12,4 млн українців (включно з неповнолітніми) самостійно вирощують картоплю для власного споживання.
Про це свідчать результати дослідження, проведеного Київською школою економіки (KSE) у партнерстві з Українською асоціацією виробників картоплі (УАВК) за підтримки уряду Нідерландів.
Аналіз у розрізі макрорегіонів свідчить, що найвища концентрація домогосподарств, які займаються вирощуванням картоплі, зафіксована у центрі та на заході країни:
За віковими категоріями вирощування картоплі розподілене майже рівномірно:
«Вік респондентів має вкрай опосердкований вплив, вирішує місцевість: у селі картоплю вирощує майже кожне друге господарство (58%), у місті — лише 17%. Відсоток самозабезпечених домогосподарств найвищий у центрі (40%) та на заході (33%), а найнижчий — у Києві (17%) та на південному сході (15%)», — резюмували дослідники.

Святослав Вакарчук заспівав для аграріїв в полі під час жнив

UCAB FOOTBALL CUP 2026. Літні ігри

Кермо, поле і TikTok: як 18-річна студентка працює трактористкою

Літня спека призведе до значного недобору врожаю картоплі у господарствах Волинської області.

Інвестиції у потужності для зберігання, розвиток інфраструктури для переробки і наявність стабільної сировинної бази — ці чинники впливають на трансформацію галузі картоплярства.

Розвиток системи шкільного харчування також формує значний і передбачуваний попит на картоплю.

Попит на продукцію з доданою вартістю зростає швидше, ніж ринок загалом. Зокрема, в одній із торговельних мереж у 2024–2025 роках продажі вагової картоплі зросли на 12%, тоді як фасованої — на 60%.

Відновлення меліоративної інфраструктури дозволило суттєво підвищити врожайність картоплі на Житомирщині.

Дефіцит вологи та тривала спека негативно вплинули на посіви картоплі у більшості регіонів України. Через це врожайність може бути на третину нижчою, ніж торік, а восени очікується подорожчання продукції.

Середній показник споживання свіжої картоплі в Україні становить 68 кг на особу за рік, що удвічі менше раніше озвучених оцінок про 120-140 кг, які з'їдає українець щороку.

Скептичні очікування від земельної реформи не справдилися: український ґрунт не вивозять вагонами, а олігархи не скупили всі поля. Натомість ціни на землю зростають, а оренда стала більш прозорою, приносячи додаткові надходження до громад. Проте земельні паї досі важко використати як заставу.

За останні декілька років у бік українських аграріїв звучало чимало звинувачень від польських фермерів. Є певна конкуренція між виробниками обох країн, а також побоювання щодо можливого тиску на польських фермерів у разі вступу України до ЄС. Чи можливий компроміс між виробниками і аграріями двох країн?