Один із найбільших національних агровиробників та експортерів сільгосппродукції компанія «НІБУЛОН» заснована в рік здобуття Україною незалежності, тому цей шлях у 35 років вони проходили разом. Так само разом вони змушені сьогодні протистояти ворогові. росія забрала в родини Вадатурських найдорожче, завдала величезних збитків компанії, зруйнувала та заблокувала частину того, що створювалося десятиліттями.
Про багаторічну історію, сьогодення компанії та майбутнє України AgroPortal.ua спілкувався з власником і керівником компанії «НІБУЛОН» Андрієм Вадатурським.
Андрій Вадатурський: Для мене в цьому є дуже сильний символізм: «НІБУЛОН» і незалежна Україна — ровесники. Нам обом цього року 35.
Батько вірив у потенціал українського агровиробника і в те, що Україна має сама виходити на світовий ринок, а не залишатися лише постачальником без власної інфраструктури та впливу на ланцюг створення вартості.
З цього, по суті, і виріс «НІБУЛОН». Спочатку — робота з агровиробником і торгівля. Потім — власне виробництво, елеватори, логістика, флот, експортна інфраструктура. Кожен наступний крок був відповіддю на конкретне обмеження, яке не давало українському зерну ефективно рухатися від поля до світового покупця.
Батько взагалі не міг чекати, поки хтось створить необхідні умови. Якщо не вистачало елеваторів — будував елеватори. Якщо логістика мала обмежену спроможність — будував флот. Якщо Україна втрачала конкурентоспроможність через інфраструктурні обмеження — шукав спосіб їх прибрати.
Тому історія «НІБУЛОНу» для мене дуже співзвучна історії самої України. Ми разом вчилися бути незалежними.
Андрій Вадатурський: За 35 років «НІБУЛОН» змінювався повсякчас.
Спочатку ми вчилися працювати в новій ринковій економіці. Потім почали системно будувати інфраструктуру: елеватори, термінали, власну логістику. Наступним принциповим кроком стало відродження річкового судноплавства й створення власного флоту. Фактично ми побудували систему, яка напряму поєднала українського агровиробника зі світовим ринком, і тим дали поштовх до розвитку всієї галузі.
А після 2022 року настав зовсім інший етап. Значну частину того, що будувалося десятиліттями, війна зруйнувала, окупувала або заблокувала. І нам довелося не просто відновлюватися — а заново відповісти на запитання, яким має бути «НІБУЛОН» у новій реальності.
Ми перебудували експортну логістику, розвиваємо міжнародну торгівлю, цифровізуємо взаємодію з агровиробником, змінюємо модель власного виробництва, розвиваємо розмінування. У нашій стратегічній логіці «НІБУЛОН» рухається до моделі інтегрованої агрологістичної платформи, де поруч із виробництвом і логістикою дедалі більшу роль відіграють технології, сервіси та дані.
Андрій Вадатурський: Нам довелося зрозуміти, що повернути довоєнний «НІБУЛОН» неможливо.
Можна нескінченно чекати на розблокування Миколаєва, відновлення Дніпра, повернення всіх активів і колишньої економіки логістики. Але тоді ти фактично віддаєш своє майбутнє зовнішнім обставинам.
Тому ми обрали інший шлях — почали будувати нову модель.
У логістиці створили альтернативний експортний канал через Дунай, перебудували автомобільні та залізничні маршрути, відновили роботу частини флоту та почали інтегруватися в європейські логістичні ланцюги. В агровиробництві змінили технологічну модель, інвестували в нову техніку, кластеризацію та цифровізацію. В елеваторному напрямі переходимо від окремих виробничих об’єктів до єдиної керованої системи. Запустили NIBULON App як цифровий інтерфейс роботи з агровиробником, створили International Desk для роботи на міжнародних ринках.
Тобто ми трансформували не один напрям. Ми змінили все на шляху від важкої інфраструктурної моделі до більш гнучкої, технологічної та керованої даними.
35-річний досвід змін підтверджує, що стійкість — це здатність встановити нові правила в ситуації невизначеності та продовжити виконувати свою функцію.
Андрій Вадатурський: Реально, але значно складніше, ніж для бізнесу в країні без війни.
До звичайних підприємницьких ризиків додаються воєнні: втрата або блокування активів, окупація територій, зупинка логістики, пошкодження енергетичної інфраструктури, обмежені можливості страхування. Найбільше це стосується компаній, які працюють у прифронтових регіонах.
Водночас саме ці території потребують доступу до капіталу. Прифронтові регіони не повинні ставати економічною периферією через підвищений ризик. У нашому випадку тут працюють агровиробники, розташована критична інфраструктура, формуються експортні потоки.
Ми продовжуємо працювати в цих регіонах і залучати міжнародних партнерів. EIFO надав «НІБУЛОНу» €12,8 млн довгострокового фінансування для розвитку агровиробництва, DEG підтримує проєкти гуманітарного розмінування. Це приклади того, як фінансування може підтримувати не лише компанію, а й економічну активність територій.
Для масштабування такого підходу потрібна окрема фінансова рамка для бізнесу, який працює в умовах війни. Втрата активу через російську агресію має відрізнятися від звичайного підприємницького ризику в підходах банків, страхуванні, гарантіях і регулюванні.
Андрій Вадатурський: росія забрала в нашої родини найдорожче, завдала величезних збитків компанії, зруйнувала і заблокувала частину того, що створювалося десятиліттями. Але є речі, які вона не може забрати: нашу гідність, здатність працювати, приймати рішення та відповідати за власне майбутнє.
І я бачу те саме в Україні. Українці тримаються не тому, що нам не боляче, не страшно чи ми не втомилися. Ми тримаємося, бо не готові віддати право самим визначати, ким бути і як жити.
Я відверто кажу: «Вистоїть «НІБУЛОН» — вистоїть Україна». Це тому, що Україна вистоїть, якщо вистоять її люди, підприємства, фермери, громади — всі, хто продовжує працювати, створювати і брати на себе відповідальність.
Андрій Вадатурський: Взаємодія з державою є, але я бачу одну принципову проблему: великий бізнес часто сприймають так, ніби він має впоратися сам. Під час війни це хибний підхід.
Особливо у прифронтових регіонах. Системне підприємство там — це не лише робочі місця. Навколо нього тримаються фермери, постачальники, громади, податки й локальна інфраструктура.
Тому реальна, а не декларативна підтримка вітчизняного бізнесу на прифронтових територіях — це фактично підтримка самих цих територій. Якщо звідти піде бізнес, за ним підуть люди й економічна активність.
Андрій Вадатурський: Сьогодні наші можливості для нових інвестицій суттєво обмежені чинною фінансовою структурою та умовами роботи з банками. Тому наше завдання зараз — максимально якісно виконувати ту функцію, заради якої «НІБУЛОН» будувався 35 років: забезпечувати українському агровиробнику найбільш ефективний і сталий шлях до глобального ринку.
Саме з цієї логіки виникло й розмінування. Замінована земля не виробляє продукцію, заблоковані акваторії не дають працювати логістиці — ми створюємо компетенції, які прибирають ці бар’єри.
Так само оцінюємо й інші можливості: цифровізацію взаємодії з фермером, підвищення ефективності агровиробництва, розвиток логістики. Кожна інвестиція має відповідати на просте запитання: чи робить вона шлях української продукції до світового покупця надійнішим, швидшим і конкурентнішим.
Андрій Вадатурський: За ці 35 років ми звикли сприймати незалежність насамперед як політичне поняття. Думаю, війна змусила нас набагато глибше зрозуміти його зміст.
Для мене незалежність — це передусім спроможність.
Спроможність захистити себе. Приймати власні рішення. Вирощувати зерно. Виробляти. Будувати. Фінансувати власну економіку. Експортувати. Створювати технології. Мати власні компанії, які можуть конкурувати у світі.
«НІБУЛОН» і Україна — ровесники. Перші 35 років ми разом вчилися будувати незалежність. Сьогодні разом її захищаємо.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua