Олександр Хмелюк

Практика доводить, що в зонах достатнього зволоження, хоча й не стійкого, іноземна селекція краще себе показує з погляду потенціалу врожаю порівняно з вітчизняною.

Загибель озимих культур для багатьох цього року стала несподіванкою. У центральних регіонах (північ Черкащини на межі з Київською областю і далі на північ і захід), де був сніговий покрив, проблем немає, всі культури перезимували. Що південніше, то ситуація гірша.

Компанія LNZ Group на Черкащині активно розвиває напрям овочівництва та ягідництва. Продукцію переробляють на власному заводі заморожування під брендом Tevitta. Під цими культурами зайнято приблизно 300 га.

Вирощування ягід і овочів потребує багато ручної праці, але людей, яких можна залучити до збору врожаю, з кожним роком стає дедалі менше.

На агровиробництво впливають декілька факторів — перш за все війна, клімат і нестача вологи, яку не завжди можна компенсувати зрошенням. Рішення, яке допоможе нівелювати ризики, — це зміна структури посівних площ.

Агровиробник має менше витрачати, більше виробляти та продавати продукції. Однак за підсумками сезону трапляється, що баланс часто не позитивний, а зі знаком мінус. То що ж дасть можливість диверсифікувати виробництво та знизити ризики?

Погодні умови цього року значно зменшили урожайність олійних, маржинальність виробництва падає. Водночас потужності з переробки відновилися до довоєнного рівня, продовжують будуватися нові заводи. Сировини катастрофічно не вистачає, а прогнози на наступний рік для олійних теж невтішні — аграрії скорочуватимуть площі через експортні мита та зміну клімату.

Технології вирощування олеїнового соняшнику і звичайного практично не відрізняються. Єдине, що потрібно врахувати, що високоолеїнові гібриди більш «ніжні», тому їх не рекомендується висівати в надто ранні строки.

Незначна різниця в ціні між продовольчою та фуражною пшеницею не стимулює аграріїв вирощувати високоякісні сорти. Наразі цінова відмінність між фуражною і пшеницею ІІІ класу складає 600 грн/т, але бувають роки, коли ця різниця становить лише 50-100 грн/т. За таких умов аграрію вигідніше виростити і продати на 1 т більше фуражу й заробити більше, ніж намагатися вирощувати пшеницю вищої якості.

Здебільшого сільгоспвиробники ще не навчились цілеспрямовано працювати задля накопичення та збереження вологи. Зі зміною погодних умов аграріям потрібно змінювати підходи, шукати рішення.

Ріпак — культура, яка потребує постійної уваги та контролю всіх шкодочинних факторів, починаючи від моменту його посіву, і поки комбайн не змолотить. Це культура постійного ризику, її регулярно потрібно моніторити, прогнозувати і вчасно виявляти всі фактори: хвороби, шкідників, погоду.

Аграрії здебільшого навчилися контролювати бур’яни, напрацювали системи захисту, мають адаптовані до своїх умов технологічні карти, тож це питання вже не настільки гостре. Але з кожним роком спостерігається збільшення ентомологічного навантаження та зростання шкодочинності шкідників.

В Україні частішають випадки міграції бур'янів посівами культурних рослин за регіонами. Наприклад, вовчок соняшниковий минулого року помітили аграрії Житомирщини, хоча раніше ця рослина-паразит у цій області не зустрічалася. Але агровиробники центральної та південної частин України давно борються з вовчком.

Діабротика — це монофаг, який паразитує на кукурудзі, але її вже помічають і на інших жовтоквітучих культурах, які цвітуть у другій половині липня – першій половині серпня, наприклад, на соняшнику чи гарбузах.

У компанії LNZ Group на поливі не одна тисяча гектарів, але за критично високих температур зрошення не проводиться. Це будуть досить значні неефективні затрати, які призведуть до збитків.