Питання запуску другого етапу відкриття ринку землі — допуску юридичних осіб з 1 січня 2024 року — викликало суспільний резонанс ще до старту реформи, а тепер знову постало в контексті повномасштабного вторгнення.
Про це говорять аграрні та економічні експерти в коментарях «Укрінформ».
Як зазначається, за нинішніх умов питання стає ще більш чутливим — чи доцільно під час воєнного стану, коли Публічна кадастрова карта Держгеокадастру та більшість реєстрів залишаються закритими, розпочинати цей етап, чи варто все ж дочекатися перемоги України. При цьому ринок не зупинився і продовжує функціонувати, проте активність на ньому впала в рази.
«Це питання дискусійне», — вважає генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) Роман Сластьон.
І визнає, що прогнози, розрахунки та плани з упровадження земельної реформи будувалися без урахування повномасштабного вторгнення та стрімкого економічного падіння, яке воно принесло, а також того, що в Україні майже чверть сільськогосподарських земель стануть непридатними для ведення діяльності. Навряд чи хтось із вітчизняних реформаторів міг таке собі уявити.
Водночас генеральний директор УКАБ вважає, що відкриття ринку для юридичних осіб не надто змінить нинішню ситуацію, адже юрособа «прив’язана» до певного кола фізичних осіб. На думку експерта, більш вагомим є збільшення ліміту володіння землею на одного громадянина України — «стеля» у 10 тис. га (наразі цей ліміт становить 100 га).
Зі свого боку, дослідник агроцентру Київської школи економіки (KSE) Валентин Літвінов підтверджує, що питання відкриття доступу до ринку землі юрособам з 1 січня 2024 року було і є доволі гострим.
«Хоча відповідь на нього однозначна. Так, його варто відкрити для юросіб, навіть попри широкомасштабне вторгнення і несприятливу економічну ситуацію в країні», — додає він.
На думку експерта, другий етап реформи точно не розпочнеться враз, у всіх учасників буде час зрозуміти — що та як працює. Адже насамперед це наявна інфраструктура, система відносин між покупцями, продавцями, орендарями та громадами, а ще — взаємозв'язок реєстрів та цифровізація.
«Компанії мають право інвестувати гроші в українську землю легально та прозоро, а українські землевласники — отримувати гідний прибуток. Крім того, це чіткий сигнал партнерам, що Україна не зупиниться в реформах», — наголошує аналітик KSE.

Підземна ферма: у Великій Британії вирощують салат на глибині понад 1 км

На Волині виноградар створив «Маленький Крим» із 50 сортів винограду

День поля «POTATO UKRAINE — 2026»: на Волині показали 46 сортів картоплі

Війна суттєво вплинула на вартість сільськогосподарських земель на Харківщині. Наразі орієнтир для ділянок, які можна обробляти, становить до $500 за гектар прав оренди та до $1000 за гектар у власності.

Український агробізнес продовжує працювати в умовах, де безпекові ризики безпосередньо впливають на логістику, собівартість і фінансові результати компаній. Непередбачуваність витрат, перебудова експортних маршрутів, волатильність цін на пальне та дефіцит оборотного капіталу змушують бізнес по-новому підходити до управління ризиками.

За роки незалежності аграрний сектор України пройшов шлях від глибокої кризи 1990-х років до перетворення на глобального гравця на світових ринках та постачальника продовольства до сотень країн. Повномасштабна війна суттєво уповільнила розвиток галузі та принесла значні руйнування. Але, незважаючи на це, аграрний сектор залишається основою економіки України, забезпечує близько 9–12% ВВП і формує приблизно 60% загального товарного експорту, залишаючись головним джерелом надходження валюти.

12,4 млн українців (включно з неповнолітніми) самостійно вирощують картоплю для власного споживання.

Скептичні очікування від земельної реформи не справдилися: український ґрунт не вивозять вагонами, а олігархи не скупили всі поля. Натомість ціни на землю зростають, а оренда стала більш прозорою, приносячи додаткові надходження до громад. Проте земельні паї досі важко використати як заставу.

Вже найближчим часом до проєкту «Земельний банк» буде додано ще 30 тис. га державних земель у межах другого пулу. Усі вони передаватимуться в суборенду виключно через прозорі онлайн-аукціони, що забезпечить відкриту конкуренцію, справедливу ринкову ціну та надходження до державного бюджету.

За останні декілька років у бік українських аграріїв звучало чимало звинувачень від польських фермерів. Є певна конкуренція між виробниками обох країн, а також побоювання щодо можливого тиску на польських фермерів у разі вступу України до ЄС. Чи можливий компроміс між виробниками і аграріями двох країн?

Урожайність сільгоспкультур на 40-50% залежить від живлення. Останніми роками на ньому доволі жорстко економили, подекуди урізаючи систему лише до базового азотного удобрення. Проте така економія не є сталою, і без комплексного живлення макро-, мезо- та мікроелементами досягти високих урожаїв неможливо.

Обсяги ринку добрив в Україні скоротилися приблизно на 50-60% порівняно з довоєнним періодом. Два останніх сезони аграрії працювали частково на старих запасах, частково відмовлялися від використання добрив. Подальша динаміка ринку залежатиме від світової ціни на агропродукцію та доступної логістики.