Логістично-ціновий тиск на соняшник: як аграрії вийшли на 40% прибутковості

Найвища врожайність культури на Хмельниччині – 36,0 ц/га на 91 % засіяних площ. Крім того, висока урожайність на Тернопільщині – 35,9 ц/га (94 %), у Чернівецькій області – 31,8 ц/га (91 %), на Вінниччині – 30,7 ц/га (97 %) та Волині – 30,0 ц/га (95 %).

За часів незалежності України Полтавщина та Дніпропетровщина стали регіонами з високою концентрацією великих аграрних підприємств та прогресивних фермерських господарств, які використовують сучасні інноваційні практики. Це є запорукою нарощування валових зборів, додають в Інституті.

Високі результати  урожайності культури, пояснюється насамперед адаптацією до змін клімату. Так, аграрії Буковини, Волині, Вінниччини та інших регіонів масово переходять на ультраскоростиглі та посухостійкі гібриди, які мають вбудований імунітет до хвороб, паразитів і шкідників.

Ефективною є також  сівозміна, в якій соняшник чергується з культурами, що залишають багато рослинних решток, що працюють як мульча для збереження вологи.

При цьому Дмитро Людвенко додає, що соняшник залишається однією з найбільш рентабельних культур. Його прибутковість, незважаючи на логістичні виклики та тиск світових цін, навіть має тенденцію до зростання,.

Разом з тим, соняшник був і залишається основою олійного комплексу України.

Науковці радять не відмовлятися від нього у 2027 році, адже це може позбавити вітчизняних аграріїв важливого джерела доходу.

Водночас успіх вирощування культури буде залежати не від екстенсивного розширення площ вирощування, а від інтенсифікації – через сувору дисципліну дотримання сівозміни, правильного підбору гібрида під конкретне поле та застосування сучасних ґрунтозберігаючих технологій.

Підсумовуючи, в Інституті аграрної економіки нинішній сезон для соняшнику оцінюють як стабільний з чіткою тенденцією до технологічної інтенсифікації, але з гострими регіональними диспропорціями виробництва.

До позитивних чинників на ринку соняшника в Україні 2026 року, за словами Дмитра Людвена, належать такі:

1. Стабільність та навіть зростання посівних площ у ключових регіонах. Порівняно з 2025 роком, спостерігається зростання площ посіву соняшнику у стратегічно важливих областях: Дніпропетровська – з 728,8 до 742,8 тис. га, Полтавська – з 448,2 до 468,3 тис. га, Одеська – з 346,2 до 361,4 тис. га, а також Вінницька – з 297,5 до 341,3 тис. га. Це вказує на високу довіру аграріїв до культури як до ліквідної та маржинальної . 
2. Зростання врожайності. Середня врожайність по Україні в останніх періодах досягла 24,0 ц/га, а в категорії «сільгосппідприємства» – 25,0 ц/га. Це свідчить про успішну адаптацію великого агробізнесу до ведення господарської діяльності в умовах економічної невизначеності завдяки використанню якісних гібридів, оптимізації систем захисту рослин та вологозберігаючих технологій тощо. У низці регіонів спостерігається зростання середньої урожайності до понад 30 ц/га.
3. Успішна компенсація втрат валового виробництва за рахунок оптимізації регіонального розміщення. Регіони, які не перебувають під прямою загрозою викликів сьогодення, пов’язаних зі збройною агресією рф проти України демонструють рекордні для себе показники. Урожайність у Полтавській, Дніпропетровській та Вінницькій областях  фактично «витягують» загальнодержавну статистику, компенсуючи скорочення виробництва  у прифронтових та кліматично вразливих південних територіях.

Водночас, додає науковець, спостерігається і низка негативних факторів. 

1. Загальне зниження валового виробництва порівняно з довоєнним періодом. Середньорічне виробництво соняшнику у 2022 – 2025 роках становить лише 80,5 % від рівня 2016 – 2021 років: 113736 тис. ц проти 141308 тис. ц. Це є прямим наслідком повномасштабної агресії рф проти нашої держави, зокрема втрати контролю над родючими землями та логістичними хабами. 
2. Вражаючий розрив у показниках врожайності між зонами. Якщо в Полтавській області врожайність становить 26,6 ц/га, то в Миколаївській – лише 14,5 ц/га, а в Херсонській – 10,1 ц/га. Адже, скажімо в зоні Степу, результативність виробництва культури страждає через руйнування систем зрошення, окупації найкращих земель, низький рівень забезпечення сучасними технологіями та кадрами. 
3. Продовження монополізації виробництва великим бізнесом. Нині спостерігається різке скорочення площ і загалом виробництва в  господарствах населення. Соняшник практично повністю перейшов до рук великих сільгосппідприємств. Це є негативом для сільських громад, які втрачають можливість отримувати додатковий дохід від вирощування цієї культури. Поки що малий бізнес і господарства населення не взмозі конкурувати з кращими технологіями холдингів.

Культура не просто «виживає», вона фінансує розвиток аграрних підприємств, надає ресурси для інвестицій у майбутні врожаї. Отже, для вітчизняних аграріїв соняшник у 2026-2027 роках продовжує залишатись не просто необхідним, а стратегічно важливим і високоприбутковим вибором, резюмують в Інституті.

Алла Стрижеус, AgroPortal.ua