Український експорт підтримує цінову стабільність, покриває дефіцити, підтримує переробників у ЄС. Крім того, Україна закуповує в Європейському Союзі багато ресурсів для виробництва (input). Так, кожна курка, вирощена в Україні, має польську або німецьку ДНК. Тож і в середньостроковій, і в довгостроковій перспективі Україна є рішенням для багатьох викликів ЄС у сільському господарстві.
Україна та ЄС після червня: три сценарії розвитку подій
09 квітня 2025, 06:08 3109
Поточний стан режиму торгівлі України з ЄС, запровадженого 2022 року, завершується у червні цього року. Експерти спрогнозували, якими можуть бути економічні стосунки після цієї дати, та до яких варіантів розвитку подій варто бути готовими.
Українська курка з європейськими генами
Ера глобалізації, схоже, закінчується, й після періоду турбулентності почнеться нова ера, тож зараз важливий історичний момент, наголосив президент УКАБ Алекс Ліссітса під час 9-ї онлайн-дискусії асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) — «Майбутнє торговельного режиму між Україною та ЄС: позиція української аграрної спільноти».
«Впевнений, що співпраця між ЄС та Україною може бути ще міцнішою, ніж за останні три роки. Варто говорити і шукати можливості співпраці, її продовження після червня цього року», — додав він.
«Україна насправді є опорою для фермерської спільноти ЄС, і що швидше буде лібералізована торгівля, то краще для обох сторін», — наголосив заступник міністра економіки — торговий представник України Тарас Качка.
«У Брюсселі ми бачимо велику увагу ЗМІ та експертів до теми співпраці ЄС і України, особливо в частині сільського господарства. Усе, що озвучується мною чи колегами, як правило, цитується, і це впливає на перемовини», — зазначив він.
Тарифи є найгіршим інструментом регуляції міжнародної торгівлі, основна увага повинна бути зосереджена на торговельних потоках.
Тарас Качка, заступник міністра економіки — торговий представник України
Горизонт планування для фермерів
Українські аграрії мають знати, як і що вони зможуть експортувати до ЄС після 5 червня. Перемовини щодо продовження дії автономних торговельних заходів (АTЗ) Мінагрополітики проводить із жовтня минулого року, відзвітувала заступниця міністра аграрної політики та продовольства України Оксана Осьмачко.
Оксана Осьмачко, заступниця міністра аграрної політики та продовольства України
Війна ще не закінчилася, вільний торговельний режим має бути продовжений до прийняття довгострокового рішення, яким може бути стаття 29 Угоди про асоціацію. Ми просимо продовжити роботу ATЗ до кінця цього року, тому що 6 червня наші фермери повинні знати, як і що експортувати, як продовжувати торгівлю з країнами ЄС і як виконувати свої контракти. Останній рік ми дотримуємося встановлених правил, і є надійним партнером для ЄС.
Роль аграрного сектору для української економіки
До 2022 року аграрний сектор відігравав значну роль у формуванні української економіки, генеруючи від 10 до 20% ВВП у різні часи. У 2024 році українське сільське господарство забезпечило понад 15% ВВП України. Крім того, аграрний сектор також є одним із найважливіших джерел валютних надходжень для української економіки. За минулий рік обсяг експорту української сільгосппродукції склав майже $25 млрд, які загалом сформували понад 59% загального експорту.
Про це розповіла голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко.
«Підприємства, задіяні у аграрному секторі, є також одними з найбільших платників податків в Україні. За минулий рік сільське господарство сплатило до місцевих бюджетів 11% усіх податкових надходжень. Тобто бюджети місцевих громад залежать від податкових надходжень від аграрного сектору. Місцеві та сільські громади значною мірою залежать від роботи агропідприємств», — пояснила вона.
Взаємна вигода
Після 2022 року експорт українського аграрного сектору до країн Євроспільноти суттєво зріс через неможливість експортувати товари на традиційні ринки, як-от Азія, Близький Схід, Африка. Під час блокади портів торгівля з Європейським Союзом допомогла перерозподілити потоки сільськогосподарської продукції вартістю приблизно $5 млрд. Водночас частка імпорту товарів з ЄС складає більше 60% — це і техніка, і насіння, і ЗЗР, і паливо.
Олександра Авраменко, голова комітету з євроінтеграції УКАБ
Зв'язки між ЄС та Україною насправді є глибшими, ніж здається. І якщо український аграрний сектор намагається вбудуватися в ланцюжок продовольчих постачань, то європейський виробничий сектор уже в Україні. Якщо ми продовжимо рухатися в цьому напрямку, обидві сторони лише виграють.
Перемовини потрібно завершити до кінцевого терміну дії поточних ATЗ
Український аграрний бізнес сподівається на подальшу лібералізацію домовленостей у межах Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (DCFTA) на основі статті 29 Угоди про асоціацію, що забезпечить вітчизняним виробникам стабільність і передбачуваність, а також наближення до Європейського Союзу, як це і зазначено в угоді.
Назар Бобицький, керівник європейського офісу УКАБ
Стаття 29 Угоди про асоціацію відкриває для ЄС в Україні шлях до прогресивної лібералізації безмитних квот і тарифних ставок і є ще одним елементом регулювання торгівлі. Ця можливість вбудована в Угоду про асоціацію, щоб адаптуватися до нових реалій торгівлі між ЄС та Україною, а також реагувати на потреби сторін.
Проте перемовини щодо статті 29 потрібно завершити раніше, ніж настане кінцевий термін дії поточних ATЗ, тобто до червня 2025 року. Якщо не вдасться завершити ці переговори, українська торгівля з ЄС автоматично повернеться до версії DCFTA 2021 року з понад 20 безмитними квотами, з імпортними тарифами та торговими бар’єрами, що створить економічну проблему для України.
За підрахунками фахівців УКАБ, повернення до умов торгівлі зразка 2021 року призведе до економічного шоку: втрати валютних надходжень можуть скласти до 3,3 млрд євро до кінця 2025 року, втрати ВВП — 2,5%, скорочення податкових надходжень — до 4,15%.
Українські сільгоспвиробники не зможуть диверсифікувати свій експорт через блокаду українських морських портів, які наразі можуть працювати тільки з насипними продуктами, а всі готові до вживання та упаковані продукти експортуються лише «Шляхами солідарності», що підвищує вартість логістики та знижує конкурентоспроможність української продукції.
Олександра Авраменко, голова комітету з євроінтеграції УКАБ
Якщо ми не зможемо компенсувати втрату традиційних ринків європейськими, то ці продукти, можливо, навіть не вироблятимуться, що позначиться на українському ВВП. Крім потенційно можливих 2,5% втрат ВВП до кінця 2025 року, це унеможливить прогноз Національного банку України про відновлення ВВП на рівні 3,6%. Це те, що ми ризикуємо побачити. За такого сценарію відбудеться і падіння податкових надходжень, а оскільки ЗСУ повністю фінансується з державного бюджету, це також вплине на наші оборонні можливості.
Мед, курятина та інші чутливі продукти
Подальшу лібералізацію торгівлі для так званих чутливих продуктів УКАБ бачить на основі поточних ATЗ, що є збалансованим компромісом між Європейським Союзом і Україною, адже АТЗ базуються не на показниках експорту 2023 року, а є середньо арифметичним другого півріччя 2021 року, 2022 року, а також 2023 року.
До списку чутливих товарів нині внесені м’ясо птиці, яйця, цукор, мед, овес, крупи та кукурудза.
«Точно не всі ці продукти мають лишатися в списку чутливих. До того ж попередні версії DCFTA за деякими позиціями об’єднували сировину та оброблений продукт. Так, безмитні квоти для пшениці містили також борошно та крупи, а до квоти для цукру входить мальтодекстрин. Варто вилучити зі списку продукти з доданою вартістю, щоб перш за все просувати виробництво продукції з доданою вартістю», — вважає голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко.
Останнім часом у країнах Європи трапляються спалахи пташиного грипу, що призводить до зниження виробництва як м'яса птиці, так і яєць та продуктів їх переробки, тому відсутність української продукції птахівництва на ринку ЄС призведе до подальшого зростання цін для переробників та фінальних споживачів. Подібна ситуація з цукром: ЄС збільшив його імпорт у 2021-2022 роках і подальших маркетингових роках через зниження обсягів власного виробництва. Ціни сягали 800 євро/т, тож українські постачання стабілізували роботу галузі.
Україна також є одним із ключових постачальників меду на європейський ринок, потреби якого оцінюються в 170 тис. т на рік. Близько ¼ імпортного меду може надходити з України, обсяги постачань якого весь час перевищували встановлені ліміти.
Кукурудза — ще один важливий товар, що надходить до ЄС з України: у 2014 році це було 7 млн т, у 2019-му рекордний рівень становив 14 млн т.
При цьому минулого року росія також була одним із ключових постачальників кукурудзи до Європейського Союзу, а за деякими даними, до 2035 року рф буде найбільшим виробником зернових у світі.
Відповідно до середньострокового прогнозу Єврокомісії, ЄС потребуватиме 20 млн т кукурудзи щорічно до 2035 року, тож подальша співпраця між Україною та ЄС надає лише переваги для споживачів Європейського Союзу.
«Україна завжди поруч як надійний і стабільний торговий партнер, що підтримує баланс торгівлі та споживання в ЄС. Ми вже додані до ланцюга постачання корму для тварин до ЄС, де Іспанія є найбільшим покупцем, і в разі повернення лімітованої торгівлі, зокрема на пшеницю, Україна може втратити до 1 млрд євро», — підкреслила Олександра Авраменко.
Три можливі сценарії
На думку експертів УКАБ, після 6 червня 2025 року можливі три сценарії.
- Перший — це перегляд DCFTA на основі статті 29 — довгострокова угода, яка дасть передбачуваний доступ для українського продовольства на європейський ринок аж до часу можливого членства України в ЄС у 2030 році.
«Для реалізації цього сценарію є лише два місяці. Ми досі не бачимо офіційної позиції з боку Єврокомісії. Озвучені думки окремих єврокомісарів, але це не фінальна офіційна позиція ЄК», — пояснила Олександра Авраменко.
- Другий сценарій — це повернення до DCFTA 2021 року. Для України це фактично «відкат» до травня 2022-го, коли «Шляхи солідарності» працювали не на повну потужність, а порти Дунаю експортували лише насипну продукцію. Обмеження в доступі до традиційних ринків призведе до величезного шоку для української економіки, а ціни для переробників і кінцевих споживачів ЄС зростуть. Збільшаться потреби в імпорті з третіх країн, як-от Бразилія, й загальний результат усе одно буде не найкращим для українських і європейських стейкхолдерів.
- За третім сценарієм можливе виняткове продовження поточних ATЗ із тим самим списком обмежень за чутливими товарами. Це дасть трохи більше часу для обох сторін, щоб застосувати статтю 29 Угоди про асоціацію й завершити переговори до кінця 2025 року. Це означає відносно стабільні умови для переробників і кінцевих споживачів у ЄС, а також передбачуваний торговий потік між сторонами.
Вплив на кожного агровиробника
Хоча дрібні фермери не завжди напряму експортують свій урожай, вони все одно залежать від майбутніх рішень у Брюсселі. Адже якщо будуть повернуті мита та квоти, вони отримуватимуть меншу оплату за свій товар. Про це нагадала директорка ГО «Всеукраїнський Аграрний Форум» Марія Дідух.
Марія Дідух, директорка ГО «Всеукраїнський Аграрний Форум»
Розглянемо ситуацію на прикладі цукру. Цукрові заводи обмежені у вирощуванні власної сировини. 60% цукрових буряків закуповують саме в невеликих господарствах, тож останні мають знати, скільки сіяти цього року. Крім того, з початком повномасштабного вторгнення, коли порти були заблоковані, й трейдери змушені були шукати інші шляхи реалізації продукції, середні виробники переключилися на цей напрямок, швидко знайшли партнерів у ЄС і почали власний експорт. Такі інструменти як АТЗ і «Шляхи солідарності» дають можливість експортувати напряму. Тож «Всеукраїнський Аграрний Форум» виступає за альянс між Україною та ЄС, щоб нагодувати світ.
В очікуванні діалогу
Генеральний секретар Європейського комітету зв’язків з питань торгівлі сільськогосподарською та агропродовольчою продукцією (CELCAA) Еліс О’Донован наголосила, що потрібен відкритий діалог між двома сторонами. І зважаючи на те, що Україна неминуче стане членом ЄС, краще «уже зараз взяти українське сільське господарство під наше крило, щоб забезпечити плавний перехід».
Дефіцитний уже протягом багатьох років ринок цукру в Європі природно приваблює імпортний товар з усього світу. І якби це був не український цукор, то він би прийшов із Бразилії чи Центральної Америки, оскільки виробники його потребували, пояснив президент Європейської асоціації промислових споживачів цукру (CIUS) Юрій Шаранов.
«Добре, що Україна швидко відреагувала. Вона чудово підходить для ролі постачальника цукру. Адже цукор — це важлива сировина, і не можна допускати перебоїв із її постачанням», — підкреслив він.
Найімовірніше, потреба в імпорті цукру збережеться. На думку експерта, Україна може гарантовано постачати до 500 тис. т цукру з потенційним збільшенням цього обсягу.
Світлана Цибульська, AgroPortal.ua
