Стандарти SMR та GAEC: що потрібно знати українському аграрію

SMR: Обов’язкові управлінські вимоги

SMR 1: Водна рамкова директива (Директива 2000/60/ЄС)

Цей стандарт спрямований на збереження якості водних ресурсів і досягнення хорошого екологічного стану вод, зокрема шляхом запобігання забрудненню фосфатами та іншими шкідливими речовинами. Основною метою є зменшення як дифузного, так і точкового забруднення вод, що може потрапляти у водойми внаслідок сільськогосподарської діяльності та інших джерел.

Фермери зобов'язані дотримуватись правил використання добрив, які включають обмеження на їхнє внесення у певні періоди, а також створення буферних зон вздовж водних шляхів. Ці зони повинні ефективно запобігати стоку забруднюючих речовин, зокрема хімікатів і залишків добрив, у водні ресурси. Додатково, фермери повинні впроваджувати ефективні методи управління сільськогосподарськими відходами, щоб зменшити забруднення від них.

Для України важливо розробити та впровадити системи моніторингу якості води, створити механізми оцінки екологічного стану водних ресурсів і застосувати інструменти для зменшення забруднення. Це також включає навчання фермерів сучасним методам використання добрив, забезпечення належного зберігання гною і керування стоками. Успішне виконання цього стандарту допоможе покращити стан водних екосистем, сприяти відновленню природних гідрологічних процесів, а також забезпечити доступ до європейських ринків завдяки виконанню вимог ЄС щодо охорони водних ресурсів.

SMR 2: Директива про нітрати (91/676/ЄЕС)

Ця директива має на меті зменшення забруднення водних ресурсів нітратами, що виникає через сільськогосподарську діяльність, зокрема використання азотних добрив. Директива передбачає визначення вразливих до забруднення нітратами зон, де необхідно запроваджувати обмеження на використання азотних добрив. В таких зонах фермери повинні розробляти та впроваджувати плани управління добривами, що враховують потреби сільськогосподарських культур залежно від сезону та мінімізують надмірне використання азоту.

Одним із важливих положень директиви є заборона внесення добрив у періоди, коли є високий ризик стоку і забруднення водойм, таких як періоди інтенсивних дощів або коли ґрунт є насичений водою, замерзлий або покритий снігом. Також встановлено вимоги до будівництва та місткості резервуарів для зберігання гною, що дозволяють уникнути забруднення води від стоку або фільтрації.

Фермери мають дотримуватись вимог щодо внесення добрив на крутих схилах і поблизу водотоків, а також підтримувати систему сівозмін та враховувати кліматичні умови. Для кожної ферми повинні бути розроблені плани внесення добрив з чітким обліком та контролем, щоб не перевищувати допустимі норми внесення азоту. Встановлено обмеження на кількість гною, що може бути внесена в ґрунт, щоб запобігти забрудненню води нітратами, зокрема норма внесення не повинна перевищувати 170 кг азоту на гектар на рік.

Крім того, держави-члени повинні здійснювати моніторинг вмісту нітратів у водах, щоб визначити ступінь забруднення та коригувати програми управління добривами, якщо заходи виявляться недостатніми для досягнення поставлених цілей. В Україні аграрії повинні адаптувати ці вимоги та запровадити системи управління добривами, що забезпечать мінімізацію забруднення водних ресурсів, покращення якості води та ефективне використання ресурсів у сільському господарстві. Важливим елементом є впровадження національних програм моніторингу нітратного забруднення, що дозволить ефективно контролювати рівень забруднення та вживати необхідних заходів для його зменшення.

SMR 3: Директива про захист диких птахів (2009/147/ЄС)

Директива 2009/147/ЄС є основним правовим інструментом ЄС, спрямованим на охорону популяцій диких птахів і їх природних оселищ, що має забезпечити їх стійкість та відновлення популяцій у межах території Європейського Союзу. Вона вимагає від держав-членів вжиття конкретних заходів для збереження та відновлення біотопів для всіх видів птахів, що перебувають під охороною, і запобігання факторам, які загрожують їх існуванню.

Фермери повинні дотримуватися принципів сталого управління земельними ресурсами, зокрема уникати будь-якої сільськогосподарської діяльності, яка може завдати шкоди охоронюваним біотопам, таким як забудова, інтенсивне землевпорядкування або застосування хімічних засобів на територіях з високою природоохоронною цінністю. Це включає:

• обмеження на розорювання земель в охоронних зонах або зонах, де гніздяться або знаходяться на зимівлі рідкісні види птахів;
• створення таких територій, на яких забезпечується збереження видів птахів, що перебувають під загрозою зникнення; 
• запровадження ефективного управління цих зон з врахуванням екологічних вимог кожного конкретного виду птахів;
• збереження зон, які є важливими для гніздування, міграції та зимівлі птахів, що включає в себе проведення заходів для збереження природних водно-болотних угідь;
• забороняється застосування хімічних засобів або інші агресивні методи обробки земель, що можуть порушити природні процеси в цих місцях.

Особливу увагу слід приділяти збереженню водно-болотних угідь та запобіганню їхній деградації. Фермери та власники земель, які знаходяться на територіях, важливих для птахів, повинні дотримуватися вимог, що стосуються управління цими територіями. Це може включати в себе створення біотопів для птахів, забезпечення відсутності загрози від господарської діяльності, а також використання агротехнічних практик, які підтримують екологічну рівновагу.

В Україні важливо не лише створювати механізми для захисту цих територій, але й надавати інформацію фермерам про важливість таких заходів для збереження природного середовища. В Україні впровадження цього стандарту потребує активної роботи над визначенням природоохоронних зон, які можуть включати національні природні парки, резервати та інші природоохоронні території. Крім того, слід розвивати систему моніторингу, щоб забезпечити належний захист і управління природними територіями, а також розробити програми для навчання фермерів щодо сталого використання земель і дотримання європейських стандартів охорони птахів та їхніх біотопів.

SMR 4: Директива про природні оселища (92/43/ЄЕС)

Метою цієї директиви є збереження природних оселищ і видів, які є частиною екосистем із високою природоохоронною цінністю. Директива вимагає від держав-членів вживати необхідні заходи для охорони спеціальних територій збереження, зокрема через розробку планів управління та інтеграцію їх у загальні плани розвитку.

Фермери повинні уникати сільськогосподарської діяльності, яка може завдати шкоди екологічно важливим територіям, зокрема, забороняється оранка земель у природоохоронних зонах, а також обмежується використання хімічних засобів, які можуть негативно вплинути на флору та фауну. На цих територіях дозволяється лише екологічно безпечна діяльність, що відповідає вимогам збереження природних середовищ і видів. Це включає вживання відповідних законодавчих, адміністративних та договірних заходів, спрямованих на підтримку екологічних вимог природних середовищ, зокрема для видів, зазначених у Додатках I і II директиви, таких як прибережні та внутрішні дюни, водно-болотні угіддя та інші природні середовища з високою біорізноманітністю.

В Україні впровадження цього стандарту потребує визначення природоохоронних зон і створення ефективних механізмів їхнього захисту. Важливо також навчати фермерів, як ефективно працювати в таких умовах, зберігаючи баланс між сільськогосподарською діяльністю та охороною природних ресурсів.

SMR 5: Регламент 178/2002 (Безпека харчових продуктів)

Цей стандарт встановлює загальні вимоги до безпеки харчових продуктів та кормів відповідно до Регламенту (ЄС) 178/2002. Він зобов’язує усіх операторів харчового ланцюга, включаючи фермерів, переробників і дистриб’юторів, забезпечувати відповідність продукції вимогам безпеки на всіх етапах виробництва, переробки та реалізації.

Простежуваність продукції є однією з основних вимог, що дозволяє контролювати її якість і походження на всіх етапах ланцюга постачання. Харчові продукти, що можуть становити ризик для здоров'я людини, не можуть бути введені в обіг, а у разі виявлення небезпечної продукції оператори харчового бізнесу зобов’язані вилучити її з ринку та повідомити компетентні органи, при цьому, відповідальність за дотримання вимог покладається безпосередньо на всіх учасників харчового ланцюга.

В Україні необхідно вдосконалити системи моніторингу якості продукції та посилити контроль за дотриманням санітарних норм у сфері харчового виробництва.

SMR 6: Директива про заборону гормональних речовин у тваринництві (96/22/ЄС)

Директива забороняє використання гормональних, тиростатичних речовин та бета-агоністів для стимуляції росту тварин або підвищення продуктивності, оскільки їхнє застосування може становити загрозу для здоров'я споживачів.

Фермери зобов’язані дотримуватися правил використання ветеринарних препаратів, забезпечуючи, щоб продукція тваринництва не містила заборонених речовин і відповідала вимогам безпеки харчових продуктів. Використання цих речовин дозволяється лише для лікувальних або зоотехнічних цілей під суворим контролем ветеринарного спеціаліста. Для терапевтичного застосування дозволені певні гормони, такі як тестостерон і прогестерон, які можуть вводитися лише ін'єкційно або у вигляді спеціальних імплантів для лікування яєчникових дисфункцій. У виняткових випадках бета-агоністи можуть застосовуватися для полегшення отелення у великої рогатої худоби. Усі випадки використання таких речовин повинні бути зареєстровані ветеринаром, із зазначенням типу препарату, дати та ідентифікації тварини.

Директива також забороняє виробництво, постачання, продаж і введення в обіг заборонених речовин, якщо вони призначені для стимуляції росту або будь-яких інших неприродних змін у тваринництві. Для забезпечення відповідності стандарту фермери не можуть тримати чи використовувати ветеринарні препарати, що містять бета-агоністи, якщо вони призначені для стимуляції продуктивності.

В Україні необхідно створити ефективну систему моніторингу використання гормональних препаратів у тваринництві, посилити контроль за їхнім застосуванням та забезпечити відповідальність за порушення вимог. Запровадження механізмів простежуваності та регулярних перевірок відповідності сприятиме гармонізації з європейськими нормами та захисту здоров’я споживачів.

SMR 7: Регламент 1107/2009 (Використання засобів захисту рослин)

Регламент встановлює правила належного використання засобів захисту рослин з метою мінімізації ризиків для здоров'я людини, тварин і довкілля. Фермери повинні застосовувати пестициди відповідно до принципів належної практики захисту рослин та дотримуватись інструкцій щодо дозування, часу застосування та умов використання, зазначених у реєстраційних дозволах.

Використання пестицидів повинно відповідати принципам інтегрованого захисту рослин (IPM), які включають зниження залежності від хімічних засобів та застосування альтернативних методів боротьби зі шкідниками. Це передбачено Директивою 2009/128/ЄС, яка зобов’язує фермерів запроваджувати сталі методи агровиробництва та раціонально використовувати хімічні засоби.

В Україні необхідно створити ефективну систему моніторингу дотримання вимог щодо використання пестицидів, розробити прозорі механізми контролю та впровадити навчальні програми для фермерів щодо безпечного та раціонального використання засобів захисту рослин. Дотримання цих стандартів сприятиме зменшенню забруднення ґрунтів і води, підвищенню екологічної безпеки та гармонізації із законодавством ЄС.

SMR 8: Директива 2009/128/ЄС (Стале використання пестицидів)

Директива спрямована на зменшення негативного впливу пестицидів на здоров’я людини, тварин та довкілля через інтегрований захист рослин (IPM). Фермери повинні мінімізувати використання хімічних засобів, застосовуючи альтернативні методи боротьби зі шкідниками, такі як біологічний захист рослин, і лише використовувати хімію, коли це необхідно.

Передбачено навчання фермерів сталим практикам використання пестицидів та впровадження систем контролю за зберіганням і утилізацією пестицидів для запобігання їхньому забрудненню навколишнього середовища.

В Україні необхідно створити законодавчі механізми, які підтримують інтегрований захист рослин, регулюють застосування пестицидів, обмежують їхнє надмірне використання і забезпечують контроль за їхнім використанням відповідно до стандартів ЄС.

SMR 9: Директива 2008/119/ЄС (Добробут телят)

Директива 2008/119/ЄС встановлює мінімальні стандарти для утримання телят, зокрема щодо забезпечення достатнього простору для руху тварин, доступу до води та якісного корму. Вона забороняє утримання телят у тісних стійлах, що обмежують їхню рухливість, і вимагає використання індивідуальних вольєрів з перфорованими стінами, що дозволяють телятам мати тактильний і зоровий контакт з іншими тваринами.

Після восьмитижневого віку телят не можна утримувати в індивідуальних вольєрах без ветеринарних показань. Особлива увага приділяється також забезпеченню природного освітлення та вентиляції в приміщеннях, що значно покращує умови утримання і сприяє добробуту телят.

Вимоги до мінімального простору для телят, що утримуються групами, включають:

• не менше 1,5 м² для телят з живою вагою менше 150 кг,
• 1,7 м² для телят з вагою від 150 кг до 220 кг
• 1,8 м² для телят з вагою 220 кг і більше.

Для забезпечення дотримання міжнародних стандартів та покращення добробуту тварин в Україні необхідно створити систему контролю за умовами утримання телят.

SMR 10: Директива 2008/120/ЄС (Добробут свиней)

Ця директива встановлює мінімальні стандарти для утримання свиней, щоб забезпечити їхній добробут, зокрема через належні умови утримання, харчування, рухливості та збереження їхнього природного середовища. Фермери зобов’язані забезпечити свиням достатній простір для нормального розвитку і руху, що включає відповідний доступ до води та якісного корму.

Згідно з директивою, для свиней, що утримуються групами, мінімальний простір для кожної свині залежить від її живої ваги.

• для свиней, що важать до 10 кг, площа має становити не менше 0,15 м²,
• для свиней вагою до 20 кг — 0,20 м²,
• для свиней вагою до 30 кг — 0,30 м², і так далі, поступово збільшуючи площу до 1,00 м² для свиней вагою понад 110 кг.

Для свиноматок після осіменіння площа становить не менше 1,64 м², а для свиноматок — 2,25 м². У разі, якщо в групі менше шести свиноматок, площу слід збільшити на 10%, а у разі групи більше 40 тварин — зменшити на 10%.

Щодо підлоги, для свиноматок після осіменіння та вагітних свиноматок певна частина площі повинна бути тверда, що становить не менше 0,95 м² для свиноматок після осіменіння та 1,3 м² для вагітних свиноматок. Бетонні решітки повинні відповідати суворим вимогам щодо розмірів отворів та ширини решіт для кожного виду свиней: для поросят — не більше 11 мм, для свиней на відгодівлі — не більше 18 мм, а для свиноматок — не більше 20 мм.

Згідно з директивою, з 1 січня 2006 року забороняється використання пристроїв для прив'язування свиноматок і свиней, що покращує їхній добробут. Свиноматки повинні утримуватися в групах після осіменіння, за винятком випадків, коли вони утримуються на господарствах з менш ніж 10 свиноматками, де вони можуть утримуватись індивідуально з можливістю легко повертатися.

Для свиноматок і свиней після осіменіння, а також вагітних свиноматок передбачено постійний доступ до маніпуляційних матеріалів, що дозволяє тваринам проявляти свою природну поведінку, зокрема гризти та рити. Це важливо для забезпечення їхнього психологічного здоров’я.

Що стосується харчування, то свиноматки повинні отримувати достатньо їжі, щоб уникнути конкуренції за корм.

Свині, що проявляють агресивну поведінку, постраждали від інших свиней або хворі, можуть бути тимчасово переведені в індивідуальні вольєри, що дозволяє їм відновлюватися, але за умови, що вольєр дозволяє тварині легко повертатися.

Для нових або реконструйованих господарств з 1 січня 2003 року встановлені вимоги щодо площі, підлогових покриттів та утримання свиней, які повинні відповідати умовам, визначеним директивою. Додатково має бути забезпечено, щоб умови утримання свиней відповідали загальним положенням, викладеним у Додатку I цієї директиви, що включає технічні вимоги та інші умови щодо захисту свиней на фермах.

В Україні необхідно реалізувати ці вимоги, щоб гарантувати належний рівень добробуту свиней і відповідність міжнародним стандартам.

SMR 11: Директива 98/58/ЄС (Добробут усіх сільськогосподарських тварин)

Ця директива регулює загальні умови утримання тварин, які використовуються в сільському господарстві, з метою забезпечення їхнього добробуту та запобігання стражданням. Вона зобов'язує фермерів створювати умови, що відповідають фізіологічним і етологічним потребам тварин, зокрема надаючи доступ до свіжого повітря, води та якісного корму. Тварини повинні утримуватись в таких умовах, що дозволяють їм рухатися, відпочивати, проявляти природну поведінку, без обмежень, які можуть викликати страждання чи травми.

Фермери зобов’язані забезпечувати тваринам належний ветеринарний догляд, а також профілактичні заходи для попередження захворювань та надання їм необхідної медичної допомоги.  Особливу увагу директива приділяє збереженню здоров’я тварин та недопущенню жорстокого поводження. Забороняється проведення таких процедур, як купіювання хвостів або інші болісні операції, якщо вони не є абсолютно необхідними з медичних причин.

Утримання тварин в умовах, що призводять до обмеження їх рухів або спричиняють стрес, заборонено. Тварини не повинні бути піддані штучному обмеженню їхнього простору чи поведінки, що може завдати їм страждання або травм.

Директива також вимагає, щоб тварини мали постійний доступ до матеріалів для маніпуляцій, що дозволяють їм здійснювати природні поведінкові дії, такі як гризіння або риття ґрунту, що є важливим для їхнього психічного здоров'я.

З метою забезпечення ефективного догляду за тваринами, персонал фермерських господарств повинен мати необхідні знання, навички та професійну кваліфікацію для догляду за тваринами, а також проходити відповідне навчання.

Потрібно встановити системи моніторингу добробуту тварин, що включають регулярні перевірки їхнього здоров’я та благополуччя, зокрема через належну інспекцію тварин. Усі необхідні записи, такі як лікування, смертність та інші дані, повинні вестися та зберігатися протягом не менше трьох років.

Конструкція приміщень для тварин також є важливою частиною директиви. Матеріали, що використовуються для будівництва житлових приміщень для тварин, повинні бути безпечними для них і забезпечувати можливість легкого очищення і дезінфекції. Повітряний обмін, температура та вологість повинні бути підтримувані в межах, що не завдають шкоди тваринам.

В Україні важливо запровадити правила та механізми моніторингу добробуту тварин, щоб забезпечити належне виконання цих вимог і гарантувати захист тварин відповідно до стандартів ЄС. Це включає в себе не лише створення належних умов утримання, а й постійну інспекцію та навчання фермерів, щоб забезпечити високий рівень добробуту тварин на фермах.

GAEC: Стандарти належного сільськогосподарського та екологічного стану

GAEC 1: Збереження постійних пасовищ

GAEC 1 спрямований на збереження частки постійних пасовищ у співвідношенні до загальної площі сільськогосподарських земель. Це запобігає перетворенню пасовищ на орні землі, що сприяє збереженню вуглецевих запасів у ґрунті та запобіганню ерозії.

Постійні пасовища відіграють важливу роль у підтримці біорізноманіття, оскільки вони є місцем існування багатьох видів рослин і тварин. Крім того, вони сприяють регуляції водного режиму та зменшують ризик повеней. Фермери повинні дотримуватися встановлених обмежень на зміну цільового призначення таких земель.

Для України впровадження цього стандарту передбачає створення систем моніторингу стану пасовищ і підтримку фермерів, які займаються випасом худоби. Це також сприятиме збереженню традиційних сільськогосподарських практик.

GAEC 2: Захист торфовищ і вологих земель

Захист торфовищ є важливим для зменшення викидів вуглецю та збереження природних екосистем. Торфовища та вологі зони є важливими для збереження біорізноманіття, адже вони забезпечують середовище існування багатьох рідкісних видів рослин і тварин. Осушення торфовищ спричиняє значні викиди парникових газів, що негативно впливає на зміну клімату.

Фермери повинні уникати осушення таких земель і забезпечувати їхнє належне управління, наприклад, через зменшення інтенсивності використання.

В Україні необхідно визначити вразливі території та створити механізми їхнього захисту й відновлення. Особливу увагу слід приділяти екологічному моніторингу та адаптації аграрних практик до умов вологих зон. Це дозволить зберегти природні ресурси для майбутніх поколінь.

GAEC 3: Заборона спалювання стерні

Цей стандарт забороняє спалювання стерні та рослинних залишків на полях, оскільки це призводить до втрати органічної речовини в ґрунті та значних викидів парникових газів. Спалювання також спричиняє локальне забруднення повітря, що негативно впливає на здоров’я людей і екосистеми.

Фермери повинні використовувати альтернативні методи утилізації залишків, такі як мульчування або переробка на компост.

В Україні спалювання стерні є поширеною практикою, яка потребує суворішого контролю з боку держави. Дотримання цього стандарту сприятиме покращенню якості ґрунтів, зменшенню забруднення повітря та збільшенню кількості органічної речовини в ґрунті. Це також допоможе адаптувати сільське господарство до викликів зміни клімату.

GAEC 4: Буферні зони уздовж водойм

Буферні зони мінімальною шириною 3 метри мають бути створені вздовж річок, озер і каналів. На цих територіях заборонено використання пестицидів і добрив, щоб запобігти їхньому потраплянню у водні об'єкти.

В Україні важливо ідентифікувати ділянки, які потребують впровадження цього стандарту, та створити стимули для фермерів, які дотримуються цих вимог. Додаткові екосистемні послуги, які надають буферні зони, включають зменшення ризику повеней та поліпшення якості питної води. Ефективне впровадження цього стандарту сприятиме збереженню водних ресурсів і поліпшенню екологічного стану агроландшафтів.

GAEC 5: Управління обробітком ґрунту для зменшення ризику деградації та ерозії

Цей стандарт спрямований на мінімізацію ерозії ґрунтів та захист родючого шару через відповідні методи обробітку. Фермери повинні застосовувати практики, які зменшують втрату ґрунту, особливо на ділянках із нахилом.

Ерозія ґрунтів є серйозною проблемою в багатьох регіонах України, особливо в зонах із гірським і горбистим рельєфом. Виконання цього стандарту допоможе зберегти родючість земель і зменшити забруднення водойм, спричинене змивом ґрунтових часток. Крім того, ефективне управління обробітком ґрунту сприяє кращому утриманню вологи у ґрунті, що є важливим для посушливих регіонів. 

GAEC 6: Мінімальне покриття ґрунтів

Фермери повинні забезпечувати покриття ґрунтів у періоди, коли вони є найбільш вразливими до ерозії, наприклад, під час сильних дощів або вітру або в період міжсезоння, після збирання врожаю або в регіонах із високим ризиком ерозії тощо. Покриття може забезпечуватися через використання покривних культур, зокрема, люцерни або багаторічних трав, або залишення рослинних залишків на полі, що є частиною розширених агротехнічних практик. Це допомагає запобігти втраті родючого шару ґрунту, покращити його структуру та зменшити забруднення водойм.

В Україні цей стандарт має особливе значення для регіонів, де ґрунти піддаються інтенсивному обробітку. Використання покривних культур також сприяє збагаченню ґрунтів органічною речовиною та зменшує залежність від добрив. Крім того, цей підхід підвищує утримання вологи у ґрунті, що є критичним у посушливих умовах. Стандарт сприяє збереженню довгострокової продуктивності ґрунтів.

GAEC 7: Ротація культур

Ротація культур передбачає регулярну зміну рослин, які вирощуються на одному полі, щоб зменшити ризик виснаження ґрунтів і поширення шкідників. Це забезпечує збереження родючості ґрунту, оскільки різні культури мають різні потреби в поживних речовинах.

В Україні проблема монокультурного вирощування, особливо пшениці чи кукурудзи, створює ризик деградації ґрунтів. Впровадження ротації допоможе підтримувати баланс поживних речовин і зменшити витрати на хімічні засоби захисту рослин. Крім того, це сприяє кращій адаптації сільського господарства до зміни клімату. Стандарт також враховує можливість використання практик диверсифікації культур.

GAEC 8: Збереження ландшафтних елементів

До ландшафтних елементів належать дерева, живоплоти, ставки, кам’яні огорожі та інші природні об’єкти, що відіграють важливу роль у збереженні біорізноманіття. Вони створюють середовище для диких тварин, птахів та комах-запилювачів, сприяючи підтримці екологічної рівноваги. Крім того, такі елементи допомагають зменшити ерозію ґрунтів, сприяють утриманню вологи, покращують якість води через природну фільтрацію та захищають територію від сильного вітру.

В Україні впровадження цього стандарту потребує освітніх програм для фермерів щодо важливості ландшафтних елементів, розробки національних норм щодо строків заборони їхньої вирубки, а також можливих заходів боротьби з інвазивними видами, які можуть загрожувати місцевій екосистемі. Крім екологічних переваг, збереження природних ландшафтів може підвищити туристичну привабливість регіонів і сприяти сталому розвитку аграрного сектору.

GAEC 9: Захист пасовищ у зонах Natura 2000

Natura 2000 — це мережа природоохоронних зон у Європейському Союзі, створена для збереження рідкісних видів та їхніх природних оселищ відповідно до Директиви 92/43/ЄЕС про середовища існування та Директиви 2009/147/ЄС про птахів. GAEC 9 забороняє оранку або зміну цільового призначення постійних пасовищ, визначених як екологічно чутливі на цих територіях. Це забезпечує стабільність екосистем, запобігає деградації ґрунтів, зменшує викиди вуглецю та підтримує середовище існування для рідкісних видів флори і фауни.

Фермери, які ведуть господарську діяльність у зонах Natura 2000, повинні дотримуватися вимог щодо збереження природних пасовищ, уникаючи їхнього розорювання або перетворення на інші типи сільськогосподарських угідь.

В Україні розширення природоохоронних територій, що відповідають стандартам Natura 2000, є важливим елементом екологічної політики. Біосферні заповідники, національні парки та заказники виконують подібну функцію, сприяючи збереженню природного середовища та біорізноманіття. Визначення екологічно чутливих пасовищ, впровадження механізмів їхнього захисту та посилення контролю за їхнім використанням дозволить адаптувати національну природоохоронну політику до європейських стандартів. Захист пасовищ сприятиме збереженню біорізноманіття, покращенню екологічної ситуації в сільських регіонах та пом’якшенню наслідків зміни клімату.

SMR та GAEC є ключовими елементами, які визначають обов’язкові вимоги для фермерів у рамках Спільної аграрної політики ЄС

Ці стандарти спрямовані на збереження природних ресурсів, покращення екологічної ситуації та забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Вони не лише формують основу для отримання фінансової підтримки, але й виступають інструментом досягнення кліматичних цілей та підвищення якості життя у сільських регіонах.

Для України, яка прагне інтеграції до європейського ринку, адаптація до цих стандартів є необхідною умовою. Виконання вимог SMR і GAEC забезпечить відповідність українських фермерських господарств нормам ЄС, сприятиме покращенню конкурентоспроможності продукції на міжнародному ринку та залученню інвестицій у сільське господарство.

Впровадження цих стандартів потребує активної державної підтримки, створення ефективних механізмів моніторингу та навчання фермерів сучасним аграрним практикам. Це дозволить не лише виконати вимоги європейського законодавства, але й покращити екологічний стан регіонів, зберегти біорізноманіття та забезпечити сталий розвиток аграрного сектору України. Дотримання SMR та GAEC — це крок до модернізації українського сільського господарства та його інтеграції у європейську спільноту.