
Для агробізнесу соя залишається цікавою високомаржинальною культурою завдяки стабільному попиту й досить високій ціні. Проте з січня 2025 року може виникнути нова немитна перешкода для експорту сої до ЄС, адже почне діяти регламент EUDR (European Union Deforestation Regulation). Він передбачає повну простежуваність продукції включно з геолокацією та необхідністю підтвердження, що раніше поля під соєю не були лісом, а також заборону змішування продукції з невідповідною або неперевіреною.

Вимоги регламенту ЄС про запобігання вирубуванню лісів — EUDR — набувають чинності 30 грудня 2025 року. Сфера його застосування охоплює продукцію, сировинну чи перероблену, виготовлену з ВРХ, какао, кави, олійної пальми, каучуку, сої або деревини. Наскільки український агросектор може забезпечити вимоги нових регуляцій — говорили провідні фахівці на конференції Grain Ukraine.

Компанії-виробники ветеринарних препаратів оптимістично дивляться на зміни, які очікуються в секторі ветмедицини з 1 березня 2026 року. Вони зацікавлені в ухваленні законопроєкту про внесення змін до деяких законів України щодо приведення регулювання у сфері ветеринарної медицини та у сфері благополуччя тварин у відповідність до актів права Європейського Союзу, при цьому не готові порушувати очікування українських тваринників.

Україна стала повноцінним членом європейської асоціації FACEnetwork, яка об’єднує малих виробників сирів і молочних продуктів.

Будівництво та запуск малого виробництва спиртових дистилятів і алкогольних напоїв вимагає глибоких знань і правильного підходу на кожному етапі.

Європейська комісія не збирається повністю відходити від стратегії «Від ферми до столу», яка була агропродовольчим компонентом флагманської політики Європейської зеленої угоди.

Вертикальне фермерство, колись одна з найперспективніших галузей агротехнологій, останнім часом зіткнулося з серйозними труднощами в усьому світі. За останні роки кілька компаній, що залучили сотні мільйонів доларів, припинили діяльність, оголосили банкрутство або змінили свою бізнес-модель.

Європейський Союз готує запровадження регулювання (Regulation (EU) 2023/1115), спрямованого на запобігання імпорту товарів, пов’язаних зі знелісненням і деградацією лісів. Зокрема, воно стосуватиметься сої та продуктів її переробки.

До початку повномасштабної війни Україна була одним із найбільших експортерів сільськогосподарської продукції у світі. Її частка в експорті пшениці становила 10%, ячменю — 15%, а у виробництві соняшникової олії — 47%. Це робило Україну критично важливим гравцем для забезпечення продовольчої безпеки в багатьох країнах, але війна змусила переглянути всі аспекти роботи агросектору — від виробництва до логістики та доступу до ринків.

Сільське господарство — важливий і водночас складний розділ в інтеграції України до Європейського Союзу. Крім законодавчого регулювання, ускладнює ситуацію сприйняття українських агровиробників як конкурентів, а не партнерів.

SMR (Statutory Management Requirement) та GAEC (Good Agricultural and Environmental Condition) є основними та обов’язковими стандартами в межах Спільної аграрної політики ЄС (CAP), які відіграють критичну роль у забезпеченні сталого управління сільським господарством.

За попередніми даними Держстату і Аналітичного відділу «Асоціації виробників молока», у промисловому секторі України у 2024 році утримувалося 375 тис. корів, і цей показник залишається на сталому рівні порівняно з початком року. При цьому в особистих селянських господарствах на 1 грудня 2024 року утримували 857 тис. корів, і поголів’я надалі скорочується: торік — на 8,5% порівняно з 2023 роком.

Україна стала 179 членом Міжнародного фонду сільського розвитку (IFAD).

Віднедавна Любарецький соєпереробний завод відповідає всім вимогам якості міжнародного стандарту GMP+.

Україна адаптувала своє аграрне законодавство до європейських стандартів більше як на 60%.

Українська зернова асоціація вкрай стурбована ситуацією, яка склалася в Україні через припинення зернових стандартів з 1 січня 2022 року, в той час як нових державних стандартів чи регламентів не розроблено.

У низці попередніх публікацій ми розглянули всі вимоги щодо впровадження НАССР, і це заключна інформація, що охоплює вимоги до безпечного зберігання та використання мастил і небезпечних хімічних речовин на підприємстві, до транспортних засобів і транспортування продукції та кваліфікації персоналу.