Польові й лабораторні дослідження: чому без них неможливо говорити про захист урожаю?

При побудові системи захисту рослин важливо знати, як працюють препарати, що в ній використовуються. Це стосується не лише механізму дії, а й умов — температури, вологості, типу ґрунту, технології вирощування —  в яких вони забезпечують стабільний результат. Розуміння причин зниження ефективності дозволяє уникати його неправильного використання. Визначити, як впливають різні обставини на препарат можна лише шляхом щонайменше декількох років досліджень в різних ґрунтово-кліматичних умовах. 

У лабораторії BTU ми бачимо потенціал — як саме мікроорганізм взаємодіє з патогеном, аналізуємо механізм цієї взаємодії та відбираємо найбільш ефективні й стабільні штами. Польовий дослід показує ефективність препарату в реальних умовах — як ця взаємодія змінюється під впливом погоди, ґрунту, сівозміни, попередника, системи обробітку, живлення. Тільки поєднання цих двох етапів дає підстави говорити про стабільну ефективність рішення, а не про разовий вдалий досвід.

Найбільш типова помилка при трактуванні досліджень — екстраполяція одного позитивного результату на всі можливі умови. Коли препарат випробували в одному сезоні, в одному господарстві, на одному полі й отримали гарний ефект, це ще не означає, що так буде скрізь. Саме тому ключовим є результат не одного дослідження, а системність і повторюваність. 

Якщо препарат позиціонується як ефективний проти білої гнилі чи іншої складної хвороби, аграрій має звернути увагу на:

• скільки сезонів тривали польові дослідження;
• у скількох регіонах і господарствах їх проводили;
• які були середні показники поширення й розвитку хвороби;
• яка технічна ефективність різних методів застосування препарату;
• як це вплинуло на врожайність і якість урожаю;
• за яких умов (типи ґрунтів, рівень зволоження, сівозміна) ефект був найвищим і де — нижчим.

Лабораторія та поле: різні завдання однієї системи  

Лабораторні дослідження відповідають на ключові питання:  

• чи здатний мікроорганізм пригнічувати патоген;
• яким є механізм їх взаємодії (антагонізм, мікопаразитизм тощо);
• які штами працюють ефективніше й мають більш стабільну дію за різних умов.

Лабораторні дослідження дають змогу перевірити й сумісність штамів у майбутньому комплексному препараті: гриби й бактерії культивують разом, оцінюють їхній ріст і можливий вплив один на одного. Але важливо розуміти, що навіть якщо в чашці Петрі один мікроорганізм пригнічує інший, це ще не є остаточним результатом: у полі вони можуть займати різні екологічні ніші й працювати синергійно. Саме тому лабораторні висновки завжди мають проходити перевірку на наступних рівнях — у вегетаційних і польових дослідах.

Польові досліди відповідають на інше ключове запитання: чи буде цей препарат працювати в конкретних польових умовах. У виробничих умовах вже не можливо контролювати температуру, вологість або склад мікробіоти ґрунту. Один і той самий препарат може показати різну ефективність:

• у роки з високим інфекційним фоном і тривалими періодами вологої погоди;
• у роки з посухою, коли активність як патогену, так і корисних мікроорганізмів знижується;
• на полях із різною технологією вирощування культур (сівозміною, глибиною обробітку, системою захисту і живлення).

Тому дослідження доводиться повторювати в часі (кілька сезонів) і за різних умов (різні регіони, типи ґрунтів, технології). Лише тоді з’являється статистика, яка показує не разову ефективність препарату, а середню ефективність і діапазон її коливань.

Особливий випадок: біла гниль 

Збудник білої гнилі — складний об’єкт для досліджень. Він має кілька форм прояву (коренева, прикоренева, стеблова, кошикова), залежить від погодних умов року та нерівномірно проявляється в полі, часто — плямами.

Через це в окремих сезонах, навіть за високої кількості склероцій в ґрунті, хвороба може проявитися слабо або локально, і тому оцінити ефективність препарату складно. Саме польові досліди дозволили нам зробити кілька важливих висновків, яких не можна було побачити лише з лабораторних експериментів:

1. Ефективний захист від білої гнилі — це завжди гарно побудована стратегія захисту: сівозміна, аналіз історії поля за попередні роки, вибір гібридів і сортів, система обробітку, управління рослинними рештками, добривами.
2. Для захисту від кореневої та прикореневої форми хвороби треба застосовувати препарат від склероцій у ґрунті шляхом суцільного внесення біологічного фунгіциду з подальшою заробкою. Саме там зосереджене основне джерело хвороби.
3. Стеблова й кошикова форми значною мірою залежать від погоди: температури, вологості, тривалості вологих періодів. Це означає, що тактика захисту від хвороби під час вегетації має коригуватися під конкретний сезон.
4. Комплекс мікроорганізмів у складі біофунгіциду ускладнює адаптацію патогену до дії одного агента, створює для нього конкурентне мікробне середовище й дає більш стабільний результат за різних умов року.

Ці висновки з’явилися в результаті багаторічного спостереження за рослинами на  полях з різним рівнем інфекційного фону, технологіями вирощування, сівозмінами й погодними умовами.  

Як планують і оцінюють польові досліди  

Щоб результат був репрезентативним, дослідження біологічних фунгіцидів проводять протягом кількох років поспіль у різних регіонах країни, на різних типах ґрунтів і за різних технологій вирощування.

У полі фіксують не лише сам факт наявності чи відсутності хвороби, а й:

• поширеність (відсоток уражених рослин на полі);
• розвиток хвороби (ступінь ураження окремих органів рослин);
• вплив препарату на ріст і розвиток рослин;
• кількісні показники урожайності (ц/га);
• якісні показники (олійність, кислотне число, білок, натуру, вміст токсинів тощо — залежно від культури та збудника хвороби).

Часте упередження на ринку: іноземне — значить краще. Насправді ключове значення мають якість препарату, кількість і якість досліджень, прозорість даних, які виробник готовий показати.

Прозорі дані — це найкраща відповідь на питання довіри. Вони показують, що за препаратом стоїть багаторічна робота на полі. Для українських наукових розробок у сфері біологічного захисту це особливо важливо: саме широка база власних досліджень у різних ґрунтово-кліматичних зонах країни дозволяє говорити, що продукт адаптований до місцевих ґрунтів, патогенів і технологій, а не є просто імпортованим досвідом.

Від досліджень до рішень у полі  

Головна вигода для аграріїв від багаторічних лабораторних і польових досліджень — це перехід від загальних порад до побудови конкретних стратегій захисту для кожного господарства. Результати досліджень допомагають виробнику побачити, де саме в технології є слабкі місця для певної хвороби, коли потрібні ґрунтові обробки, а коли вегетаційні, і як грамотно поєднувати агротехнічні прийоми, хімічні препарати, добрива та біологічні рішення, щоб отримати стабільний, а не разовий ефект.

У випадку білої гнилі це означає перехід від логіки «обприскуємо по симптомах» до системи управління ризиком:

• аналіз поширення й розвитку хвороби в минулих роках;
• корекція сівозміни та системи обробітку ґрунту;
• підбір стійких до хвороби сортів і гібридів;
• побудова системи захисту від всіх форм білої гнилі, а не лише проти кошикової чи стеблової.

Раціональний підхід до вибору засобів захисту рослин дозволяє аграрію зменшити залежність від хімічних препаратів, скоротити ризики залишків пестицидів у продукції і забезпечити більш конкурентоспроможні позиції на експортних ринках, у тому числі ЄС.

Юлія Миронова, фітопатологиня BTU