Дивитися ширше: на чому зосередитись агробізнесу в процесі євроінтеграції

Вже у червні завершується дія автономних торговельних заходів, які надають Україні пільговий доступ до ринку ЄС. За словами генерального директора асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Олега Хоменка, є лише три варіанти розвитку подій. 

1. Продовження дії автономних торговельних заходів ще на рік або кілька років. Втім, для бізнесу така ситуація не є передбачуваною. 
2. Повернення до умов 2021 року, що коштуватиме українським виробникам понад $3 млрд.
3. Виконання статті 29 Угоди про асоціацію, яка передбачає прогнозовану торгівлю на 5-10 років за умови впровадження реформ і європейських стандартів у сферах захисту рослин, безпеки харчових продуктів і добробуту тварин. 

«Наразі ніхто достеменно не знає, як розвиватиметься ситуація в червні. УКАБ має офіс у Брюсселі, де постійно ведемо переговори з представниками ЄС, щоб захистити інтереси українського агросектору», — зазначає Олег Хоменко. 

Зовсім скоро європейський комісар з питань сільського господарства Крістоф Гансен представить нову концепцію розвитку сільського господарства в Європейському Союзі. Серед змін є ініціатива щодо приведення стандартів для імпортованої сільськогосподарської та харчової продукції до того ж рівня стандартів і вимог, які діють для внутрішніх виробників у межах ЄС.

«Насамперед йдеться про використання пестицидів, а також, наприклад, про добробут і гуманне ставлення до тварин. Це означає, що вже у 2026 році ми, можливо, побачимо нові зміни для всіх компаній, які хочуть експортувати свою продукцію до ЄС. Ці компанії будуть зобов’язані відповідати найвищим можливим стандартам, які діють на території євроспільноти. Складно сказати, добре це чи погано: побачимо, наскільки ефективно це буде реалізовано на практиці», — коментує керівниця напряму сільськогосподарської та продовольчої безпеки Ukraine Facility Platform Ольга Трофімцева.

На її переконання, всі зациклюються лише на проблемних питаннях, таких як, наприклад, торгівля м’ясом птиці, й не дивляться ширше, не мислять поза звичними межами. 

Натомість Україна пропонує набагато більше позитивних можливостей для Європейського Союзу, зокрема у сфері продовольчої безпеки, а також у контексті стратегічної автономії, що наразі є одним із пріоритетів ЄС. 

У 2007 році, коли Румунія приєдналася до ЄС, урожайність пшениці складала 2 т/га, розповідає засновник AGRIColumn Цезар Георг. Сьогодні Румунія є першим експортером пшениці та ячменю серед європейських країн. Тобто аграрний сектор отримав певні вигоди — інновації, технології, інвестиції. Сьогодні в Румунії вже друге покоління фермерів має доступ до технологій та переваг членства в ЄС.

«Україна повинна зробити подібні кроки, але варто розуміти, що слід почати з самого низу, з основ — подолати бюрократію, корупцію, вирішити проблему фальсифікованої продукції, узгодити всі ці питання та поступово рухатися вперед. Адже, зрештою, конкуренція — це прогрес. Я радий бачити Україну в Європейському Союзі, принаймні сьогодні. Усі будуть у рівних умовах. Основна проблема французьких та інших фермерів полягає в тому, що немає субсидій, оскільки ЄС не має коштів, щоб субсидіювати Україну з її 32 млн га землі, і це є проблемою», — вважає Цезар Георге.

Переважна більшість господарств Польщі — це малі ферми, які через зростання заробітних плат і цін на енергію не можуть бути  ефективними та прибутковими. Основна проблема — відсутність рентабельності. 

Невиконавчий директор ІМК, генеральний директор InnerValue Анджей Шурек розповідає, що з польськими фермерами дуже важко обговорювати питання рентабельності, оскільки для них це радше стиль життя, а не бізнес. 

«Складно вести діалог, коли Україна намагається оперувати цифрами, а польська сторона апелює до емоцій, особливо з огляду на те, що цього року в Польщі відбуваються вибори, і це значно ускладнює ситуацію. Водночас потрібно розуміти, що польські компанії, зокрема харчові, також страждають від блокад і протестів, адже частина з них переробляє українську сировину, а також отримує прибуток від транспортування українського зерна та інших продуктів. Логістичні та інтермодальні компанії також зазнають збитків від цієї ситуації», — зазначає Анджей Шурек.

Тому важливо, щоб фермери зрозуміли, що не можна вести діяльність без чіткого операційного плану. Потрібно враховувати прямі й непрямі витрати, не покладаючись на сприятливу погоду, створювати бізнес-плани та продумувати процес реалізації продукції. 

Розуміння тонкощів аграрних ринків є ключовим для ухвалення зважених рішень. Йдеться не лише про баланс попиту та пропозиції, а й про вміння передбачати зміни та швидко адаптуватися. Український бізнес почав активно розвивати виробництво біометану, адже є потенціал, сировина й потреба, особливо для енергетичної стійкості бізнесу. 

Одним із прикладів розвитку цього напряму є Березанська філія Української молочної компанії, де утримується 4000 голів. За словами директора філії Дмитра Радченка, біогазова станція для таких масштабів ферми просто необхідна, адже щодня переробляється близько 370 кубометрів рідкого гною з концентрацією сухої речовини 5-10%. 

«Це дуже вигідно для управління відходами. У нас 12 тис. га землі, і біогаз для нас — справжній скарб. Під час енергетичної кризи це стало для нас рятівним колом», — пояснює Дмитро Радченко.

Крім вигоди для бізнесу, біогаз і загалом тема відновлюваних джерел енергії є одним із важливих аспектів для України на її шляху до Євросоюзу. Сьогодні вже дві українські компанії розпочали експорт біогазу до ЄС, що є значним кроком для вітчизняного агробізнесу. Адже це той самий зв’язок між сільським господарством, енергетикою, продовольством та іншими сферами. 

Єлизавета Котенко, AgroPortal.ua