського, лісового та рибного господарства за підсумками 1 півріччя становили 5,3 млрд грн (до оподаткування).

До запуску в Україні національної системи страхування воєнних ризиків ритейлери і виробники мають індивідуально вирішувати питання щодо розділення фінансових втрат від знищених продуктів на складах.

Україна у 2050 році - це виробництво продукції з високою доданою вартістю, технологічність, стабільний експорт і повна інтеграція до європейського ринку.

Наступного сезону дефіциту перевантажувальних потужностей на ринку не очікується. Порти готові до зростання експорту, але бізнесу стає дедалі дорожче працювати.

До початку повномасштабної війни Україна була одним із найбільших експортерів сільськогосподарської продукції у світі. Її частка в експорті пшениці становила 10%, ячменю — 15%, а у виробництві соняшникової олії — 47%. Це робило Україну критично важливим гравцем для забезпечення продовольчої безпеки в багатьох країнах, але війна змусила переглянути всі аспекти роботи агросектору — від виробництва до логістики та доступу до ринків.

На двох заводах, розташованих у містах Шабац (Elixir Zorka) та Прахово (Elixir Prahovo) у Республіці Сербія, виробляють мінеральні добрива для внутрішнього та зовнішнього ринків. Щороку заводи виготовляють до 1 млн т продукції (добрива, фтористий алюміній, фосфорна кислота), яку в повному обсязі реалізують.

Дисконт 30% на перевезення агропродукції «Укрзалізницею» для аграріїв, які працюють у прифронтових областях, зекономить 4-5 $/т логістичних витрат.

Втрати та пошкодження в агросекторі, спричинені війною, складають $40 млрд. І це весняні розрахунки KSE без урахування наслідків руйнування Каховської ГЕС. Актуальних даних на сьогодні немає, проте самі аграрії вказують, що втрати сягають $500/га.