Займаємося садівництвом більше 15 років. Бачимо, що відбувається на ринку сировини з ціною, тому почали задумуватись про збільшення доданої вартості. Перше, що спало на думку, було виробництво яблучного соку.
За 40 км від Чернівців знаходиться Недобоївська громада, яку за правом можна вважати садівничою — тут під садами зайнята більша частина площ. І поки інші виробники працюють на ринку сировини, у господарстві «Пріма» зробили крок уперед — зайшли в переробку і налагоджують виробництво соків прямого віджиму під ТМ «ПанСік».
Сегмент цих соків в Україні складає лише 2% від загального ринку, тому їх популяризація — основна задача підприємства.
Займаємося садівництвом більше 15 років. Бачимо, що відбувається на ринку сировини з ціною, тому почали задумуватись про збільшення доданої вартості. Перше, що спало на думку, було виробництво яблучного соку.
ФГ «Пріма» має близько 20 га саду на крапельному поливі. Вирощують тут лише яблука. Серед основних сортів: Гала, Симиренка, Гренні Сміт, Голден, Чемпіон, Фуджі. Два роки тому заклали 5 га італійських саджанців, а цього року накрили їх градобійною сіткою. На наступний рік уже буде врожай.
«Тільки цього року ціна трохи підтягнула садівників, оскільки останнім часом було дуже скрутно. У квітні-травні 2023 року яблука коштували близько 20 грн/кг, а перед цим за 10 грн продати було за щастя. Тому все ж наважилися на переробку. Досвід переймали в Австрії, звідти й привезли лінію на 500 л/год. За зміну можемо виробити до 5 т, але зараз виходимо на показники 3 т», — зазначає виробник.
Через сортувальну лінію пропускаються всі яблука. Щось йде на експорт, а щось на внутрішній ринок. Залишаються дрібні плоди, які йдуть на сік. За якістю та смаковими властивостям вони не поступаються великим яблукам.
«Експорт у нас почався тоді, коли з’явилася сортувальна лінія. ОАЕ — наш топовий клієнт. До того всі плоди йшли на внутрішній ринок і до північних сусідів, вони з'їдали все. Але після 2014 року ринок переформатувався, і ми зрозуміли, що ті сорти, які ми відправляли на північ, абсолютно нецікаві в Європі чи Азії. Вони не знають Симиренка, вони знають Гренні Сміт, Джеремін. Старі сади почали викорчовувати і закладати нові насадження. Таким чином із кожним роком оновлюємо сортовий склад», — розповідає підприємець.
В асортименті ТМ «ПанСік» є шість смаків: яблучний, з грушею, апельсином, лимоном, грейпфрутом та вишнею. В основі всюди яблуко. Роздрібна ціна — 160 грн за 3 л соку.
«Запустити такий бізнес стартує від 100-200 тис. євро. Все залежить від вихідних наявних ресурсів: приміщення, холодильники тощо. Якщо брати за строком повернення інвестицій, то в кращому випадку у нас це вийде за 5 років, у найгіршому — за 10. Ми коли почали працювати, були впевнені, що будуть черги на наш сік, але розпочався COVID. Оскільки ми знаходимося між Чернівцями та Кам’янцем-Подільським, де багато туристичних маршрутів, то робили акцент саме на туристів, але в той момент усі поїздки зупинилися. Потім війна, і лише цього року ми бачимо, що починаємо виробляти і продавати планомірно», — зазначає Василь Майданський.
Сьогодні підприємство співпрацює з регіональними торговими мережами, крафтовими магазинами, громадськими закладами харчування, а також із громадами Чернівецької області — постачає сік у школи та садочки.
Ще один напрям діяльності господарства — хаб для зберігання яблук на 12 тис. т. Інші садівники можуть привозити свої плоди і зберігати їх до весни чи літа, поки не буде хорошої ціни. Перевагою хабу є наявність холодильників із регульованим газовим середовищем: викачується повітря, заходить азот, і регулюється рівень вуглекислого газу. Яблуко в такому «сонному» стані може зберігатися до 3-х років.
Василь Майданський зазначає, що будівництво цеху тривало 6 років. І сьогодні близько 80 фермерів уже зберігають у ньому свою продукцію. Інколи підприємство закуповує у цих фермерів яблука, особливо коли потрібно регулювати вміст кислотності соку і додати трохи кислих плодів.
У планах господарства виробництво яблучного оцту, джемів, зефіру, сидру або чогось міцнішого. Але до цього потрібно зробити так, щоб виробництво соків було не як хобі, а вже щось наближене до бізнесу.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua

На Тернопільщині 63 сім’ї вирощують пізню капусту на продаж

«Покрова». Презентовано механізм страхування посівної від воєнних ризиків

Конкурентоспроможність, інновації та інвестиції: як бізнеси адаптуються до викликів

Українські яблука змогли посісти конкурентне місце серед продукції з Молдови, Сербії, Польщі, Італії та Франції. За якістю українське яблуко оцінюють трохи краще, ніж сербське чи молдовське.

Впровадження вирощування бавовнику в Україні дасть змогу розв’язати низку важливих економічних і виробничих завдань.

Одна з основних діяльностей сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Чиста флора» — це відродження автентичних яблуневих садів. Шляхом закладання в шкілки за системою «теплі грядки» (рови з сумішшю родючого ґрунту, біочару, піску та тирси) вже вдалося відродити більше 10 автентичних сортів яблунь і груш.

Україна вже відома на яблучній арені Європи та світу, але підтримувати постійний інтерес дуже важливо. Для цього найкраще відвідувати виставки. Fruit attraction у Мадриді є ключовою для учасників фруктового ринку. На другому місці Fruit Logistica в Берліні.

Крафтове виробництво «Двір індички» з Полтавщини придбало професійне обладнання для облаштування м’ясопереробного цеху.

Урожай яблук в Україні 2026 року збільшився.

Війна змусила виробників, не лише агропродукції, адаптуватися до викликів. Бізнес продовжує впроваджувати інновації та шукати шляхи виживання. Сьогодні важливо перетворити стійкість на конкурентоспроможність завдяки партнерству, локалізованому виробництву, сучасній логістиці та новим інвестиціям.

У Чернівецькій області зібрали 95,2% запланованого обсягу овочів. За прогнозами, у 2026 році аграрії регіону отримають близько 180 тис. т овочевої продукції.

Війна вплинула на переробку продукції в ТОВ «Агрофірма «Колос», але обсяги виробництва збільшуються, адже потреби ринку зростають.

Анатолій Собкевич із Житомирщини ще під час військової служби думав, чим займатиметься після повернення до цивільного життя. Хотілося залишитися близько до землі, але водночас не повертатися до традиційного важкого господарювання. У 2025 році фермер заклав перші 20 соток спаржі та 2,5 сотки шафрану. Сьогодні господарство зосереджується на цих двох культурах, випробовує переробку та поступово готується до розвитку агротуристичного напряму.