Гострий бізнес у новому форматі: навіщо фасувати аджику в стіки

«Якість аджики перевіряли особисто: визначили, що навіть за 2 роки в скляній банці продукт не псується та зберігає свої властивості. Однією з основних родзинок виробництва аджики є використання свіжого перцю чилі, який пастеризується, а кінцевий продукт уже закривається під вакуумом. У результаті свіжість зберігається, Під час відкриття баночки відчувається свіжеприготована ароматна аджика», — зазначає Іван Марахонько. 

Оригінальний рецепт крафтової аджики включає лише перець чилі, часник і спеції, які передають смак справжнього продукту. Аджика виходить м’яка і водночас злегка пекуча, як перець чилі. Виробнику вдалося відпрацювати технологію так, аби споживач зміг спочатку відчути смак перцю, спецій, а вже потім гостроту, яка зникає за кілька хвилин. 

Перші продажі здійснювали серед друзів і знайомих, реалізовували продукцію також через соціальні мережі та торговельні платформи онлайн. Крафтова аджика навіть знайшла прихильників за кордоном. Виробник домовлявся і про постачання партії до одного з локальних магазинів Харкова. Пандемія коронавірусу дещо призупинила виробництво, а потім почалася й повномасштабна війна. 

Крафтяр розглядає можливість орендувати виробниче приміщення. Розробили свій сайт, створили сторінки в соціальних мережах для промоції продукції та пошуку партнерів. Також планують фасувати аджику не лише в скляні банки по 100 мл, а й у стіки, тому хочуть співпрацювати з фасувальними підприємствами. Таким чином зможуть охопити більшу кількість споживачів зручним форматом продукції. Запустити офіційне виробництво планують восени цього року. Над брендом ще є час подумати, назви наразі немає, але вже розроблена етикетка. 

«Поки що великого обсягу виробництва крафтової аджики ми не можемо забезпечити, адже виготовляємо продукцію, так би мовити, в домашніх умовах. Відкриття офіційного бізнесу дозволить нам виробляти більше, знаходити потенційних гуртових покупців і партнерів. Фасування аджики в стіки також допоможе розширити можливості покупця, адже ціна одиниці продукції буде меншою завдяки пакованню та вазі. До того ж це інструмент реклами та ознайомлення споживача з новим для нього продуктом. Клієнт зможе скуштувати аджику та вирішити для себе, чи купувати в майбутньому більше», — розповідає Іван Марахонько. 

Багато онлайн-маркетів продають аджику чи гострі соуси, завезені з-за кордону. А зараз не імпортують, тому крафтяр хоче вийти на ринок, аби про нього дізналися як про виробника якісної оригінальної аджики. 

Сировину для виробництва найперших партій продукції купували на ринку, але оскільки реміснича діяльність має бути простежуваною, сподіваються вийти на ринок і співпрацювати з місцевими фермерами, а також із тими, хто працює з іноземними постачальниками перцю чилі не в сезон. Щодо спецій, то проблем із простежуваністю також не буде, вважає Іван Марахонько. Вже багато пряних трав вирощується в Україні, тому знайти постачальників на внутрішньому ринку вдасться, а традиційну грузинську спецію уцхо-сунелі, яка в країні не виробляється, планують імпортувати. 

На даний момент крафтяр виділяє три проблеми у аджичному бізнесі:

1. Потужність виробництва та сторонні послуги. Виробник розраховує вийти на потужність орієнтовно 2 тис. банок аджики на місяць, вже вели перемовини з одним із покупців, який готовий купувати 400 банок/місяць. «Великі покупці, які мають магазини, здатні придбати такий обсяг продукції. Крім того, рецептура виробництва нашої аджики дозволяє виробляти достатню кількість завдяки обладнанню, щоб забезпечити початковий попит навіть за умови влаштування на роботу одного працівника. Це доводить досвід виробництва на домашній кухні», — пояснює Іван Марахонько.
2. Ще одна з основних проблем — неможливість клієнтів придбати велику партію товару через загрозу воєнних дій. Для таких покупців і розробляють формат аджики в стіках, аби замовник міг взяти на пробу невелику кількість продукції та не витрачати багато грошей.
3. Інша проблема — сировина. Цього року навесні ціна перцю чилі трималася на рівні 150 грн/кг, потім зросла аж до 360 грн/кг і вище, такі ціни фіксувалися на базарах. На думку крафтяра, це зумовлено тим, що сезон чилі завершувався, його не постачали, крім того, світові ціни зросли, тому й в Україні довелося підвищити вартість. 

Сьогодні Іван Марахонько має потребу у двох видах обладнання — це фасувальна машина та устаткування для пастеризації аджики. Загальна сума залежить від виробника та потреб бізнесу. 

«Ми наразі розробляємо технологію правильного фасування, тому обладнання може коштувати 100-150 тис. грн. Частина бюджету потрібна на оплату послуги з фасування у стіки. Тобто партія виготовленої аджики на 3 тис. стіків, сам матеріал і послуга з фасування коштуватиме орієнтовно 80 тис. грн. Фасування аджики в скляні банки коштує дорожче через вищу ціну за тару», — зауважує Іван Марахонько. 

Виробник вибудував ідеальну рецептуру виробництва аджики: процес обробки сировини, контроль фракції, перемішування, пастеризація та фасування. Сумарно затрати на таке виробництво будуть складати приблизно 180-230 тис. грн, не враховуючи дозвільних документів на відкриття бізнесу.

Для довідки: CraftUP Ukraine — освітньо-грантовий проєкт для крафтових виробників харчових продуктів, організатором якого є онлайн-видання AgroPortal.ua за підтримки уряду Королівства Нідерландів в Україні. Проєкт складається з кількох етапів. Першим стало дослідження українського ринку крафтового виробництва, на основі результатів якого було розроблено навчальну програму. Її учасниками стали 40 крафтових виробників із різних регіонів України.

За результатами освітнього етапу було відібрано 10 фіналістів, які зараз готуються до фінального захисту своїх бізнес-проєктів. Уже у вересні вони представлять їх Експертній раді. Паралельно команда CraftUP Ukraine знайомить аудиторію з історіями всіх фіналістів, а самі учасники проходять індивідуальні менторські сесії з профільними експертами.

Інформація про проєкт на сторінці Посольства Королівства Нідерландів в Україні

Вікторія Полевик, AgroPortal.ua