Перспективи євроінтеграції українського агросектору: чи можливий win-win
Сильніші разом: Україна та ЄС можуть об'єднати зусилля заради виходу на треті ринки
02 липня 2024, 05:52 1335
Переговори про вступ України до Європейського Союзу розпочалися. Один із найважливіших пунктів у цьому процесі — сільське господарство. Україна лякає європейців своїми масштабами і конкурентоздатністю. Втім, у подібній ситуації були й інші країни, зокрема Польща.
Проте порівнювати стартові умови вступу до ЄС різних країн, зокрема Польщі, двадцять років тому і України зараз не дуже коректно, адже геополітичне і макроекономічне положення 2004 року були зовсім іншими порівняно з сьогоденням, наголосила колишня в.о. міністра аграрної політики та продовольства України, експертка з аграрних питань Ольга Трофімцева під час польсько-українській дискусії «Український агросектор в ЄС: пошук компромісів та досвід Польщі».
Правила гри змінилися
«В Україні основний кістяк, попри всі негативні міфи, складають середні виробники із земельним банком від 200 до 2000 га землі, саме вони обробляють більше половини сільськогосподарських земель в Україні. У європейських колег це викликає емоційний дисонанс, над цим треба буде працювати. Історія про спротив і невдоволення не є новою. Теза, що України з її АПК якось особливо бояться, теж є міфом. Свого часу французи палили фури іспанських фермерів, німці боялись дешевої робочої сили з Польщі та Румунії, поляки і самі боялись вступати до ЄС. Фермери були найбільшими євроскептиками. А тепер, після 20 років, гордо розповідають, скільки вони експортують до країн ЄС агропродукції, тому що саме фермери стали найбільшими бенефіціарами вступу Польщі до ЄС», — пояснила Ольга Трофімцева.
У країнах ЄС достатньо структурних проблем, до того ж Спільна аграрна політика ЄС зараз знаходиться десь між амбітними цілями Зеленого курсу і питанням продовольчого суверенітету ЄС. І це означає необхідність реформ не лише в Україні, але і в самому ЄС в агросфері. Польща не є винятком. Це питання неконкурентності навіть на локальному ринку мікрогосподарств із площею в декілька гектарів, а також фатальна залежність від прямих субсидій з Брюсселю.
Втім, деякі факти українським виробникам доведеться просто прийняти. «За певними пунктами нам просто потрібно буде виконати ті чи інші вимоги. Тому що ми вступаємо до ЄС, а не навпаки. Хоча український АПК точно посилить ЄС, а це означає, що процес розширення є вигідним обом сторонам за розумного підходу. Нам є куди вписатись у ЄС, але нам і є куди продавати те, що європейському ринку не дуже потрібно», — додала Ольга Трофімцева.
Говорячи про потенційні можливості саме для української сторони, експертка додала, що український аграрний сектор може бути успішно інтегрований у ланцюги доданої цінності.
«Це і джерела протеїнів, і тваринництво, і суперфуд. Вступ України до ЄС є більшою мірою можливістю, ніж викликом як для України, так для ЄС, тому що спільнота з Україною стає однозначно суперпотужною з аграрної позиції. І фактично лідером агровиробництва в світі», — підсумувала Ольга Трофімцева.
Грошей немає, але модернізація потрібна
На думку експерта Ягеллонського центру з аналізу аграрного сектору, члена Польської економічної мережі Бартоша Мельнічека, європейська аграрна політика стоїть на роздоріжжі й має бути переглянута, про що свідчать масові протести європейських агровиробників.
Польща приєднувалася до Євросоюзу в інший історичний період. Ситуація зараз дуже геополітично нестабільна.
«Якщо Польща користувалася різноманітними фондами, допомогою, то український аграрний сектор буде змушений пристосовуватися до нових умов власними силами і коштами, не коштом ЄС. Адже грошей не буде так багато з огляду на скорочення бюджету. Агросектор ЄС базується на малих і середніх господарствах, тоді як в Україні є багато великих господарств. З огляду на ефект масштабу, вони мають більше можливостей для модернізації власними силами», — вважає Бартош Мельнічек.
Генеральний директор Асоціації роботодавців Польської федерації виробників продуктів харчування Анджей Гартнер продовжив, що за перебування у ЄС польський сектор зазнав кардинальних змін, переважно позитивних, як-от зростання торговельного сальдо, ріст експорту. В грошовому вимірі обсяги польського експорту складають 57 млрд євро. Польща є експортером нетто, тобто більше експортує, ніж імпортує.
«Це великий плюс для Польщі, ми отримали безліч можливостей, на європейському ринку, ми функціонуємо без бар'єрів. Продукція відповідає всім європейським вимогам. Але ми почали готуватися до вступу до ЄС набагато раніше початку безпосередніх перемовин. Вклали багато власних коштів, виконали всі стандарти безпеки харчових продуктів. Проте норми, які були 20 років, різняться від нинішніх», — додав Анджей Гартнер.
Те, що зараз українські товари безбар'єрно заходять на ринок ЄС, скоріше, виняток, ніж правило, вважає він, і може призвести до негативних наслідків.
«Підтримка вступу України до ЄС зменшилася, а усвідомлення наслідків зросло. Для кожної країни, що заходить у ЄС, це шанс для розвитку. Немає країни, яка б увійшла на європейський ринок і не розвинулася б надалі. Отже в України є величезний шанс, яким варто скористатися. Проте, на відміну від Польщі чи Румунії, Україну всі бояться, якщо говорити про ринок продовольчих товарів. Бояться не лише польські виробники, а й виробники інших країн-членів ЄС. Адже виробництво харчових продуктів — це не лише економіка, в ньому є також соціальна і навіть політична складові», — пояснив Анджей Гартнер.
Працювати на спільні здобутки
Українські виробники борошна та круп абсолютно не несуть загрози європейському харчопрому, наголосив директор Спілки борошномелів України Родіон Рибчинський. Адже експорт борошномельної продукції за минулий маркетинговий рік до ЄС склав трохи більше 80 тис. т, це менше 1% від загального обсягу торгівлі цими товарами.
«Для українських виробників європейський ринок є ситуативним, тому що традиційно ми експортували до країн Близького Сходу та Африки. Через воєнну агресію не можемо повернутися зараз на ці ринки, тож той невеликий обсяг експорту до Європи є певною мірою рятувальним. Важливо, що якість української продукції повністю задовольняє європейських споживачів, і побоювань п’ятирічної давнини сьогодні вже немає», — пояснив Родіон Рибчинський.
Для подальшої співпраці українським переробникам слід відповідати технічним регламентам, безпековим нормам із забезпечення якості, прослідковуваності на кожному етапі виробництва.
«Не скажу, що ми готові на 100% вже зараз, але ми готові цей шлях пройти, зокрема за допомогою наших польських колег, які проторували його двадцять років тому. Зараз ми домовляємося про спільні семінари, на яких вони презентуватимуть цей досвід. Точок дотику в нас набагато більше, ніж викликів», — додав Родіон Рибчинський.
Без допомоги не обійтися
Найбільшою проблемою для українського аграрного сектору є війна, частково заблоковані шляхи для експорту та брак людського капіталу, продовжила голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко.
В процесі євроінтеграції найбільшою проблемою буде доступ до коштів. Коли Польща входила до ЄС, вона мала доступ до всіх фінансових фондів, для України ж така можливість відкриється лише 2027 року.
«Агропідприємствам потрібно мати вільні кошти для модернізації. Ті компанії, що експортують до ЄС, вже виконують усі норми і положення, особливо що стосується продукції тваринницького походження. Але є компанії, які налаштовані на внутрішній ринок — і їх більшість, їм потрібна допомога. Бо ситуація різна. В Польщі — мир, спокій, дешеві й довгі гроші. В Україні — війна, літають ракети, відсутність грошей та людей», — зазначає Олександра Авраменко.
На її думку, приєднання України до ЄС зробить обидві сторони сильнішими: «Разом ми зможемо витіснити росію з країн Африки, тоді сила ЄС на світовій арені збільшиться. Водночас конкуренція між аграріями була і буде, тож марно сподіватися, що польські фермери раптом стануть супердружніми».
Також Олександра Авраменко додала, що вітчизняні сільгоспвиробники вже впроваджують технології, що сприяють ефективності, зменшенню викидів.
Нові реалії для всіх
Вступ України до ЄС матиме мобілізуюче значення для економіки і агросектору ЄС, підкреслив незалежний експерт з аграрного ринку, колишній директор Аграрного форуму Союзу підприємців і роботодавців Яцек Подгурський.
«Польща має пристосуватися до нової ситуації, що не дуже вигідна для її аграріїв, тому що господарства невеликі, з низькою конкурентоспроможністю, вони не завжди можуть організуватися для спільного експорту. Такі підприємства будуть приречені на поразку, але це правила ринку. Треба брати цей сценарій до уваги, щоб малі господарства могли зайняти певні ніші», — зауважив Яцек Подгурський.
За його словами, ситуація буде складною, зміняться дані євростастики щодо імпорту. Україна посилить експорт, і це буде революція для ЄС.
Водночас Яцек Подгурський сподівається, що поява нового гравця стимулюватиме розвиток транспортно-логістичної інфраструктури, зокрема польської залізниці.
Водночас, за словами голови асоціації «Укрсадпром» Олександра Матвійця, між садівниками двох країн вже давно налагоджена тісна співпраця.
«Ми інвестуємо велику суму коштів у польського виробника, закуповуємо добрива, техніку, модульні теплиці. Так, нещодавно українське садівне підприємство закупило техніки на 100 тис. євро. Є тісні контакти між науковцями України та Польщі, виробниками фруктів, тож таку ж співпрацю можуть налаштувати і виробники зернових», — вважає Олександр Матвієць.
Світлана Цибульська, AgroPortal.ua
