Вимоги ЄС уже зараз впливають на доступ української продукції до ринку Європи. І цей вплив є як прямим, так і опосередкованим. Прямий полягає в тому, що доступ до ринку дедалі більше залежить не лише від тарифного режиму чи квот, а й від здатності виробника відповідати регуляторним вимогам ЄС щодо безпечності, сертифікації, екологічних норм і фітосанітарних правил. Опосередкований — у тому, що навіть за наявності торговельних преференцій український агроекспортер може не повною мірою скористатися доступом до ринку, якщо не відповідає європейським вимогам.
Біологічні рішення: стратегічна відповідь на вимоги ЄС до агросектору
05 травня 2026, 06:03 1910
Європейський Союз для українських аграріїв — найважливіший ринок, що вже сьогодні визначає стратегію експорту й технологію виробництва. Лише у січні – лютому 2026 року Україна експортувала 9,95 млн т сільськогосподарської продукції на загальну суму $4 млрд, при цьому валютний виторг від аграрного експорту зріс на 9,3% порівняно з минулим роком, а частка ЄС у загальному обсязі експорту склала близько 50%.
За 2025 рік Україна експортувала до ЄС продукції АПК майже на 13 млрд євро, що ще раз підкреслює, наскільки чутлива галузь до змін у європейському регулюванні.
Ольга Трофімцева, керівниця напрямку АПК та біорізноманіття Ukraine Facility Platform, керівниця проєкту «АПД Україна» Ольга Трофімцева
Вимоги ЄС: у чому вони полягають
Для українського агросектору адаптація до ЄС — це повноцінна перебудова всього контуру (ALT:алгоритму) виробництва. Стратегія ЄС «Від ферми до виделки» (Farm to Fork Strategy) спрямована на створення сталих продовольчих систем, зменшення екологічного сліду й безпеку харчових продуктів. Основні вимоги для імпортерів, включно з Україною, охоплюють:
- безпечність харчових продуктів (MRL, контрольовані залишки, патогени, алергени);
- прозорість і простежуваність ланцюгів постачання;
- відповідність «зеленим» нормам, зокрема Європейському зеленому курсу;
- вдосконалення фітосанітарного моніторингу, контроль за ЗЗР, роботу державних лабораторій і прикордонних постів.
Тетяна Хоменко, комерційна директорка компанії BTU
Сільське господарство в Україні — це системне управління ризиками, і сьогодні євроінтеграція змінює логіку рішень. Звісно, коли вже працює технологія, будь-які зміни сприймаються важко. Важливо зрозуміти, що точкові рішення чи заміна на дорожчі дозволені діючі речовини — це не єдиний вихід. Можна зберегти економіку шляхом біологізації технології. Сьогодні роль лідера ринку вимагає від нас бути не лише постачальником якісних біопрепаратів і послуг, а й стратегічним партнером для аграрія. Уже 27 років ми вивчаємо й системно інтегруємо альтернативні рішення щодо захисту та живлення сільськогосподарських культур, тому на шляху до євроінтеграції готові сприяти українському агровиробнику залишатися конкурентним на ринку.
Найскладніше — змінити схему захисту
Одним із найважчих для імплементації елементів є відповідність вимогам ЄС щодо використання засобів захисту рослин. Як розповідає Ольга Трофімцева, адаптація європейських підходів у сфері ЗЗР для агрокомпаній є доволі складною, тому що це багаторівнева зміна, а не проста заміна одного препарату на інший.
Експертка виділяє три виклики, з якими доведеться мати справу аграріям:
- Технологічний виклик: компанії муситимуть переглядати схеми захисту, системи моніторингу шкідників і хвороб, а також підходи до агрономічного планування.
- Інституційний виклик: Україна має посилювати національну спроможність оцінювати ризики діючих речовин, розширювати можливості лабораторій і фітосанітарного контролю.
- Фінансовий виклик: в умовах війни, логістичних і кадрових проблем додаткові витрати на відповідність нормам ЄС можуть стати критичними для частини господарств.
Повноцінний цикл сівозміни в українських господарствах триває 5–7 років, і за один сезон перебудувати систему виробництва фізично неможливо. Тому важливо починати вже зараз, коли є впевненість у ринку й підтримка, а не чекати, поки заборони охоплять ключові діючі речовини.
Часу на цю перебудову небагато, проте в Міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства кажуть, що будуть докладати максимум зусиль, щоб підійти до 2028 року з виконаним домашнім завданням і сильнішою переговорною позицією.
Як зазначав у інтерв’ю заступник міністра Тарас Висоцький, лише перехід на інший пестицид не означає зміну технологій: треба адаптувати або оновлювати техніку, перенавчати персонал, переглядати виробничі карти й усю фінансову модель. Це напряму впливає на собівартість і змушує заново рахувати, чи залишається культура рентабельною, чи її взагалі треба замінювати.
Щоб прискорити процес, проводять регіональні заходи. Так, Офіс віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України організував майданчик, де аграрії та виробники харчової продукції могли отримати практичну інформацію про майбутні зміни, поставити запитання експертам і обговорити, як адаптувати бізнес до нових вимог ЄС. У фокусі — виклики та рішення для рослинництва, тваринництва й харчової промисловості, зміни для виробників уже у 2026 році, доступні інструменти підтримки та підготовка до екологічних стандартів, зокрема в контексті Європейського зеленого курсу.
Чому саме біологічні рішення?
Біологічні рішення дедалі частіше розглядають не лише як стратегічний інструмент інтеграції в ЄС, а і як перехід на новий рівень агротехнологій. На відміну від хімічних засобів захисту, вони забезпечують багатовекторний захист від патогенів, який поєднує в собі пролонговану дію з покращенням стійкості рослин, їхнього росту й розвитку без шкоди довкіллю.
Тетяна Хоменко, комерційна директорка компанії BTU
Мовою фактів можемо сказати, що аграрії активно використовують біодобрива, біофунгіциди, біоінсектициди. Таким чином вони економлять на добривах, зменшують кількість фунгіцидних та інсектицидних обробок, отримують стабільні прибутки. Рівень рентабельності росте на 8–22% до еталона залежно від культури й технології. Зростання реалізації цих груп біопрепаратів за 2025 рік порівняно до попереднього також свідчить про збільшення попиту: біологічні добрива й мікоризні препарати +35% та +25%, біостимулятори +24%, біологічні фунгіциди й інсектициди +46% та +13% відповідно.
Практика одного з господарств Дніпропетровської області наочно підтверджує, що трансформація технології може одночасно зменшити витрати й підвищити ефективність вирощування культури. У технології вирощування соняшнику відмова від хімічного фунгіциду (д.р. ципроконазол, азоксистробін) на користь біологічного (Paraphaeosphaeria minitans, Bacillus licheniformis, Bacillus subtillis, Trichoderms asperellum) дозволила господарству підвищити рентабельність культури на 11%.
Рівненське ПСП «Злагода», засноване у 2002 році, вирощує цукровий буряк, сою, ячмінь, соняшник, кукурудзу та горох. Для господарства, що працює з таким діапазоном культур, питання їх захисту від білої гнилі й інших хвороб актуальне постійно.
Олександр Яблонський, директор ПСП «Злагода»
Біопрепарати є частиною технології вирощування сільськогосподарських культур у ПСП «Злагода» вже понад 8 років. Навколо нас можуть бути ресурси, які ми не використовуємо, — азот у повітрі, недоступний фосфор і калій у ґрунті. Узявшись застосовувати біопрепарати N-фіксатори та P-, K-мобілізатори, ми почали цим ресурсом користуватися й отримувати позитивні результати.
Євроінтеграція в дії
За словами Олександра Яблонського, біофунгіциди стали важливим елементом технології: «На наших полях уже 7 років поспіль щорічно в ґрунт вносяться біологічні фунгіциди Екостерн Триходерма та Склероцид. Такий підхід дозволив нам покращити фітосанітарний стан ґрунту й суттєво скоротити внесення синтетичних ЗЗР. Станом на зараз ми застосовуємо хімічні фунгіциди за потребою, тоді як спочатку робили 2–3 обробки на рік».
Він також додає: «Євроінтеграція для аграрного сектору — це передусім перехід на нові, суворіші регламенти. Ми стикнемося з жорсткими лімітами на використання мінеральних добрив і класичних засобів захисту рослин. Такі правила суттєво здорожчають виробництво, особливо відчутним цей виклик буде для рентабельності ріпаку — культури, яка є надзвичайно технологічною та вимогливою до систем захисту».
Утім, існують певні застереження. За словами комерційної директорки компанії BTU Тетяни Хоменко, сьогодні серед аграріїв є інтерес та бажання розібратися в євроінтеграційних процесах, проте на хвилі тренду з’являються і псевдоексперти, і фальсифікати. «Треба уважно обирати постачальника: не за красивими картинками й необхідністю змін, безвихіддю, а за підтвердженими польовими результатами, багаторічним досвідом, науковим підґрунтям, відповідальним супроводом і обов’язково — стабільною якістю та ефективністю», — каже вона.
Адаптація господарств: які прогнози?
Адаптація під вимоги Європейського Союзу йде активно.
- Ольга Трофімцева розповідає: «Господарства, які відтерміновуватимуть зміни, зіткнуться насамперед із ризиком втрати або звуження доступу до ринку ЄС. Крім того, для них зростатиме вартість «наздоганяючої» адаптації, тому що в якийсь момент доведеться одночасно змінювати технології, підтягувати документацію, проходити сертифікацію та вибудовувати нову систему відповідності».
- Тетяна Хоменко переконана, що майбутнє за тими, хто не підлаштовується під обмеження, коли вони вже настали, а завчасно вибудовує стійкі технології. «Необхідно озброюватися робочими та перевіреними інструментами, масштабувати перевірені рішення й не боятися змін», — рекомендує вона.
- Олександр Яблонський додає практичну пораду: «Якщо у вас усе стабільно гарно працює, то не варто змінювати ваші процеси. Але, дивлячись у майбутнє, я раджу починати з невеликих кроків: тестуйте нові рішення, накопичуйте власний досвід. І коли почнуть діяти нові правила — уже будете мати рішення, яке дозволить вам працювати й бути прибутковими».
Сьогодні Європейський Союз не лише формує торговельний контекст, а й визначає нову логіку українського аграрного виробництва, де безпека продукції та системне використання біологічних рішень стають не вибором, а основою для стандартів і правил, за якими працюватиме галузь уже найближчим часом.
