Ми йдемо м’якшим шляхом, оскільки це доволі складний процес, який потім може призвести до здорожчання продуктів, а ми цього не хочемо. І наші партнери-фермери почали виконувати вимоги EUDR, тому особливих проблем не вбачаємо, ми до цього готові.
Вимоги регламенту ЄС про запобігання вирубуванню лісів — EUDR — набувають чинності 30 грудня 2025 року. Сфера його застосування охоплює продукцію, сировинну чи перероблену, виготовлену з ВРХ, какао, кави, олійної пальми, каучуку, сої або деревини. Наскільки український агросектор може забезпечити вимоги нових регуляцій — говорили провідні фахівці на конференції Grain Ukraine.
За словами комерційного директора переробної корпорації ADM Олексія Кособокова, Україна може легко виконати вимоги EUDR. До того ж наша країна потрапила до категорії низького ризику щодо запровадження нових регуляцій.
Ми йдемо м’якшим шляхом, оскільки це доволі складний процес, який потім може призвести до здорожчання продуктів, а ми цього не хочемо. І наші партнери-фермери почали виконувати вимоги EUDR, тому особливих проблем не вбачаємо, ми до цього готові.
У регуляції EUDR йдеться про те, що, наприклад, жодна тонна сої не може бути завезена на територію ЄС, якщо не було доведено, що на полях, де вона вирощувалась, не було нелегального знеліснення.
Україна минулого сезону вивезла більше 40% сої до Європейського Союзу з усього обсягу врожаю культури (6 млн т). Якщо українські виробники хочуть продавати свою продукцію на найкращі ринки, то мають виконувати зазначені вимоги.
У сезоні 2024-2025 українська соя також багато експортувалася до Пакистану. Але всі учасники ринку розуміють, що, ймовірно, цього ринку для української не ГМ-сої не буде. Так, буде Туреччина, інші контейнерні постачання, Китай, але масовості не буде, оскільки ми виробляємо 6 млн т, і приблизно кожного року ці обсяги будуть сталими. Це серйозні обсяги, які потрібно кудись експортувати.
До того ж Україна конкурує на європейському ринку з Бразилією.
«Я не вірю, що Європейський Союз зможе вийти на якісь знакові обсяги, тому нам потрібно перемогти в конкуренції з Бразилією. Поки що ми це досить успішно робимо, і варто зважати, що Бразилія отримала статус країни середнього ризику, а Україна — низького щодо впровадження вимог EUDR», — зазначає Андрій Шафран.
Є низка проблем із EUDR: зокрема, програмного забезпечення для належної простежуваності чи підтвердження вимог регламенту не існує, або воно працює некоректно. Відповідно, ЄС і покупці повинні за 6-7 місяців бути готовими підтверджувати усі вимоги EUDR — від геолокації полів до відсутності вирубування саме на цих полях.
Думаю, що це ризик, покупці не будуть готові. Адже буде два сценарії: або такі вимоги, яких ніхто не зможе виконати, або ж формальні вимоги, і всі до цього прийдуть. Але ринок не ГМ-сої має преміальність. Цього року в певні періоди премія становила приблизно $100.
Я думаю, що треба дати вільному ринку, який у нас в Україні, самому себе сформувати за таких умов. Це все буде вирішено не як окрема доплата за EUDR, а просто відображатиметься в ціні товару. Наприклад, $100 премії за не ГМ-сою — це вже пристойна доплата.
Питання премій дуже дискусійне. У 2023 році цієї премії не було. Але, оскільки EUDR-регуляція щороку відтерміновується та викликає попит, відповідно, цей попит стимулює збільшення преміальності, тобто премія буде. Чи у розмірі $10, чи $100, але покупець у Європі змушений буде платити за додаткові вимоги.
Ми розуміємо, що все-таки Європа — це преміальний ринок, але там немає попиту на 10-20 млн т на рік саме не ГМ-сої, ринок лімітований. І тут усе залежатиме від пропозиції — скільки Україна дасть цієї пропозиції саме на не ГМ-сою, з підтвердженими вимогами EUDR, і скільки цієї сої дасть Бразилія. Відповідно, ринок сам себе збалансує, адже якщо пропозиція переважатиме, то премія буде скорочуватися.
Відповідно, компанія так і будує свою стратегію продажів, вона сконцентрована на заході України та фокусується на залізничних перевезеннях всередині Європи. І це, напевно, та конкурентна перевага, на яку сподіваються і яку збалансують маржинальністю. Якщо маржинальність у портах краща, то фокусуються більше на порти, де фрахт йде вгору. Але поки що відмічають, що він лише прямує вниз, тоді компанія переключається на західний кордон, де має річні контракти з партнерами в Європі.
Якщо говорити про регуляцію регламенту EUDR, я б її поділив: по-перше — питання простежуваності від поля до порту, по-друге — легальність. Паралельні процеси — частина однієї регуляції, одного регламенту.
Щодо легальності, то всі контрагенти від використання земельних ділянок до будь-яких відносин із будь-якими контролюючими органами мають бути в легальній площині згідно з регуляцією EUDR. Тобто це означає, що кінцевий оператор, який буде експортером продукції до ЄС, зобов'язаний перевірити весь ланцюг. Крім того, він буде подавати декларацію належної обачності. Вона подається на платформі європейської регуляції.
«У тестовому режимі платформа вже є, але наразі вона ще не функціонує. Буде так, що всіх контрагентів необхідно перевіряти на належність у правовій площині відповідно до законодавства країни, яка експортує продукцію до ЄС», — розповідає Ігор Лісецький.
Як це буде виглядати в договірних відносинах, у МХП розглядали декілька варіантів. Одна модель — це формування так званих додатків до певних типів контрактів із виробниками, елеваторними потужностями чи переробними. Відповідно, з трейдерами працює інший формат, адже на кожному етапі є вимоги до певного пакету документів, які просто нашаровуються, й у кінцевому результаті оператор, який ввозить продукцію в ЄС, подає всі належні документи згідно з декларацією обачності.
Крім того, регламент EUDR — не лише про сою, а про будь-яку переробку сої та соєвих продуктів. Тому це досить складний процес. Європейські партнери не дарма відкладали його на цілий рік. Експерти вважають, що наразі буде або спрощення норм, або, можливо, знову призупинення.
Додатково ми також оцінювали ризики. Наразі ця історія не пропрацьована, але ми розглянули варіант страхування ризиків за EUDR, зважаючи на значну санкцію за даною регуляцією. Наразі EUDR ще не працює. Рівень санкцій становить 4% від річного обороту на ринку ЄС. Тобто компанія, яка є оператором, ввозить продукцію на європейський ринок, може отримати таку максимальну межу штрафу. Звісно, можливо, відсоток буде меншим.
Згідно з регуляцією, вся відповідальність покладається на оператора. З іншого боку, EU-дані надає фермер, за простежуваність відповідає елеватор, передає та збирає всю інформацію трейдер. Увесь ланцюг — це передання ризику та його збільшення від ланки до ланки.
Я бачу лише договірний характер. Тобто якщо говорити про регламент EUDR, то повністю вся відповідальність лежить на операторах. Регуляція не розмежовує будь-які зони відповідальності на когось іншого. Тобто оператор має провести аудит, перевірити, і у випадку виявлення порушень після 2021 року, відповідно, всю продукцію не має права ввозити на територію ЄС. Якщо він це робить, то на свій страх і ризик.
На кожному етапі необхідно сформувати договірні відносини, пояснює юрисконсульт, потрібно вказувати межу відповідальності згідно з контрактними умовами.
Загалом цифровізація аграрного сектору випереджає усі інші сектори в Україні. У своїй роботі ми завжди керуємося тим принципом, що будь-яку інформацію, якщо її покласти на цифру й автоматизувати, можна обробляти досить швидко та якісно. Якщо говорити з погляду ІТ-інфраструктури України, в аграрному секторі є певний тренд: спочатку щось змінюється у виробництві, в логістиці, а потім за цим йде рішення.
У SmartFarming є параметр — 100% простежуваність від поля до складу в ЄС, і це може дозволити собі сьогодні лише великий гравець ринку, який має досвід роботи за кордоном, працює з партнерами, знає, як оцифровувати процеси. Але в Україні велика кількість малого та середнього бізнесу, й серед них є хороші гравці ринку, які можуть дати фору великому гравцеві. Проте здебільшого це люди, яким слід пояснювати, навіщо потрібні такі параметри. Тому це все накладає відбиток. Другий момент — уніфікація даних, які в Україні не уніфіковані.
Експерти переконані, що у процесі адаптації до EUDR участь має брати не лише агроринок, а й держава. Важливо, аби вона відігравала ключову роль у нормалізації обміну земельних ділянок, легалізації всього процесу, уніфікувала дані та забезпечила їхню прозорість.
Вікторія Полевик, AgroPortal.ua

На Kyiv Food and Wine Festival сировари продали 1,5 тони сиру

У США відроджують старі сорти яблук на тлі домінування кількох популярних різновидів

На Вінниччині вирощують декоративні гарбузи для геловінського декору

Коли в сівозміні переважають культури, які уражуються спільними хворобами, контролювати склеротиніоз стає складніше. За ураження посівів цієї хворобою втрати майбутнього врожаю можуть сягати до 80%.

Екстремальні погодні виклики не стали на заваді щедрому урожаю яблук: в окремих регіонах урожайність зросла майже на 20%. Водночас безпекова криза фактично переорієнтувала експорт на західні сухопутні кордони та порти ЄС.

Холдинг МХП у червні придбав компанію Payan Hermanos (Іспанія) та отримав контроль над підприємством Incusur (Іспанія).

У процесі сільськогосподарського використання з часом відбувається виснаження ґрунту, а оскільки цей ресурс обмежений, відновлення родючості повністю залежить від правильної роботи з ним. Українські аграрії дедалі частіше залучають у своїх практиках методи покращення стану ґрунту: зменшують інтенсивність обробітку, висівають покривні культури, вносять органічні добрива та використовують біопрепарати.

Компанія Archer Daniels Midland (ADM) відкриває у китайському Тяньцзіні завод із виробництва кормів для вирощування риби та креветок.

Сезон 2026/27 показав, що для українського зернового експорту головним обмеженням дедалі частіше стає не ціна товару, а здатність фізично, безпечно і вчасно доставити його покупцеві. Велика Одеса залишається незамінною для великих суднових партій, але працює під постійним воєнним ризиком. Дунай, який із 2022 року став страховим маршрутом, має власні фізичні та операційні обмеження. У результаті ринок одночасно стикається з дорожчим фрахтом, чергами на Сулінському каналі, нестачею передбачуваності, дорожчим оборотним капіталом і необхідністю постійно тримати резервний маршрут.

Україна у 2050 році - це виробництво продукції з високою доданою вартістю, технологічність, стабільний експорт і повна інтеграція до європейського ринку.

Amazone та CultiWise укладають стратегічне партнерство, щоб зробити цифрове землеробство (smart farming) більш зручним, економічно ефективним і перспективним для фермерів.