ЄС — стратегічний партнер України, ринок ЄС зараз надважливий для українських сільгоспвиробників. Однак станом на середину травня ми не маємо жодної ідеї, що станеться після 5 червня: країні, в якій триває війна, бажано було б мати трохи більше передбачуваності з головним торговельним партнером. Звісно, ми враховуємо, що в Польщі проходять вибори, що є проблеми з європейськими фермерами, проте ми також чекаємо на краще розуміння нашої ситуації в Україні. Вже більше трьох років ми захищаємо свою землю і робимо все, щоб зберегти наше агровиробництво. Минулий рік був перший успішний за останні 3 роки, незважаючи на всі загрози та проблеми. Багато компаній нарешті змогли досягти позитивних показників, адже перші два роки війни були далекими від прибутковості.
Період невизначеності триває: чи зможе ЄС обійтися без української аграрної продукції
Дата закінчення терміну дії автономних торговельних заходів (ATЗ) — 5 червня поточного року — невпинно наближається. Між тим, подальші умови торгівлі України з ЄС досі не визначені.
Попередні заяви представників європейських інституцій свідчили про небажання продовження торговельних преференцій для України. Але чи зможуть члени спільноти самостійно забезпечувати себе агропродовольчою продукцією, чи будуть шукати інших зовнішніх постачальників для забезпечення стабільності та конкурентоспроможності?
Цю тему обговорювали учасники 10-ї онлайн-дискусії асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) «Порушення балансу: чи буде ЄС краще без української агропродукції».
Відсутність передбачуваності
Український аграрний бізнес розчарований підходом, обраним Європейським Союзом. Подібна невизначеність є проблемою для багатьох секторів і підсекторів й може також стати викликом для переробної галузі та зрештою — кінцевих споживачів. На цьому наголосив у вітальній промові президент УКАБ Алекс Ліссітса.
Втрати з обох сторін
Протягом останніх 20 років спостерігається зростання позитивного сальдо торгівлі України з ЄС, імпорт української агропродовольчої продукції став більш релевантним за останні п'ять років. Основними продуктами, що поступають на європейський ринок з України, є цукор, зернові та олійні культури, а також останнім часом зросли обсяги пшениці, розповів керівник Інституту ринкового аналізу ім. Тюнена, професор Мартін Банзе.
Навіть з урахуванням потенційних обмежень імпорт з України до ЄС не зупиниться. Якщо торгівля між Україною та ЄС повернеться до умов Повної та всеохопної зони вільної торгівлі (DCFTA), то для деяких товарів, як-от олійні та зернові культури, збережеться нульовий рівень тарифів.
В Інституті ім. Тюнена опрацювали сценарій того, що буде після введення тарифів на українську продукцію, зважаючи також на наявну торговельну напругу зі США.
Отже, якщо ЄС запровадить тарифи щодо продукції з України, то, природно, очікується зниження імпорту до ЄС, що частково компенсується постачаннями з інших країн, але загальний імпорт, особливо пшениці, знизиться. Щодо м'яса птиці, то на тлі зниження імпорту з України відбудеться незначна компенсація.
З українського погляду, за умови зростання торговельних захистів з боку ЄС, експорт з України до ЄС суттєво скоротиться, з частковою компенсацією завдяки перенаправленню по інших напрямках. Зокрема, загальний експорт пшениці з України скоротиться приблизно на $240 млн.
Однак по м’ясу птиці подібне перенаправлення потоків чи компенсація не очікується, оскільки це не такий однорідний продукт порівняно з пшеницею. І якщо зараз пшениця відвантажується з портів Великої Одеси, то м’ясо птиці чи інші напівфабрикати не можуть вільно потрапляти на свої традиційні ринки через недостатню кількість контейнеровозів та рефрижераторів у одеських портах. Відтак ринок ЄС надзвичайно важливий для продукції птахівництва та для іншої готової чи пакованої продукції.
Беручи до уваги ВВП, протекційні заходи шкодять не лише Україні, а й Європейському Союзу також.
«Запровадження тарифів призведе до збитків і для європейського добробуту. ЄС втрачає більше прибутків порівняно з Україною», — підсумував професор Мартін Банзе.
Не лише сільське господарство
Досліджуючи торговельні перспективи між Україною та ЄС, слід брати до уваги не лише безпосередньо сільське господарство, а й інші пов'язані з ним сектори — фінансовий, екологічний, а також питання сталого розвитку, зелені інвестиції, цифровізацію, наголосив директор Інституту аграрного розвитку в країнах із перехідною економікою ім. Лейбніца (IAMO) доктор Альфонс Бальманн.
«У деяких аспектах українське сільське господарство є лідером цифровізації сільського господарства. І питання: чому саме європейські фермери можуть в них навчитися», — додав він.
На думку науковця, європейські фермери досі отримують переваги від війни, а справжня конкуренція між ними відбувається на місцевому рівні. Як приклад: навіть зі зростанням відсоткових ставок у ЄС ціни продажу сільськогосподарських угідь у Німеччині досі зростають і знаходяться на рекордному рівні.
Не завжди доречно говорити про «страждання» європейських фермерів. Якщо подивитися на сімейні господарства, то ферми з високою продуктивністю є дуже прибутковими, і більшість продукції надходить саме від них. Це стосується молочного скотарства, свинарства. Отже, сільське господарство в ЄС може бути прибутковим. Протягом останніх років німецькі фермери досягли майже рекордно високого рівня прибутковості, що пов'язано з інфляцією, тож дуже дивно бачити усі ці протести, оскільки середні показники не підтверджують тези про страждання, зокрема, німецьких фермерів від низьких прибутків.
За його прогнозами, в агросекторі ЄС зростатиме дефіцит робочої сили. Цей фактор уже впливає на інвестиції, тож зараз стейкхолдерам варто зосередитись на найефективнішому використанні робочої сили.
Диференціація торгівлі
Аграрний сектор важливий також із погляду спроможності України протистояти військовій агресії рф і меншої залежності від зовнішньої допомоги, продовжив засновник Центру досліджень продовольства та землекористування Kyiv School of Economics (KSE) Олег Нів'євський.
Сільське господарство та дотичні сектори економіки формують більше 20% ВВП в країні, а агропродовольство складає більше 60% від загального обсягу вітчизняного експорту товарів, причому більше половини цього обсягу припадає на ЄС. Тож вільна торгівля з ЄС важлива для розвитку та відновлення України.
В українському експорті до ЄС домінують сільськогосподарські товари, сировина. Тоді як ЄС постачає до України несільськогосподарські товари з високою доданою вартістю, тобто відбувається диференціація торгівлі. Введення тарифів — це свого роду удар по Україні з погляду доходів, ВВП, добробуту, водночас у випадку вільної торгівлі економіка ЄС не постраждає, а навіть додатково заробить приблизно $2 млрд.
Ще одна перевага від лібералізації — стабілізація внутрішніх цін. Імпорт може сприяти конкурентоздатності переробників та виробників готової продукції, стабілізувавши ціни для кінцевих споживачів. Адже вільна торгівля не лише з Україною, а й з іншими країнами — це свого роду страхування від шоку пропозиції та високих цін. У якості прикладів економіст наводить цукор та молочну продукцію.
«З 2022 року імпорт цукру до ЄС суттєво зріс, чому сприяли лібералізований доступ до ринку ЄС і функціонування «Шляхів солідарності». З іншого боку, український цукор допоміг пом'якшити ціни для споживачів. Щодо молочної продукції, то ми експортуємо до ЄС одні позиції, а імпортуємо звідти до України — інші. Ніхто ж не примушує ЄС купувати молочну продукцію? Але є попит, тому обсяги постачань зростають», — вважає Олег Нів’євський.
Примарна самодостатність
Дійсно, європейці відчули, як зросли ціни на харчі у зв'язку і з війною, і з інфляцією. Так, за даними Європейського центрального банку, з 2021 року ціни на продукти харчування зростали швидше, ніж ціни на інші товари, зокрема енергоносії, додав доктор Альфонс Бальманн.
Тому аграрна продукція з України важлива для стійкості та економічної безпеки всього ЄС.
Європа виглядає самодостатньою з погляду агрозабезпечення, але слід враховувати величезні відмінності між секторами та країнами. Як приклад — м’ясо птиці. Рівень забезпечення цією продукцією у Польщі становить 240%. Але такий показник далеко не в усіх країнах спільноти. Так само зернові та олійні з України є дуже актуальними для окремих країн, зокрема для Іспанії. Тож для деяких країн український імпорт стає дедалі актуальнішим.
Дати однією рукою, забрати — іншою
Аграрний сектор ЄС може стати сильнішим та більш конкурентоздатним разом з Україною, переконаний незалежний консультант Європейської комісії та Європейського інвестиційного банку Ханс Штрубенхофф.
За його словами, 2024 року експорт товарів і сервісів із ЄС до України становив 42,88 млрд євро, тоді як український експорт до ЄС — 24,5 млрд євро, тож зростання торговельного дефіциту дуже велике, на 24%, і має покриватися завдяки торгівлі капіталом.
На даний момент немає припливу капіталу до України, інвестори не стоять у черзі. З одного боку, ЄС подає руку допомоги фінансово та у вигляді озброєння, а з іншого — відбирає її. Адже якщо ми повернемося до умов торгівлі DCFTA, це забере гроші з України, і це невірно з політичної позиції, оскільки Україна виборює не лише свою свободу, а й усієї Європи. Проте й досі нічого невідомо про плани Європейської комісії, а інсайдери говорять про майбутні сильніші, ніж зараз, запобіжні заходи.
Пан Штрубенхофф звернув також увагу на проблеми конкурентоздатності європейських агровиробників та погано розвинену структуру галузі, особливо на півдні, — факти, які політики не наважуються визнати.
«У новому бюджетному циклі необхідно буде змінювати аграрні політики і враховувати в них Україну. Українські фермери зацікавлені не в субсидіях, а в доступі до ринку. Тоді як для фермерів Нижньої Саксонії, зокрема, субсидії складають 30-40% від прибутку», — додав експерт.
Втім, навіть якщо порахувати потенційні виплати українським аграріям, це все одно менші витрати, ніж війна, продовжує він: «Якщо взяти весь український земельний банк та 200 євро прямих субсидій на гектар, це буде близько 12 млрд євро, плюс виплати структурним фондам — отримуємо 15 млрд євро, ось реальна вартість вступу України до ЄС. Це значно нижче, ніж фактичні витрати під час війни (близько 20 млрд євро на рік). До того часу буде ще перехідний період, що у випадку з Польщею та Румунією складав 7 років».
Тому сільське господарство не є перепоною для прийняття України до ЄС, а відміна ліберальних умов торгівлі є суто політичним рішенням.
«Європейські уряди часто повторюють досить абстрактні наративи на кшталт: Україна занадто велика, має занадто великий агросектор, це країна олігархів і без верховенства права… Ми повинні підтримувати Україну, щоб вона прийняла необхідні стандарти якомога швидше, адже це важливо для обох сторін», — наголосив Ханс Штрубенхофф.
Чому мовчить переробний сектор ЄС
Оскільки європейські переробні підприємства найбільш залежні від постачання сировини, що наразі надходить з України, особливо коли йдеться про зернові, олію, цукор, продукцію птахівництва, то, на думку учасників дискусії, потрібно апелювати саме до представників цих галузей і налагоджувати зв'язки з переробним сектором.
На відміну від фермерів, голос переробників звучить тихіше на європейській арені, адже вони не настільки організовані. Тоді як фермерам достатньо тисячі тракторів, щоб натиснути на Брюссель.
«Ми всі отримуємо вигоду від поточної ситуації. Вона повинна бути продовжена з міркувань безпеки ЄС. З 2020 року німецька переробна промисловість збільшила кількість робочих місць на 100 тис. саме завдяки зростанню торгівлі продовольством усередині ЄС», — зауважив доктор Бальманн.
До того ж, попри війну, Україна є одним із ключових покупців сільськогосподарської техніки, виробленої в країнах ЄС.
Отже, підтримку з боку ЄС слід шукати серед зацікавлених сторін. Насамперед це переробна галузь, харчові підприємства, що також мають свої лобістські групи. Саме з ними, а також із національними урядами країн-членів, потрібно вести раціональну дискусію, оскільки, на жаль, зараз наративи важливіші за економічні аргументи, зазначили учасники дискусії.
«Вступ України до ЄС — це не проблема, а шанс, і йдеться не лише про їжу, а комплексні рішення, які стимулює аграрний сектор, як-от IT, що у нас ефективніші, ніж у ЄС. Це обмін знаннями та досвідом», — підсумував Алекс Ліссітса.
Світлана Цибульська, AgroPortal.ua
